Загальні відомості про механічне устаткування

 

Механічне устаткування – технологічні машини, що призначені для проведення механічних (подрібнення, змішування, пресування, сортування) і гідромеханічних (перемішування, емульгування, збивання, миття) процесів обробки сировини і матеріалів. Продукти при цьому не змінюють своїх властивостей, а можуть змінювати лише форму, розміри та інші параметри, які можна змінити механічним шляхом.

Складові частини технологічних машин

 

Основні механізми
Джерело руху	призначене для приведення у дію робочих органів виконавчого механізму. Вико­рис­товують здебільшого асинхронні електро­двигуни однофазного чи трифазного змін­ного струму, рідше двигуни постійного струму
Передаваль­ний механізм (передача)	призначені для передачі руху до робочих органів виконавчих механізмів, зміни швидкості і напрямку обертання, а також для перетворення одного виду руху в інший. Основні види передач: зубчасті – циліндричні, конічні, черв’ячні;пасові –плоскопасові, клинопасові та круглопасові; ланцюгові –втулково-роликові,зубчасті; фрикційні –циліндричні, конічні
Виконавчий механізм	виконує безпосередньо той процес, для якого призначена машина. Виконавчий механізм складається з робочої камери, робочих органів, пристроїв для подачі продукту в камеру і видалення з неї, а також пристрою для переміщення продукту вздовж камери
Допоміжні механізми
Управління	забезпечують запуск і зупинку машини, а також контроль за її роботою
Регулювання	служать для настроювання на заданий режим роботи
Захисту і блокування	використовуються для запобігання непра­вильного включення машини і попе­редження виробничого травматизму

 

За видом і властивостями оброблюваних продуктів механічне устаткування поділяється на:

- машини для обробки овочів;

- машини для обробки м’яса і риби;

- машини для обробки борошна, тіста і кремів;

- машини для нарізання хліба і гастрономічних товарів;

- універсальні кухонні машини загального та спеціалізованого призначення.

Продуктивність – це здатність технологічної машини виробляти певну кількість продукції за одиницю часу. Кількість виробленої машиною продукції, залежно від її стану, можна вимірювати в одиницях маси (кг), об’єму (м³) чи штуках (шт.).

Теоретична продуктивність – кількість продукції, яку машина може випустити за одиницю часу при безперебійній і безперервній роботі в стаціонарному режимі.

Технічна (дійсна) продуктивність – це середня кількість продукції, що випускається машиною за одиницю часу в умовах експлуатації.

Експлуатаційна продуктивність – показник, що харак­те­ризує машину в умовах експлуатації на конкретному виробництві з урахуванням усіх витрат робочого часу.

Для практики важливе значення має теоретична і технічна продуктивність

Теоретична продуктивність для машин періодичної дії розраховується за формулою:

, (1)

де Q – теоретична продуктивність машини, кг/год, м³/год, шт/год;

m – маса продукції, що випускається за один робочий цикл, кг;

Т _ц – тривалість робочого циклу, с

Робочий цикл – це проміжок часу між двома послідовними моментами видачі машиною готової продукції, визначається за формулою:

 

Т _ц = t _з + t _обр + t _в, (2)

 

де t _з – тривалість завантажування продукту у робочу камеру, с;

t _обр – тривалість обробки, с;

t _в – тривалість вивантаження обробленого продукту, с.

Важливим техніко-економічним показником роботи машини є коефіцієнт використання (завантаженості) машини, що дозволяє виявити ефективність використання устаткування в часі і розраховується за формулою:

, (3)

де К _в – коефіцієнт використання машини;

М – кількість сировини, що необхідно переробити за робочу зміну на даній машині кг;

Q – продуктивність машини за технічною документацією, кг/год;

Т _{зм .} – тривалість робочої зміни, год.

Низький коефіцієнт використання устаткування призводить до збільшення термінів його окупності, зростання операційних витрат виробництва та обігу.