Кондиціювання повітря, системи кондиціювання

 

Кондиціювання повітря – це створення та автоматичне підтримання заданих або таких, що змінюються за певною програмою, метеорологічних умов, які є найбільш сприят­ливими для людей (комфортне кондиціювання) чи здійснення технологічних процесів (технологічне кондиціювання).

 

 

Забезпечує регулювання: температури (підігрів чи охо­лодження), потрібного рівня вологості, швидкості руху повітря, а також можливість додаткового оброблення (очищення від пилу, дезинфекцію, дезодорацію)

Регулюється лише частина параметрів

Комплекс технічних засобів, за допомогою яких здійснюється кондиціювання повітря, називається системою кондиціювання.

Класифікація систем кондиціювання

За розміщенням основних елементів
Місцеві	встановлюються безпосередньо у при­міщеннях, де необхідне кондиціювання повітря (віконні, настінні, спліт-системи, канальні, ті, що розташовуються на підлозі чи під стелею)
Центральні	забезпечують кондиціювання повітря у декількох приміщеннях за допомогою агрегату, розміщеного в окремій кімнаті
За характером роботи
Автономні	конструкція передбачає апарат для отримання холоду
Неавтономні	джерело холоду знаходиться ззовні
За режимом роботи
Літні	охолоджують повітря
Зимові	підігрівають повітря
Цілорічні	працюють у комбінованому режимі
За схемою обробки повітря
Прямотечійні	для обробки і подання у приміщення використовується лише зовнішнє повітря
Рециркуляційні	частково чи повністю використовується повітря приміщення, в якому забезпе­чується кондиціювання

 

Центральні кондиціонери

Центральні кондиціонери — це неавтономні кондиціонери, до яких підводяться мережі холодопостачання, теплопостачання, водо­постачання та електроенергія.

Сучасні центральні кондиціонери складаються з уніфікованих типових секцій (технологічних модулів), в яких здійснюються процеси обробки повітря (нагрівання, охолодження, очищення, осушення, зво­ложення, транспортування), та проміжних чи модулів обслуговування, через які обслуговують технологічні модулі та змішують і регулюють витрату повітря. Дослідження фахівців показують, що центральні кондиціонери кращі за автономні і за якістю обробленого повітря, і за стабільністю дотримання параметрів внутрішнього повітря, і за собівартістю обробки повітря.

Центральний кондиціонер складається з окремих типових секцій, герметично з'єднаних між собою.

Секція охолодження - водяний чи фреоновий теплообмінник, ви­готовлений з мідних трубок з алюмінієвими ребрами. Холодоносієм може бути вода, суміш води з гліколем, фреон.

Секція нагрівання використовує електричні, водяні чи парові нагрівачі.

Секція зволоження - це форсуночна камера, в якій повітря проходить через дощовий простір дрібних крапель, які утворюються при розпиленні води з допомогою форсунок.

Секція фільтрування використовується для обробки повітря та захисту секцій кондиціонера від пилу.

Секція шумопоглинання призначена для зниження рівня шуму, який створюється центральним кондиціонером. Всередині секції закрі­плені пластини з поглинаючого шум матеріалу, наприклад, мінеральної вати, підсиленої скловолокном.

Вентиляторна секція забирає повітря в центральний кондиціонер і подає його в приміщення. В кондиціонерах використовують відцен­трові вентилятори одностороннього чи двостороннього всмоктування низького та середнього тиску.

Приклад можливогокомпонування секцій центрального кондиціонера наведений на рис. 8.

 

 

Рис. 8. Схема компонування центрального кондиціонера:

1 - повітряний клапан; 2 - приймально-змішувальна секція; 3 – секція охолодження; 4 - проміжна камера; 5 – секція шумопоглинання; 6 – вентиляторна секція; 7 – секція нагрівання; 8 – секція фільтрування; 9 – гнучка вставка

 

Місцеві кондиціонери

За конструктивними особливостями усі місцеві конди­ціонери умовно можна поділити на два великих класи:

- моноблочні кондиціонери – складаються з одного блоку (віконні, мобільні і т.д.);

– спліт-системи (від англійського «split» – роздільний).

Моноблочні віконні кондиціонери (рис. 9 а) встановлюють у віконному отворі або тонкій стіні. Порівняно зі спліт-системою віконний кондиціонер під час роботи має більше шуму та зменшує площу скління, оскільки жорстко прив’язаний до віконного отвору.

 

 

а б

Рис. 9. Місцеві кондиціонери:

а – моноблочний віконний; б – настінна спліт-система

Спліт-система складається з двох частин – зовнішній блок (вико­навчий) і внутрішній (головний). Завдяки цьому найбільш гучна і громіздка частина кондиціонера знаходиться поза приміщенням. У результаті такого конструктивного вико­нання внутрішній блок можна розмістити практично в будь-якому зручному місці. Зовнішній і внутрішній блоки кондиціонера з’єднані між собою електричним кабелем і мідними трубами, по яких циркулює холодоагент. Більшість сучасних спліт-систем мають різні додаткові функції, а саме: режим обігріву, яким зручно користуватися в міжсезоння (весна, осінь); режим осушення, при якому змінюється частота обертів вентилятора внутрішнього блоку, тим самим вибирається режим найбільшого конденсування вологи, що міститься в повітрі, на внутрішньому теплооб­міннику; режим вентиляції, коли повітря просто прокачується через фільтри тонкого і грубого очищення, встановлені у внутрішньому блоці кондиціонера для очищення повітря від пилу, тютюнового диму, пилка рослин та ін. Усі сучасні спліт-системи забезпечені пультом дистанційного керування (ПДУ) з рідкокристалічним дисплеєм. За його допомогою задаються: режим роботи кондиціонера, температура в приміщенні. Також із ПДУ можна встановити час включення чи відключення кондиціонера. Крім цього, ПДУ регулюються швидкість і напрямок потоку охолодженого повітря та інші параметри.

Спліт-системи розрізняють за конструктивним вико­нанням внутрішніх блоків:

Ø настінні;

Ø мультіспліт-системи;

Ø колонні;

Ø касетні;

Ø спліт-системи, що розміщуються на підлозі чи під стелею;

Ø канальні.

Настінні кондиціонери (рис. 9 б) ще називають побутовими. Такі кондиціонери складаються з блока, що кріпиться на даху або стіні з боку вулиці й одного або декількох (у випадку мультиспліт-системи) внутріш­ього блока, який монтується до стіни всередині приміщення, як правило, ближче до стелі.

Особливість канальних кондиціонерів полягає у можливості повністю сховати внутрішній блок у будівельні конструкції й розташувати його на значній відстані від зони обслуговування.

 

Питання для самоперевірки

1. У чому відмінність природної вентиляції від примусової?

2. Які є види механічної вентиляції за способом дії?

3. Охарактеризуйте системи припливної та витяжної вентиляції.

4. Назвіть конструктивні елементи систем примусової вентиляції.

5. Яке призначення повітряних завіс у будівлях готелю?

6. Що розуміють під кондиціюванням повітря?

7. Охарактеризуйте будову і принцип дії централізованих систем кондиціювання повітря.

8. Які використовуються види місцевих кондиціонерів?

 

Тема 3. Системи водопостачання та каналізації. Типи, характеристики та устаткування

План

3.1.Системи холодного водопостачання.

3.2.Системи гарячого водопостачання.

3.3.Системи каналізації.

3.4. Сміттєвидаленн та пилоприбирання

Література: 9, 11, 15.

 

Міні-лексикон: холодне та гаряче водопостачання, водомір, водонагрівач, санітарні прилади, загальносплавна та роздільна системи каналізації, гідравлічний затвор, система пилоприбирання