Переваги та недоліки сільського туризму в Україні

Чим залучає сільський туризм:

§ Чисте повітря;

§ Екологічно чисті продукти;

§ Знайомство з флорою і фауною;

§ Оздоровлення

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування.

Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць; об'єднаними зусиллями добиваються зміни на краще сфери обслуговування. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток села.

Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочиваючих, члени селянських родин мимоволі змушені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їх кругозір, дає змогу зав'язати нові знайомства, завести друзів в інших населених пунктах.

До недоліків можна віднести наступне:

§ антропогенний вплив на природу (будь-який вид туризму здійснює негативне екологічне навантаження на природу, питання лише в сутпені цього навантаження);

§ сезонність;

§ попит і пропозиція має велику залежність від умов перебування (Низький рівень життя не дозволяє покращувати умови проживання і саме по цій причині відсутня можливість і бажання сільських господарів приймати туристів у себе дома);

§ дивіденди від вкладеного капіталу в сільський туризм, як правило, досить незначні;

§ висока ціна на відпочинок (в Україні вартість відпочинку коливається від 300 грн і більше на добу для однієї особи. Оскільки сільский туризм більше сімейний то сума на двох-трьох осіб може бути доволі значною і значно перевищувати покупну спроможність більшості громадян України виходячи із середньомісячних доходів та рівня життя включно з ростом цін на товари та послуги відповідно до інфляції) та інше.

Для України сільський зелений туризм – це нове поняття, хоча дана сфера

діяльності, останнім часом, розвивається досить активно.

У більшості регіонів України розвитку туризму приділяється пильна увага. У процесі починають брати участь господарюючі суб'єкти, які ніколи не розглядали його як галузь економіки, здатну приносити значний дохід.

Карпатський регіон є одним із лідерів розвитку туризму в Україні; він представлений Чернівецькою, Львівською, Закарпатською та Івано- Франківською областями. Це області, в яких туристична галузь ніколи не була основною, але потенціал її розвитку тут високий, що підтверджується створенням останніми роками правової бази і концепцій розвитку туризму в регіоні.

На Буковині діє 75 сільських приватних садиб, які займаються екологічним туризмом. Їх чисельність збільшилась у порівняні з минулим роком на 26. Владою і громадськими організаціями Чернівецької області проведено цілу низку наукових конференцій, навчальних семінарів з надання практичної допомоги з питань розвитку сільського туризму. Розвиток сільського зеленого туризму варто розцінювати як стратегічний пріоритет подальшого соціально-економічного поступу Чернівецької області.

Частина Карпатського регіону є цікавою для зовнішніх та внутрішніх туристів у зв’язку з сезонною різноманіттю розваг, зокрема літній та зимовий відпочинок дуже відрізняється (рис.1).

Рис. 1. Різноманіття відпочинку в Карпатському регіоні

 

 

Висновки

На сьогодні особисті селянські господарства є однією з головних форм господарювання і забезпечення зайнятості населення на селі, хоча законодавець і зазначає, що ОСГ створюються лише з мето задоволення власних потреб і може реалізовувати надлишок продукції на практиці ж, населення використовує це по-своєму і займається вирощуванням та виробництвом продукції не лише для себе, а ціленаправлено заздалегідь виготовляє надлишкову продукцію з метою реалізації, це і недивно, адже в сільських регіонах є мало робочих місць для зайнятості населення, а ведення особистого селянського господарства може забезпечувати їх дохід.

Існує також і ще один варіант використання ОСГ – це надання послуг з сільського зеленого туризму, який поділяється на 3 види: агротуризм, відпочинковий туризм та екотуризм. Найбільш поширеним видом є відпочинковий туризм. А локально поширений він переважно в західному регіоні, адже саме там є неймовірна природа, лікувальні води, чисте повітря, можливість літом збирать ягоди, а у зимку кататися на лижах Головною фігурою в забезпеченні функціонування зазначених видів туризму, в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості. Сільський зелений туризм являє собою специфічну форму відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону.