Сутність фінансової безпеки підприємства

Поняття «фінансова безпека» як самостійний об’єкт управління є відносно новим, введеним у науковий оборот лише в останні 10–15 років. У науковій літературі досить широко розглядаються питання фінансової безпеки, в основному, на рівні держави в складі економічної безпеки, як основного її елемента. Однак, залишаються не вирішеними й спірними багато питань фінансової безпеки, як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб’єктів, їхній взаємозв’язок з національною безпекою. До визначення категорії «фінансова безпека», «загроза» й інших категорій застосовуються різні підходи, але вони дотепер не знайшли загальноприйнятого визнання. Залишаються проблемними питання оцінки рівня фінансової безпеки, організації системи керування фінансовою безпекою та інші. Фінансова безпека є однією з головних складових економічної безпеки держави, і на жаль дуже мало вивченою проблемою, як і економічна безпека взагалі.

Основні цілі та задачі забезпечення фі­нансової безпеки як на макро-, так і на мікрорівні полягають у ідентифікації чинників, які впливають на фінансово-господарську діяльність, їх аналізі та побудові системи обмежень, яка б унеможливлювала або мінімізувала нав­мисний чи ненавмисний вплив на них.

Проте формування механізмів досягнення фінансової безпеки на мікро- та макрорівнях є принципово різними задачами. На макрорівні фінансова безпека - здатність держави у мирний час та за надзвичайних обставин адек­ватно реагувати на внутрішні та зовнішні фінансові впливи. М.І. Реверчук вважає, що фінансова безпека підприємства - це захист від можливих фінан­сових втрат та упередження банкрутства підприємства, досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів.

До основних факторів глобалізації, які впливають на економічну без­пеку держави, потрібно віднести нерівномірність економічного розвитку; зовнішньоекономічну заборгованість; циклічний взаємозв'язок національних економічних систем; взаємозалежність фінансових ринків. Умови глобаліза­ції можливо розглядати як критерій визначення загальних причин порушення безпеки. Структура економічної безпеки країни складна і багатогранна, вона включає такі підсистеми: фінансову, соціальну, інноваційно-інвестиційну, ін­телектуальну, інформаційну, екологічну, продовольчу. Виходячи з принципу системності, кожну підсистему економічної безпеки держави модна, своєю чергою, розглянути як систему. При цьому фінансова безпека є основною підсистемою економічної безпеки, тому що саме вона визначає стан фінансо­во- кредитної сфери країни, без якої економіка країни у сучасних умовах не може існувати.

Фінансова безпека країни - це система, яка складається з елементів або підсистем, які зображено на рис.

Для того, щоб сформувати дієву модель забезпечення фінансової без­пеки передусім необхідно з'ясувати, що вкладається у це поняття, які чинни­ки впливають на її дотримання, як окремі елементи цієї категорії можуть бу­ти скоординовані у своєму розвитку. Наявність складних глобалізаційних процесів на міжнародних ринках, великої кількості аспектів фінансової безпеки держави та проблемність вибору оптимального варіанта її забезпечення об'єктивно викликають потребу застосування комплексного підходу до аналі­зу цієї складової економічної безпеки України.

Рис. Структура фінансової безпеки держави

Актуальність проблеми формування ефективної системи фінансової безпеки держави зумовлене такими об'єктивними та суб'єктивними чинниками:

- значним рівнем глобалізації фінансових ринків. Масштаби міжнародних фі­нансових операцій, посилення конкуренції на сучасних фінансових ринках, факти безвідповідального ставлення транснаціональних компаній до проб­лем країн, в яких здійснюється їх діяльність, - все це висуває вимоги до вирі­шення актуальних проблем із регулювання діяльності суб'єктів глобалізованих фінансових ринків. Глобалізаційні процеси стимулюють постійні зміни на ринку світових фінансів, висуваючи нові вимоги і пропонуючи нові нап­рями його функціонування;

- дефіцитом платіжного балансу;

- великою залежністю від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конку­ренції) та "імпорту" капіталу, високих технологій, нафти й газу (ринки зни­женої конкуренції);

- високою концентрацією виробництва і капіталу в країні;

- значною соціальною поляризацією та відсутністю досвіду і механізмів соці­альної політики;

- низьким рівнем міжнародних резервів Національного банку України;

- низькою часткою малих та середніх підприємств у ВВП.

- недостатнім рівнем розвитку фондового ринку;

- втратою довіри населення до фінансових інститутів тощо.

Бюджетна безпека як важливий фактор соціально-економічного роз­витку держави виступає своєрідним індикатором і критерієм ефективності її бюджетної політики та організації бюджетного процесу. З економічного пог­ляду, бюджетна безпека виражає здатність держави за допомогою бюджету виконувати властиві їй функції та завдання, а також задовольняти потреби платників податків та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням індиві­дуальних, корпоративних і суспільних інтересів. У забезпеченні фінансової безпеки країни важливу роль відіграє ефек­тивність валютно-курсової політики, яка, впливаючи на економічну систему держави загалом, виступає одним із комплексних її індикаторів. Це зумовлено впливом курсу національної грошової одиниці на фактори, які становлять виклики і загрози стабільності фінансово-кредитної сфери, зокрема на рівень цін та темпи інфляції, обсяг валютних резервів, динаміку експортно-імпор­тних операцій і рух капіталу, а відповідно - і сальдо платіжного балансу та ін.

З метою забезпечення фінансової безпеки І.М. Комарницький пропо­нує здійснювати постійний моніторинг її основних індикаторів, серед яких можна виділити такі:

- рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України;

- рівень монетизації ВВП;

- дефіцит державного бюджету;

- ступінь доларизації національної економіки;

- швидкість обігу готівки;

- процентна ставка за банківський кредит;

- ставка рефінансування НБУ;

- відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річ­ного імпорту;

- валютний курс;

- питома вага довготермінових банківських кредитів у загальному обсязі нада­них кредитів;

- питома вага податків в обсязі ВВП;

- відношення суми власних обігових коштів підприємств до суми залучених обігових коштів.

Багато нез'ясованих питань є і в інвестиційній сфері України. Так, для іноземних інвесторів з країн, з якими не укладено договір про усунення под­війного оподаткування, передбачають застосування ставки податку на репат­ріацію на рівні 15 %. Договори про усунення подвійного оподаткування пе­редбачають можливість зменшення ставки податку до 10 % або 5 %, а завдя­ки репатріації дивідендів до окремих країн, зокрема Кіпру, податок на репат­ріацію взагалі не стягується. Будь-яких економічних підстав для подібної дискримінації не існує, а її існування призводить лише до необхідності для іноземних інвесторів ускладнювати технологію інвестування в український бізнес, що зменшує його інвестиційну привабливість.

Мале підприємництво як економічна категорія виступає основою рин­кової економіки в розвинених країнах світу. Принциповою проблемою для українського підприємництва є його низька фінансово-економічна ефектив­ність. Підприємництво не тільки задовольняє суспільні потреби, створює ро­бочі місця, виступає джерелом поповнення державного бюджету, але й в су­купності відображає загальний рівень суспільства та розвиненості країни. Ос­кільки в Україні частка малого бізнесу у ВВП є незрівнянно меншою, ніж у високорозвинених країнах, доцільно під час оцінювання фінансової безпеки брати до уваги також частку малих та середніх підприємств України у ВВП.

Формування системи фінансової безпеки держави повинно ґрунтуватись на розробленні стратегії розвитку фінансового ринку, концепції та меха­нізмів реалізації ефективного фінансового контролю. На нашу думку, визна­чальними елементами такої системи фінансового контролю поряд із принци­пом цільового використання фінансових ресурсів, як основного чинника їх збереження, повинно бути також забезпечення умов для швидкої та ефектив­ної віддачі від збільшення інвестованих ресурсів. Реалізація такого підходу як основи концепції означає створення системи контролю не лише за доціль­ністю та своєчасністю вкладених ресурсів, але й за рівнем їх окупності.

На думку Л. М. Петренко, провідна роль фінансової компоненти в загальній системі економічної безпеки підприємства визначається такими основними положеннями:

· фінансова діяльність забезпечує основну форму ресурсного забезпечення реалізації економічної стратегії підприємства;

· операції, пов’язані з фінансовою діяльністю, мають стабільний характер, здійснюються постійно;

· фінансова діяльність відіграє пріоритетну роль у забезпеченні стабілізації економічного розвитку підприємства в цілому;

· ризики, пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства (фінансові ризики), за своїми негативними наслідками належать до категорії найбільш небезпечних.

Крім того, існують погляди науковців, згідно з якими критеріями оцінки економічної безпеки підприємства є саме фінансові показники, зокрема прибуток або співвідношення величини брутто-інвестицій підприємства і величини ресурсів, необхідних для інвестиційної підтримки умов, що забезпечують економічну безпеку підприємства. З іншого боку можна доповнити існуючу аргументацію значущості фінансової складової наступним. Якщо розглянути взаємний вплив складових економічної безпеки, можна побачити, що зміни рівня фінансової безпеки суб’єкта господарювання майже завжди відображаються на рівні інших складових. Наприклад, у випадку отримання значних збитків на підприємстві може спостерігатися недофінансування різних сфер його економічної діяльності. Негативними наслідками цього можуть бути:

· неможливість модернізації застарілого обладнання,

· екологічна аварія (через урізання витрат на екологічні заходи в рамках здійснення антикризових заходів),

· низька ефективність роботи юридичної служби тощо.

І навпаки, зміна рівня будь-якої іншої складової економічної безпеки обов’язково вплине на рівень фінансової безпеки. А взаємний вплив між іншими складовими відбувається не безпосередньо, а через фінансову складову. Наприклад, подорожчання ресурсів впливає на рівень фінансової безпеки підприємства, що, у свою чергу, здійснює вплив на інші складові. Розглядаючи поняття фінансової безпеки суб’єкта підприємництва, необхідно зазначити, що в законодавстві дане поняття не визначене. У проекті Концепції фінансової безпеки України зазначається: “Фінансова безпека – складова економічної безпеки, яка характеризує стан захищеності життєво важливих (ключових) інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз)”.

Дослідивши дане поняття, можна побачити, що в наукових колах фінансову безпеку розглядають і як складову частину економічної безпеки, і як самостійний об’єкт управління. Крім того, фінансову безпеку підприємства визначають як:

· стан найбільш ефективного використання ресурсів підприємства;

· рівень фінансового стану підприємства;

· процес забезпечення захищеності підприємства;

· здатність підприємства (розробляти фінансову стратегію, здійснювати фінансову діяльність, управляти ризиками тощо);

· систему (з управління ризиками та забезпечення ресурсами).

Поняття фінансової безпеки суб’єкта підприємництва відображає стан його захищеності, виражений через показник рівня його фінансового стану.

Одним із факторів впливу на економіку держави є рівень фінансової безпеки вітчизняних суб’єктів підприємництва. З метою забезпечення її високого рівня необхідно повно і комплексно дослідити цю проблематику, насамперед на теоретичному рівні. Чітке визначення сутності поняття “фінансова безпека суб’єкта підприємництва” має дати поштовх до подальших наукових розробок у цьому питанні. А також, враховуючи результати дослідження даного поняття, можна зробити висновок, що фінансова безпека є основною складовою економічної безпеки підприємства внаслідок своєї значущості в контексті забезпечення останньої.

Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці мають притаманні лише їй особливості. До внутрішніх загроз фінансової безпеки належать:

· недосконалість і незавершеність національного законодавства у фінансово-кредитній сфері;

· відсутність достатнього золотовалютного запасу й алмазного фонду держави;

· низький рівень інвестиційної діяльності; неефективність податкової системи,

· масове ухиляння від сплати податків;

· недосконалість бюджетної системи, низький рівень бюджетної дисципліни і надмірні державні витрати та дефіцит державного бюджету;

· високий рівень інфляції;

· зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, нелегальне перетікання валютних коштів вітчизняних підприємців за кордон;

· необґрунтована підтримка курсу національної грошової одиниці;

· платіжна криза;

· значна заборгованість у виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;

· неповноцінність фондового ринку;

· нерозвиненість страхового ринку, системи довірчого управління майном;

· слабкість банківської системи; зростання внутрішнього боргу країни.

Зовнішніми загрозами є такі:

· значне від’ємне зовнішньоторговельне сальдо;

· залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів та іншої закордонної допомоги;

· зростання зовнішнього державного боргу і нераціональне використання закордонних кредитів;

· втручання міжнародних фінансових організацій у національну фінансово-кредитну сферу;

· залежність вітчизняного фінансового ринку від світового;

· дефіцит платіжного балансу країни.

Критерії фінансової безпеки – це певні нормативні показники, за якими оцінюють фінансовий стан економіки країни з погляду забезпечення її сталого розвитку. Індикатори фінансової безпеки – це реальні статистичні показники фінансового розвитку економіки країни, які найповніше характеризують явища і тенденції у фінансовій сфері. Основою при виборі переліку індикаторів слугує рівень вразливості окремих фінансових сфер економіки, а також найбільший ступінь впливу окремих дестабілізуючих чинників на реалізацію національних фінансових інтересів. Отже, індикатори обирають, виходячи з необхідності комплексного оцінювання фінансової безпеки. Стан фінансової безпеки визначається шляхом аналізу системи індикаторів, які дають змогу комплексно й адекватно сприймати характер соціально-економічних процесів через їхню відповідність національним інтересам та вимогам національної безпеки. Оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найсприятливіші умови для функціонування фінансової сфери.

Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в фінансовій сфері та економіці країни загалом. Порогові значення індикаторів фінансової безпеки мають три рівні:

· перший рівень характеризується небажаними відхиленнями значень фінансових індикаторів, що свідчить про необхідність прийняття певних рішень щодо їх усунення;

· другий рівень, або граничні значення індикаторів, порушення яких викликає загрозливі процеси у фінансовій сфері і може свідчити про події (прийняття певних нормативних правових актів, управлінських рішень, зміни цін на сировину тощо), що спричинили це відхилення;

· третій рівень порогових значень індикаторів фінансової безпеки свідчить про настання незворотних явищ у фінансовій сфері економіки країни.

Порівняння фактичного значення показників з пороговими відображає стан фінансової безпеки України. Порогові значення переглядаються залежно від фінансового стану економіки та тих завдань, які стоять на певному етапі її розвитку.

Держава є одним із головних чинників, який впливає на формування фінансової безпеки підприємства. Інтереси підприємства і держави не завжди збігаються. Тому спільним їх мірилом виступає економічна безпека та її складові. Підвищення рівня фінансової безпеки здійснює держава в рамках фінансової політики, що містить такі складові фінансової безпеки:

бюджетна безпека – стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та

ефективності використання бюджетних коштів;

валютна безпека – стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

грошово- кредитна безпека – стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів і таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

боргова безпека – рівень внутрішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втраті суверенітету і руйнуванню вітчизняної фінансової системи;

безпека страхового ринку – рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу, у разі потреби, відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

безпека фондового ринку – оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави загалом.

Функціонування системи фінансової безпеки підприємства передбачає постійну взаємодію функцій планування, аналізу, регулювання, контролю мотивацій в процесі прийняття оптимальних управлінських рішень керівництвом і структурними підрозділами. Фінансове планування ґрунтується на стратегічному плані розвитку підприємства щодо визначення конкуренції його розвитку, формування стратегічних цілей підприємства та тактичному плані (бізнес-плані) на майбутній період (як правило, рік) щодо визначення заходів і постановки конкретних завдань з досягнення стратегічних цілей, розробки тактики виконання поставлених завдань (стратегії розвитку бізнесу) тощо.