Форми та способи застосування аеромобільних військ. Особливості ведення бою підрозділами аеромобільних військ у тилу противника

Аеромобільні війська – високомобільний рід Сухопутних військ до складу якого входять аеромобільні та повітрянодесантні підрозділи, частини і з'єднання.

Вони призначені для дій у тилу противника, дій у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій і виконання завдань, які неможливо ефективно вирішити іншими силами та засобами. Аеромобільні війська діють у якості повітряних десантів, ведуть десантно-штурмові дії та аеромобільні дії.

За функціональним призначенням аеромобільні війська розподіляються на десантно-штурмовий та повітрянодесантний компоненти.

Десантно-штурмовий компонент – аеромобільні підрозділи, частини та з'єднання, призначені для ведення десантно-штурмових і аеромобільних дій.

Повітрянодесантний компонент – повітрянодесантні підрозділи, частини та з'єднання, призначені для виконання, у якості повітряних десантів, тактичних, оперативних та стратегічних завдань.

Аеромобільні підрозділи, частини та з'єднання десантуються, як правило, на штатних або приданих вертольотах і діють спільно з ними, а повітрянодесантні підрозділи, частини та з'єднання десантуються, як правило, літаками і діють самостійно. Але всі підрозділи, частини та з'єднання готуються для ведення боїв, бойових, десантно-штурмових, рейдових, аеромобільних, антитерористичних та миротворчих дій і можуть десантуватись парашутним, посадковим та комбінованим способом вертольотами і літаками в залежності від поставлених завдань та умов обстановки.

Масоване та одночасне застосування десантно-штурмового і повітрянодесантного компонентів на всю глибину побудови військ противника дозволяє розширити зону ведення воєнних дій від переднього краю до тилової границі.

Десант (від франц. descente – висадка, спуск) – війська, спеціально підготовлені та висаджені (викинуті) з літаків (вертольотів) або морських суден, а також призначені для висадки (викидання) на територію противника для вирішення бойових завдань.

Десантування – перекидання повітрям підрозділів, частин та з’єднань у тил противника для виконання бойових завдань.

Воно включає: зліт літаків (вертольотів) з десантом, побудову їх бойових порядків, переліт у район десантування, викидання або висадку десанту в районі десантування.

Десантування може проводитись у будь-яку пору року, вдень і вночі, в простих та складних метеорологічних умовах, що забезпечують нормальну роботу повітрянодесантної техніки і безпечне приземлення особового складу.

Десантування характеризується дальністю, глибиною, тривалістю, висотою польоту авіації та висотою викидання (висадки) десанту.

Дальність десантування – відстань від вихідного району для десантування (дальня границя району від лінії зіткнення сторін) до району десантування (центр району десантування, де знаходяться площадки приземлення).

Глибина десантування – відстань від лінії зіткнення сторін на початок викидання десанту до району десантування (центр району десантування, де знаходяться площадки приземлення).

Тривалість десантування – це час, необхідний на зліт авіації, побудову бойових порядків, переліт у район десантування, викидання або висадку десанту у районі десантування.

Висота польоту авіації – відстань від поверхні землі до літаків (вертольотів) у ході польоту авіації від вихідного району для десантування до району десантування. Вона залежить від дальності десантування, ступеня подавлення засобів ППО противника, пори року та часу доби. Як правило, політ авіації здійснюється із перемінним профілем.

Висота викидання (висадки) – відстань від поверхні землі до літаків (вертольотів) в час, коли здійснюється викидання (висадка) десанту. Вона залежить від ТТХ повітрянодесантної техніки, побудови бойових порядків авіації за висотою та рельєфу місцевості в районі десантування. Як правило, викидання десанту здійснюється з малих висот.

Підрозділи, частини та з’єднання аеромобільних військ діють у якості повітряних десантів (тактичні, оперативно-тактичні, оперативні, оперативно-стратегічні), ведуть десантно-штурмові дії (десантно-ударні, десантно-рейдові, диверсійно-пошукові) та аеромобільні дії (аеромобільно-ударні, аеромобільно-патрульні, аеромобільно-пошукові).

Переліт авіації СВ та ВТА з десантом у район десантування, як правило, здійснюється у смузі прольоту. Ширина смуги прольоту складається із ширини побудови бойового порядку авіації СВ (ВТА) та двох дальностей ураження засобів ППО загальновійськових підрозділів противника (ширина для авіації СВ складає 4 – 6 км).

Смуга прольоту, як правило, знаходиться у смузі подавлення засобів ППО противника, ширина якої складається із двох дальностей ураження засобів ППО противника малої дальності і складає 60 – 100 кілометрів. (Засоби ППО далекої дії – більше 200 км, середньої дальності – до 200 км, малої дальності – до 50 км, ближньої дії – до 10 км).

Гранично малі висоти – до 200 м, малі висоти – 200 – 1000 м, середні висоти – 1000 – 4000 м, великі висоти – 4000 – 12000 м, стратосферні висоти – більше 12000 м).

Побудова бойових порядків авіації СВ (ВТА) при десантуванні визначається умовами обстановки, характером бойових завдань десанту, можливостями засобів та систем міжлітакової навігації і повинно забезпечити мінімальні терміни викидання (висадки) повітряного десанту, безпеку польоту літаків (вертольотів) і приземлення особового складу після викидання, найменшу уразливість літаків (вертольотів) від засобів ППО противника.

У ході десантування бойовий порядок ВТА складається із декількох колон і включає групу забезпечення (наведення та РЕБ) та десантну групу.

Бойовий порядок авіації СВ, як правило, включає групу розвідки та позначення площадок приземлення, групу подавлення засобів ППО, групу передового загону, групу РЕБ, десантну групу (головні сили), групу пошуково-рятувального забезпечення, резервну групу, демонстраційну групу, групу прикриття (головна, бокові, тильна).

При організації бойового польоту авіації СВ призначаються: вихідний рубіж, контрольні пункти (рубежі) та рубіж бойового розходження.

Віддалення вихідного рубежу від дальньої границі ВРД повинно забезпечувати побудову бойового порядку частин авіації СВ і може складати 15 – 30 км.

Контрольні пункти (рубежі) вибираються на кожному маршруті польоту через 30 – 50 км і в місцях різкої зміни напрямку та профілю польоту.

Рубіж бойового розходження призначається для перешикування частин (підрозділів) авіації СВ, заходу їх на посадкові площадки та об’єкти атаки. Його віддалення від посадкових площадок (об’єктів для атаки з повітря) повинно забезпечити виконання маневрів для посадки вертольотів та нанесення ударів по об’єктах противника з повітря і складає 5 – 8 км.

За доставку повітряного десанту в район десантування відповідає командир авіаційного з’єднання (частини, підрозділу) і після викидання (висадки) авіація повертається на свої аеродроми, а десант діє самостійно.

А в ході ведення десантно-штурмових (аеромобільних) дій за виконання завдань в повному обсязі (від зльоту вертольотів для виконання завдань до їх повернення після виконання завдань) відповідають командири десантно-штурмових, (аеромобільних) загонів та груп, які діють на вертольотах.

Для викидання (висадки) повітряного десанту у тилу противника призначаються основні та запасні райони десантування (РД), які включають основні та запасні площадки приземлення (при десантуванні парашутним способом – розмірами 2 км х 5 км, призначаються, по можливості, якомога ближче до об’єктів захоплення та знищення і нумеруються справа наліво по курсу заходу літаків для викидання десанту) та аеродроми придатні для безпечного приземлення особового складу, повітрянодесантної техніки, посадки вертольотів та літаків ВТА (основні площадки приземлення позначаються суцільною лінією і нумеруються цифрами “1, 2, 3...”, а запасні – пунктирною і нумеруються цифрою з буквою “1а, 2а, 2б, 3а...”).

Запасні райони десантування призначаються з урахуванням того, щоб повітряний десант після викидання (висадки) був здатний виконувати головне завдання. Розмір районів десантування залежить від складу десантів, їх завдань, характеру місцевості, засобів і умов десантування.

Викидання (висадка) повітряного десанту може здійснюватись на об’єкт захоплення та знищення, поблизу об’єкта (до 3 км) і на деякій відстані від об’єкта (більше 3 км).

На весь період бойових дій десанту визначається бойове завдання, яке поділяється на найближче і подальше.

Найближче завдання десанту, як правило, полягає в захопленні та знищенні об’єктів противника в районі десантування і оволодінні визначеним районом (рубежем). Глибина найближчого завдання буде відповідати глибині об’єкта, або глибині району, яким повинен оволодіти десант.

Подальше завдання включає всі наступні дії десанту в тилу противника. При цьому частини та підрозділи десанту можуть захоплювати та знищувати об’єкти у новому районі, проводити рейдові дії, забороняти своєчасний маневр резервів противника, наносити удари назустріч військам, що наступають з фронту, або утримувати райони (рубежі) до їх підходу.

Склад тактичних повітряних десантів: до аеромобільного (аеромобільно-десантного, парашутно-десантного) батальйону, які самостійно можуть діяти в тилу противника – до 1 доби.

Склад оперативно-тактичних повітряних десантів: до повітрянодесантної (аеромобільної) бригади, яка самостійно може діяти в тилу противника до 3-х діб.

Склад оперативних повітряних десантів: до 2-х з'єднань аеромобільних військ (повітрянодесантна та аеромобільна бригада), які самостійно можуть діяти в тилу противника – до 5 діб.

Склад оперативно-стратегічних повітряних десантів: не менше 3-х з'єднань і частин аеромобільних військ (повітрянодесантна та аеромобільна бригада, аеромобільні полки), які самостійно можуть діяти в тилу противника – не менше 7 діб.

Глибина десантування повітряних десантів визначається замислом, умовами обстановки, бойовим складом і завданнями десантів, завданнями військ, що наступають, а також можливістю безперервної підтримки, прикриття і забезпечення десантів у ході ведення ними бойових дій у тилу противника і може складати: тактичних повітряних десантів – до 30 км; оперативно-тактичних повітряних десантів – до 70 км; оперативних повітряних десантів – до 150 км; оперативно-стратегічних повітряних десантів – 250 км і більше.

Для виконання завдань по знищенню особливо важливих об’єктів у тилу противника можливо планувати висадку повітряних десантів на глибину та у складі, що залежить виключно від поставленого завдання та умов обстановки.

Десантно-штурмові дії – це сукупність узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних з'єднань, частин і підрозділів та приданих або штатних з'єднань, частин і підрозділів авіації СВ щодо десантування та виконання бойових завдань у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Десантно-штурмові дії – це форма дій аеромобільних військ, змістом яких є штурмові дії аеромобільних підрозділів, частин та з'єднань, і ударні дії приданих або штатних підрозділів, частин та з'єднань авіації СВ у тилу противника.

Аеромобільні дії – це сукупність узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних з'єднань, частин і підрозділів та приданих або штатних з'єднань, частин і підрозділів авіації СВ щодо перекидання повітрям та виконання завдань, які проводяться за єдиним замислом і планом, у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій.

Аеромобільні дії – це форма дій аеромобільних військ у ході ведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій, змістом яких є дії аеромобільних підрозділів, частин та з'єднань у взаємодії з приданими або штатними підрозділами, частинами та з'єднаннями авіації СВ.

Склад сил і засобів, що залучаються до ведення десантно-штурмових та аеромобільних дій, залежить від мети, завдань, масштабів дій та умов обстановки. Для ведення десантно-штурмових дій створюються десантно-штурмові загони та групи, а аеромобільних дій – аеромобільні загони та групи.

Десантно-штурмові та аеромобільні загони створюються від з'єднань та частин аеромобільних військ у складі посиленого батальйону, роти, а десантно-штурмові та аеромобільні групи у складі посиленого взводу.

Десантно-штурмові та аеромобільні загони (групи) включають: сили і засоби аеромобільних військ, придані або штатні вертольоти авіації СВ та інші засоби підсилення.

Основними способами десантно-штурмових дій є:

десантно-ударні дії; десантно-рейдові дії; диверсійно-пошукові дії.

Основними способами аеромобільних дій є:

аеромобільно-ударні дії; аеромобільно-патрульні дії; аеромобільно-пошукові дії.

В залежності від умов обстановки, десантно-штурмові та аеромобільні дії можуть вестись як одним із основних способів, так і різним їх комбінуванням.

При плануванні десантування та бойових дій розрахунок часу ведеться від встановленого часу “Ч”, який визначає старший начальник. Час “Ч” доводиться до командира десанту окремим розпорядженням.

Час “Ч” для повітряних десантів визначається початком викидання (висадки) передового загону десанту у районі десантування. Початком викидання (висадки) вважається момент відділення від літака (вертольоту) першого десантника (об’єкта, вантажу) передового загону.

Час “Ч” при плануванні десантно-штурмових (аеромобільних) дій визначається виходом на рубіж бойового розходження вертольотів передового загону або головних сил десанту, коли передовий загін не призначається.