Класифікація організаційних форм

¢ Особисті мотиви менеджерів

2. Злиття компаній у 1916–1929 рр. – вертикальна інтеграція і диверсифікація

3. 60–70 роки ХХ ст. — період конгломератних об’єднань і диверсифікації.

4. Період об’єднань у 80-х роках ХХ ст. розпад конгломератів і горизонтальне злиття

5. Період об’єднань у другій половині 90-х- на початку 2000-х років – горизонтальна інтеграція – транснаціональні корпорації

¢ 2. Типи стратегій інтеграції

ТИПИ СТРАТЕГІЙ ІНТЕГРАЦІЇ

¢ За принципом об’єднання підприємств виділяють функціональну та інвестиційну інтеграцію. У разі функціональної інтеграції об’єднуються підприємства, пов’язані процесом виробництва. За інвестиційної інтеграції виробничої спільності підприємств немає.

ЗАЛЕЖНО ВІД НАПРЯМКУ ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

¢ Вертикальна інтеграція — це об’єднання підприємств однієї галузі, які перебувають на різних технологічних етапах виробничого процесу; виробнича кооперація підприємств однієї галузі, близькихгалузей промисловості, що спеціалізуються на виготовленні вузлів, деталей, комплектувальних та інших виробів, потрібних для кінцевого продукту.

¢ Найчастіше вертикальна інтеграція проходить у двох основних формах залежно від її спрямованості у виробничому процесі: зворотної (регресивної) інтеграції та прямої (прогресивної).

ВЕРТИКАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ

¢ Зворотна (регресивна) інтеграція забезпечує зростання підприємства завдяки приєднанню функцій, які раніше виконували постачальники (контролю над джерелами сировини, виробництва комплектувальних виробів і напівфабрикатів). Метою зворотної інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела сировини чи доступ до нової технології, важливої для основної діяльності, а також зменшення залежності від постачальника.

¢ Пряма (прогресивна) інтеграція – це зростання підприємства внаслідок приєднання ним функцій дистриб’юторів продукції: збутових, рекламних, транспортних, сервісних та ін.; підсилення контролю підприємства над системою просування його продукції.

СТРАТЕГІЧНІ ПЕРЕВАГИ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Ø зменшується залежність підприємства від постачальників;

Ø можливість контролювати як постачальники виконують узяті на себе зобов’язання;

Ø ефективніше використання ресурсів, мінімізація запасів;

Ø постачання перетворюється з витратного процесу на прибутковий, якщо його організують дочірні компанії;

Ø розширюється виробництво, завантажуються потужності, збут продукції стає гарантованим (у разі прогресивної інтеграції);

Ø можливість диференціювати продукцію;

Ø полегшується доступ до технологічних розробок партнерів, з’являється можливість виробничої кооперації;

Ø виникає ефект синергії всіх ланок технологічного ланцюга

“постачальник — виробник — споживач”;

Ø формується чітка й ефективна система просування продукції та її збуту за нижчими для споживачів цінами.

СТРАТЕГІЧНІ ОБМЕЖЕННЯ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

¢ збільшуються капіталовкладення у власні дочірні структури, навіть якщо вони неприбуткові;

¢ підприємства зацікавлені в захисті власних інвестицій;

¢ є тенденція до збереження застарілих технологій і виробничих потужностей;

¢ свободу вибору постачальників обмежено;

¢ вищі менеджери інтегрованого підприємства мають бути наділені різноманітними здібностями, знаннями та навичками;

¢ зменшується виробнича мобільність підприємства;

¢ збільшується час, потрібний для розробок і впровадження на ринок нової продукції.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ

¢це об’єднання, налагодження тісної взаємодії підприємств, які випускають однорідну продукцію та застосовують схожі технології. Її провадять технологічно незалежні підприємства, зацікавлені в збільшені спільного збуту продукції.

¢ Мета горизонтальної інтеграції — підсилення позицій підприємствав галузі за допомогою поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними. Горизонтальна інтеграція — різновид централізації виробництва та капіталу, один зі способів монополізації ринку.

¢ Залежно від бажання учасників інтеграційного процесу можливе дружнє об’єднання (злиття) підприємств і їх ворожа інтеграція (поглинання).

¢ Дружнє об’єднання (злиття) — це угода між кількома підприємствами, капітал яких об’єднують в одній компанії. Зазвичай так об’єднуються близькі за розміром підприємства за рішенням вищого менеджменту

(власників, засновників).

¢ Ворожа інтеграція (поглинання) — форма примусового злиття, яка полягає в ліквідації поглинутої фірми та переданні фірмі, що її поглинула, усього майна, зобов’язань і боргів ліквідованої фірми.

¢ Водночас фірма, що поглинає, збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутої компанії, а її акціонери мають право придбати нові акції пропорційно пайовій участі кожного з них.

¢ За ступенем об’єднання можливі такі типи інтеграції:

¢ повна інтеграція діяльності;

¢ часткова інтеграція (у цьому разі частину продукції виробляють на підприємстві, а частину закуповують у інших підприємств);

¢ квазіінтеграція — створення альянсів між підприємствами, які зацікавлені в інтеграції, без переходу прав власності.

¢ Залежно від особливостей юридичного оформлення інтеграція може бути м’якою та жорсткою.

¢ За м’якої форми інтеграції сторони узгоджують свої інтереси без підписання юридичних документів. У цьому разі підприємство не може ніяким жорстким формальним способом (наприклад, через суд) уплинути на своїх партнерів. До м’яких форм інтеграції належать асоціація, консорціум, стратегічний альянс.

¢ У разі жорсткої форми інтеграції відносини сторін обов’язково оформлюють у вигляді юридично обов’язкового договору. Так створюють холдинги, промислово-фінансові групи, концерни, трести.

¢ 3. Способи захисту компаній від поглинання

¢ Внесенн змін до статуту корпорації

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ

ІНТЕГРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ