Методичні поради студентам щодо проходження педагогічної практики

У системі підготовки вчительських кадрів важлива роль належить педагогічній практиці як ланці, що з’єднує теоретичне навчання студентів з їх самостійною роботою в закладах освіти, допомагає набути певного досвіду практичної діяльності.

Педагогічна практика базується на знаннях, уміннях і навичках, отриманих студентами у процесі вивчення біологічних дисциплін, а також методики навчання біології, курсів психолого-педагогічного циклу та інших.

Ефективність педагогічної практики майбутніх учителів залежить від:

Ø володіння знаннями, вміннями і навичками з біології та суміжних дисциплін;

Ø знання сутності компонентів методичної системи навчання біології в сучасній українській загальноосвітній школі;

Ø озброєності практиканта психолог-педагогічними знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для навчально-виховної роботи з учнями;

Ø належного підбору навчальних закладів для проходження педагогічної практики студентами: з відповідною навчально-матеріальною базою та висококваліфікованими педагогами;

Ø доброзичливого ставлення педагогічного колективу школи до студентів і надання їм допомоги в здійсненні навчально-виховного процесу;

Ø належного керівництва педагогічною практикою з боку керівників практики, викладачів фахових дисциплін, педагогів, психологів.

Педагогічна практика студентів на IV і V курсах проводиться в умовах, які максимально наближені до їх майбутньої професійної діяльності. Її основна мета – підготовка студентів до виконання функції вчителя-предметника, керівника гуртка, факультативу, класного керівника.

Для підвищення якості роботи під час практики необхідно знати структуру педагогічної діяльності і пов’язану з нею систему теоретичних і практичних умінь і навичок. Виділяють такі види педагогічної діяльності учителя:

Ø діагностична діяльність спрямована на вивчення здібностей, виявлення рівнів моральної, розумової, фізичної, естетичної вихованості, умов сімейного життя тощо;

Ø орієнтаційно-прогностична діяльність спрямована на забезпечення учнів знаннями, розвиток їхніх здібностей, можливостей, на рівень засвоєння навчального матеріалу та ін. цей вид діяльності дає педагогові можливість прогнозувати, які якості можна сформувати в учнів, які форми, методи, засоби навчання і виховання будуть найефективнішими під час проведення цієї роботи;

Ø конструктивно-проектувальна діяльність проводиться з огляду на наявні умови навчання і виховання учнів, їхні інтереси і потреби, власний досвід і майстерність. Учитель підбирає конкретні педагогічні завдання, планує індивідуальну роботу з дітьми;

Ø організаторська діяльність пов’язана із залученням учнів до наміченої роботи. Для цього вчитель повинен уміти визначати конкретні завдання, зацікавити учнів запланованою роботою, розподіляти завдання й доручення, керувати ходом роботи і здійснювати контроль за її виконанням;

Ø в інформаційно-пояснювальній діяльності учитель виступає головним джерелом наукової, світоглядної й морально-естетичної інформації;

Ø комунікативно-стимулююча діяльність пов’язана з тим впливом, який педагог чинить на учнів як професіонал і як особистість;

Ø аналітико-оцінна діяльність безпосередньо пов’язана з аналізом завершеного навчально-виховного процесу: виявляються його позитивні і негативні сторони та ефективність, порівнюються намічені й отримані результати, дається їх оцінка, вносяться необхідні корективи, ведуться пошуки шляхів подальшого удосконалювання процесів навчання і виховання;

Ø творчо-дослідницька діяльність може відбуватися на двох рівнях. Перший: учитель творчо використовує загальновідомі педагогічні і методичні ідеї в конкретних умовах навчання й виховання. Другий: учитель творчо використовує маловідомі технології та методики навчання й виховання, описані в науковій літературі.

 

 

УЧИТЕЛЬ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Учитель є центральною фігурою в сучасній школі. Про вчителя можна сказати так: це людина, що має спеціальну підготовку й професійно займається педагогічною діяльністю. Саме вчитель реалізовує мету й завдання виховання, організовує навчально-пізнавальну, громадську, спортивно-оздоровчу, естетичну діяльність, спрямовану на розвиток учнів і формування в них різноманітних особистісних якостей.

До вчителя ставлять високі вимоги, які можна поділити на дві групи: вимоги як до професіонала і як до особистості. Вимоги як до професіонала насамперед пов’язані з наявністю в учителя спеціальних знань, умінь, способів мислення, методів діяльності. До них відносять:

Ø широка ерудиція та вільний виклад матеріалу;

Ø широкий культурний світогляд;

Ø загальна і специфічна грамотність;

Ø вміння враховувати психологічні й вікові особливості учнів;

Ø педагогічну майстерність;

Ø темп мови 120 – 130 слів на хвилину;

Ø педагогічний такт, звернення до учнів по імені;

Ø миттєва реакція на ситуацію;

Ø вміння чітко формулювати конкретні цілі;

Ø вміння організовувати навчальну роботу всіх учнів одночасно, перевірку ступеня розуміння навчального матеріалу;

Ø висока віддача навчальних занять;

Ø робота на вищому рівні вимог;

Ø високий рівень навченості;

Ø систематичне підвищення професійного рівня.

Вимоги як до особистості:

Ø сильний урівноважений тип нервової системи, нормальна самооцінка;

Ø тенденція до лідерства, впевненість у собі;

Ø переважання демократичного стилю спілкування, лише конструктивні конфлікти з принципових питань;

Ø прагнення до співробітництва з колегами, рівень ізоляції в колективі дорівнює нулю;

Ø любов до дітей, добросердя, чуйність;

Ø вимогливість і принциповість;

Ø справедливість;

Ø повага до людей;

Ø акуратність;

Ø тактовність;

Ø самокритичність;

Ø почуття національної самосвідомості.