Міфологія східнослов'янських племен

Вагомою складовою частиною світогляду стародавніх слов'ян була міфологія. Вищий рівень характеризується найбільш узагальненим типом функцій богів (ритуально-юридична, військова, господарсько-природна), їх зв'язком з офіційним культом. До вищого рівня слов'янської міфології належали два праслов'янських божества: Перун та Велес, Міфологізація історичної традиції приводить до появи міфологічного епосу. Героями слов'янського епосу виступають Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь, які вважаються засновниками м. Києва. До нижчого рівня слов'янської міфології відносяться різні групи неантропоморфної нечистої сили, духів, тварин, що пов'язані з усім міфологічним простором від дому до лісу, від чистого озера до болота. Це домовики, мавки, водяники, мара, кикимора, болотяники, криничники, очеретяники, польовики, гайовики, перелесники, чорти, дияволи тощо. Всі ці персонажі пов'язані з негативними явищами в житті людини, і вона різними способами їх позбавлялася, уникаючи зла. У цілому в культурі стародавніх слов'ян можна виділити дві групи релігійних вірувань: обожнення природи і культ роду. По-перше, для стародавньої людини вся природа була живою, населеною безліччю різних божеств. У відповідності з такими поглядами у людей з'являлися своєрідні свята і обряди, пов'язані з порами року та збиранням врожаю, в них був відображений хліборобський і скотарський побут наших предків. По-друге, стародавні слов'яни вважали, що всі дії і вчинки в їх житті супроводжують предки,. У ранній період історії слов'ян, як стверджують деякі вчені, постійних храмів і професійних жерців ще не було.напередодні запровадження християнства у слов'ян з'явилися місця для моління (капища) і професійні служителі культу (волхви). Релігійні вірування і міфологія стародавніх слов'ян стали культурним полем, на грунті якого поширювалось християнство, запроваджене в Київській Русі.

7. Літературні мови Київської Русі (В.В.Німчук)

Писемність у сх. Слов’ян з’явилась ще у 1 пол 9ст. до особливостей писемної ку-ри слід віднести утв 3 типів літ мови: церковнослов. Та близької до просторіччя давньорус. 1 писалася церковно-повчальна і житійна л-ра, близькою до розмовною велося ділове листування, складалися юр акти(«рус правда»), літописи, пам’ятки світської л-ри. («слово ополку ігоревім»). Обидві мови активно впливали на одну, взаємно збагачувалися. Обидві вони були близькі та зрозумілі народу і сам факт ведення богослужіння слов. Мовою гідно був оцінений «повістю временних лет». Писемна л-ра, чка сформ в КР на поч. 11ст. спиралась на 2 найважливіші джерела-усну народну творчість і христ традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед з Візантії.у творах літераторів того часу широко викор героїчні приказки, замовлення і заклинання.від усної народної творчості древньої Русіу фольклорі укр. Народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії-колядки й щедрівки. Вершиною усної нар творчості був героїчний билинний епос, що склався до10ст і розвивався в 11-13ст. головною темою билин київського циклу стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності величі Русі. Популярним жанром була житійна(апографічна)л-ра. Важливе місце зацмали житія святих-біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою. Входячи до складу христ держав, КР турбувалась про ств культу святих та їх життєписів. Отже, давньорус л-ра заклинала любити батьківщину, виховувати патріотизм і прагнення до виправлення недоліків су-ва, донесла до наших часів знання про добробут та життя наших предків, про їхню культуру, традиції,мову. Писемність та мова, які сформ в КР стали основою формування сучасної державної мови.

8. Архітектура:

Блискучими сторінками світової архітектури стали творчі здобутки архітекторів Київської Русі: Десятинна церква та Софійський собор у Києві, Спаський собор та П'ятницька церква в Чернігові, Успенський собор та церква Пантелеймона в Галичі, церкви в Путивлі, Новгород-Сіверському, Білгороді та багато ін. Високого рівня досягло містобудівництво, будівництво князівських та боярських хоромів, оборонних споруд. Розбудова міст в Київській Русі найактивніше проходить у другій половині І тис. н. е. Здебільшого міста розташовувалися на високих берегах річок. Укріплені центри міст розміщувались на домінуючих над навколишньою місцевістю пагорбах. Зручними для оборони були миси, що утворювалися при злитті річок, здебільшого саме на них і будувалися "дитинці", що становили ядро давньоруського міста.Великі міста переважно складалися з трьох частин — "дитинця", "окольного граду" та околиць — "посади", "кінці". Дитинець — найстаріша частина міста, міська цитадель, укріплена стінами, валами й ровамиДавньоруські укріплення робилися переважно з дерева і землі. В подальшому такий метод, поширився в східних областях України та Подніпров'я, де не ззвжди можна було дістати каміння.Найвизначнішим новим явищем в архітектурі Київської Русі було виникнення і подальший розвиток кам'яного монументального будівництва. У X ст. Київська Русь владно входить у процес світової архітектури і надалі розвивається в її контексті, не втрачаючи притаманних їй особливостей, що значно вирізняє її з-поміж архітектури інших країн Європи.З каменю зводилися фундаменти, Стіни споруджували змішаною кладкою: ряди цегли чергувалися з рядами каміння.Біля Десятинної церкви археологічними дослідженнями відкриті залишки кількох споруд, які вважають рештками князівського палацу Першим християнським кам'яним храмом в Київській Русі була Десятинна церква, споруджена у 989—996 рр. За часів Ярослава Мудрого розпочинається другий стильовий етап архітектури Київської Русі. Після смерті Мстислава він у 1037 р. розпочав будівництво в Києві "Града великого", до ансамблю якого входили Софійський собор, Золоті ворота, Георгіївський та Ірининський монастирі й інші кам'яні церквиНайвидатнішою будовою Київської Русі, де напрочуд яскраво виявилися архітектурна майстерність давньоруських зодчих, є славнозвісний Софійський собор у Києві. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов, с. 180.Софійський собор був "митрополією руською", головним собором держави, композиційним центром її столиці. У його архітектурі запрограмована ідея новаторства, як то було за Юстиніана при будівництві Софійського собору в Константинополі.Перед зодчими постало складне завдання. Для того, щоб його розв'язати, зодчим бракувало прикладів вже Існуючої у Візантії архітектури. Тому вони звертаються до місцевих традицій.У центрі Софійського собору лежить тип п'ятинефного хрестовобаневого храму. З трьох боків він оточений двома рядами галерей — двоповерховою внутрішньою і одноповерховою зовнішньою, на якій зроблено відкритий балкон — "гульбище". Згодом, десь у XII ст., над галереями надбудовано другий поверх. Із заходу до собору прибудовано дві масивні асиметрично поставлені вежі, в яких широкі сходи вели на другий поверх — "полаті". Такі вежі не характерні для візантійської архітектури, тому ми можемо вбачати певний зв'язок з традиціями романської архітектури Європи.Саме спорудженням Софійського собору в Києві закінчується стильовий етап архітектури Київської Русі часів Ярослава Мудрого. Остаточно формується майстерність давньоруських зодчих, а Київ залишається головним центром архітектурної діяльності всієї держави. Зазначимо, що у X і особливо у XI ст. відбувається піднесення в архітектурі багатьох країн Європи і Азії. Саме за цих часів, як і в майбутньому, архітектура Київської Русі розвивалася в контексті світового архітектурного процесу.