Методики оцінки інвестиційних проектів.

В усіх методиках для визначення вартісних показників використовують ринкові ціни. Неявним припущенням є те, що ці ціни відображають економічний дефіцит і з огляду на це є цінами економічної ефективності. Якщо в ринкових цінах є викривлення, треба вводити відповідні поправки.

Оцінка змін продуктивності. Для оцінки впливу проекту на довкілля належить визначити екологічні наслідки проекту. Наслідки для якості довколишнього середовища або підтримання відновлюваних ресурсів відображаються у змінах продуктивності порушених систем, і ці зміни, в свою чергу, використовуються для присвоєння величин. Багато які з прийомів оцінки засновані на фактичних ринкових цінах при визначенні кінцевих величин. Порушеними можуть бути як природні, так і антропогенні системи. До природних систем відносять рибальство, сільське господарство та лісівництво. Наслідками для антропогенних систем є впливи на будівлі, матеріали й виробництва у промисловому та побутовому секторах.

Стан довколишнього середовища і природних ресурсів розглядають як фактори виробництва. Зміни цих факторів призводять до змін продуктивності і (або) виробничих витрат, що можуть, у свою чергу, впливати на зміни цін та обсягів виробництва, які можна спостерігати і вимірювати. Саме подвійний характер цих методик робить їх привабливими, фізичні зміни загального обсягу виробництва легко помітити й виміряти, а використання ринкових цін дає змогу уникнути складних проблем оцінки, пов'язаних з позаринковими екологічними впливами.

Підхід, заснований на оцінці втрати доходу, подібний до підходу зі зміною продуктивності. У цьому випадку продуктивність людей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослідження або втрати їх доходів, або медичних витрат унаслідок екологічної шкоди, або одержання вигід від запобігання негативним екологічним наслідкам. Ця методика, яку називають також методикою «людського капіталу» або «недоодержаного заробітку», пов'язана з великою етичною проблемою оцінки людського життя Ми бажаємо уникнути грошової оцінки життя людини як такої, а також психологічних витрат у випадку хвороби чи смерті. Проте величину втраченого доходу й медичних витрат унаслідок зміни якості довколишнього середовища можна оцінити.

У своїй найпростішій формі цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров'я в результаті негативних екологічних наслідків (наприклад, забруднення води й повітря, підвищений шум).

Нижче наведено деякі загальні рекомендації щодо вибору проектів, де може застосовуватись методика втраченого доходу:

1) можна виявити прямий причинно-наслідковий зв'язок. Етіологія захворювання повинна легко встановлюватися;

2)захворювання має бути нетривалим, не загрожувати життю і без значних довгострокових наслідків;

3)має бути відома точна економічна величина доходу і витрат на охорону здоров'я. Проблеми виникають за наявності безробітних та фермерів, які працюють на власне споживання.

Підхід альтернативної вартості ґрунтується на таких засадах: альтернативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (приміром, збереження землі для національного парку замість вирубки на деревину) можна оцінити, застосувавши недоодержаний дохід від інших видів використання ресурсу.

Цей підхід цілком може бути використаний при оцінці рішень на місцях по великих проектах створення інфраструктури або промислових підприємств. Будівництво і розвиток нових портів, аеропортів чи шосейних доріг часто пов'язане з використанням відкритих неосвоєних просторів.

Рішення щодо вибору технології, як правило, позначаються на екології та стосуються вужчих економічних критеріїв. Охолоджувальні водойми або градирні, підземні або надземні споруди, підземний гараж або відкрита стоянка - все це приклади наявності варіантів альтернативних рішень одного завдання. Оцінка альтернативної вартості дає змогу визначити, скільки коштуватиме дорожчий, але екологічно кращий варіант.

Аналіз ефективності витрат, якісна оцінка витрат має на меті визначити, чи виправдовують очікувані вигоди відповідні витрати. З огляду на обмежені кошти, недостатні дані для нерозуміння зв'язку між екологічною шкодою та здоров'ям і добробутом спочатку формулюють мету, а вже потім аналізують різні шляхи досягнення, і навпаки, в разі, коли коштів на певну програму вистачає, відповідальна особа вирішує, який саме шлях їх використання найбільш ефективний або ж можна розглянути кілька цілей, визначити різницю у витратах для їх досягнення, а потім вирішити, яке завдання видається найдоцільнішим з урахуванням витрат.

Усі розглянуті вище підходи є різновидами аналізу ефективності витрат. Головна різниця між ефективністю витрат та іншими методиками полягає в тому, що тут навіть не роблять спроби виміряти вигоди. Натомість зосереджуються виключно на досягненні поставленої мети. Щодо низки інвестиційних проектів можна було б скористатися цим підходом для оцінки альтернативних шляхів досягнення цілей.

Оцінка превентивних витрат. Мінімальні вимоги окремих осіб до якості довколишнього середовища можна оцінити з готовності витратитися на зниження шкідливих впливів власне на них чи на екологію. Цей підхід відомий як методика «превентивних витрат», або «витрат на зниження». Він дає мінімальну оцінку, виходячи з двох факторів: 1) фактичні витрати можуть бути обмежені доходами і 2) навіть після превентивних витрат споживач матиме вигоду. При тому, що методика ефективності витрат вивчає прямі витрати на задоволення певних вимог, підхід превентивних витрат досліджує фактичні витрати задля визначення тієї ваги, якої люди надають певним екологічним наслідкам.

Превентивні витрати, як правило, добре відстежуються і при обережному застосуванні можуть надати аналітикові корисні дані. Перевага цієї методики в тому, що вона спирається на спостереження ринкових відносин і легко піддається тлумаченню відповідальними особами.