Тема 2. Кримінальне процесуальне законодавство

План заняття

1. Загальна характеристика джерел кримінального-процесуального права.
2. Конституція України – нормативний акт прямої дії у сфері кримінального провадження.
3. Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело кримінального-процесуального права.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України та його структура.
5. Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального провадження.
6. Рішення Конституційного Суду України в механізмі кримінального-процесуального регулювання.
7. Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело кримінального-процесуального права.
8. Роль постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України в механізмі кримінального-процесуального регулювання.
9. Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ з питань кримінальної-процесуальної діяльності та прокурорського нагляду.
10. Норми кримінального-процесуального права: їх структура та особливості; види кримінального-процесуальних норм за способом правового регулювання. Аналогія у кримінальному, процесуальному регулюванні.
11. Дія кримінального-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола осіб. Особливості дії кримінально-процесуального закону щодо окремих осіб.

 

 

Нормативний матеріал та судова практика

 

1. Конституція України. Статті 8, 9, 19, 22, 26, 80, 92 (п.п. 1,2,14), 105, ч. 3 ст. 126, 152.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Прийнятий 13 квітня 2012р. (статті 4,5,6,7, 519-523; 542-544; прикінцеві та перехідні положення.

3. Закон України від 07.02.2002 р. „Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010р. (Ст. 48, 57, ч.3, ст. 62.).

4. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ст. ст. 22, 24, 26, 27, 29-31, 37, 39.// Кримінально-процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / за ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000, с. 155-166.

5. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (глава 2) //Там само, с. 175-184.

6. Закон України «Про прокуратуру» від 5 грудня 1991р. з наступними змінами і доповненнями.

7. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012р. №5076/VІ (ст. 19, 21, 22, 23, 25).

8. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (Відомості ВРУ, 2006, №30, ст.260.)

9. Закон України „Про громадянство України” від 18 січня 2001р.

10. Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості ВРУ, 2012 №19-20, ст.. 179, статті 2,3,23).

11. Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. (ст. 27) // Там само, с. 199.

12. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. (ст.. 20) // Там само, с. 200.

13. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України 10.06.1993 р. // Там само, с.193.

14. Положення про торговельне представництво України за кордоном (ст.ст. 1,3,7), затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1993 р. \\ Голос України, 1993, 26 серпня.

Додаткова спеціальна література

1. Депутатська недоторканність: (Сучасна парл. та судова практика / За заг. ред. О.В. Задорожного: - К.: Логос, 2004.

2. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права. – Харків, 2004.

3. Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України – Харків: „Консум”, 2005 (розділ 3).

4. Філатов В.М., Солодкий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2004. № 7.

5. Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997 – 2003 року). – К.: Атіка, 2003. (Передмова).

Питання для самоконтролю

1. Що є джерелом кримінального-процесуального права?

2. Які нормативні акти є формою кримінального, процесуального права?

3. Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального права?

4. Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють кримінальні-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ратифіковані)?

5. Які є основні закони, що регламентують кримінальне провадження в України?

6. Яка структура Кримінального-процесуального кодексу України? Коли він був прийнятий та введений в дію?

7. Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання кримінальних, процесуальних відносин?

8. Яке значення для кримінального провадження мають рішення Європейського суду з прав людини?

9. В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у його постановах?

10. На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального провадження накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора України?

11. Які є види кримінальних-процесуальних норм?

12. Яке співвідношення кримінального-процесуальної норми і статті кримінально-процесуального закону?

13. Яка структура кримінальної-процесуальної норми?

14. Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за аналогією?

15. На якій території діє кримінальний-процесуальний закон України?

16. Як він діє в часі?

17. На яких осіб розповсюджує свою дію кримінальний - процесуальний закон України?

18. Чи має кримінально - процесуальний закон зворотну силу?

19. В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В чому знаходить прояв даний вид імунітету?

20. Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінального-процесуального закону України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Задачі і завдання

 

1. Коли вступає в законну силу кримінальний процесуальний закон:

а) негайно після його опублікування в офіційних друкованих виданнях;

б) після спливу 10-ти днів з часу опублікування;

в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в законі;

г) після спливу 10-ти днів з часу публікації закону в офіційних друкованих виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в дію, але не раніше дня його опублікування.

Чи може бути така ситуація,що опублікований закон вводиться в дію лише частково (певні норми діють з іншого часу)?Якщо така ситуація можлива,- приведіть приклад.

2. Теплохід "Михайло Шолохов", маючи прописку Одеського порту, здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився в Балтійському морі на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса Бувалого. Капітан теплоходу провів необхідні процесуальні дії після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.

1. Яким матеріальним і кримінальним, процесуальним законом мав керуватись капітан під час проведення процесуальних дій у цьому випадку?

2. Яким кримінальним процесуальним законом слід керуватись слідчому, прокурору і судові при проведенні досудового розслідування і судового розгляду справи про кримінальне правопорушення?

3. Під час провадження досудового розслідування кримінального правопорушення передбаченого у ч. 2 ст. 143 КК України у вчиненні якого підозрюється громадянин Петренко, виникла необхідність проведення окремих слідчих (розшукових) дій на території Білорусії і Російської Федерації. У цьому зв'язку слідчий склав окремі доручення про проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії проводились за процесуальним законом (КПК) України.

1. За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та виконання на їх територіях слідчих (розшукових) дій слідчими інших держав?

2. Яким кримінально-процесуальним законом мають керуватись слідчі органи при виконанні взаємних доручень?

3. Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів досудове слідство у справі Петрененка, сам виїде у названі держави для проведення певних слідчих дій?

 

4. Під час повідомлення Федика про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і роз’яснено йому права підозрюваного він відмовився від захисника, мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету шостого курсу заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте після закінчення досудового розслідування і оголошення йому про це, та надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваний заявив клопотаня про участь в справі як захисника адвоката Гикавки. Дане клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.

1. Чи було забезпечено право підозрюваного на захист?

2. Якою нормою воно врегульовано?

3. Розкрийте структуру цієї норми?

 

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств, разом з акредитованим журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку по нашій країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому.

Після затримання і доставлення до відділу внутрішніх справ, торговий аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє іноземне підданство.

1. З'ясуйте порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.

2. Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від кримінальної відповідальності на території України).

3. Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ, слідчий чи прокурор?