Методичні прийоми економічного аналізу

Під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні і розвитку, який опирається на загальнонаукові, діалектико-логічні і формально-логічні закони, методи, принципи

Як самостійна наука економічний аналіз використовує різнобічні спеціальні прийоми, причому кількість їх постійно зростає.

Розглянемо детально спеціальні прийоми економічного аналізу, які найчастіше використовуються в практиці аналітичної роботи.

Порівняння — найбільш ранній і найбільш розповсюджений прийом аналізу. З цього прийому по суті і починається економічний аналіз.

Якщо всі показники, з якими порівнюються фактичні дані, вважати базовими, то в результаті порівняння отримують абсолютне відхилення як різницю між значеннями фактичного рівня і базою, і відносне відхилення як частку від ділення абсолютного відхилення на рівень базового значення і множення отриманого результату на 100.

 

1.Балансовий прийом — використовується для відображення двох груп взаємозв'язаних і урівноважених економічних показників. Він використовується для аналізу використання робочого часу, аналізу сировинних і матеріальних ресурсів. Балансовий метод може бути використаний для оцінки забезпеченості підприємства основними фондами і особливо їх активної частини — устаткуванням, машинами, приладами.

де ОФп — вартість основних фондів на початок періоду;

П — придбано основних фондів за звітний період;

В — вибуло основних фондів за звітний період;

ОФк — вартість основних фондів на кінець періоду.

2.Сальдовий метод — як різновид балансового методу використовується в тих випадках, коли відомий вплив на досліджуваний показник всіх факторів, крім одного, а прямий розрахунок його впливу утруднений.

В такому випадку вплив зазначеного фактора визначається як різниця (сальдо) між загальним відхиленням і сукупним впливом розрахованих факторів.

3.Групування — використовуються майже у всіх економічних дослідженнях. Необхідність проведення групування обумовлено тим" що економічні явища і процеси характеризуються великою кількістю первинних даних, які відображують ці явища і процеси.

Групування дозволяють вивчати ті чи інші економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявити вплив найбільш суттєвих факторів на рівень результативного показника, розкрити закономірності і тенденції, які притаманні досліджуваним явищам і процесам.

Для визначення величини інтервалу і кількості груп (рядків) у групуванні з рівними інтервалами використовуються такі формули

де і — величина інтервалу (різниця між максимальним і мінімальним числом у кожній групі (рядку);

Хмін, Х мах, — відповідно максимальне і мінімальне число у сукупності даних;

К — кількість груп (рядків);

ті — кількість одиниць сукупності у первинних не згрупованих даних

Абсолютні і відносні величини — займають значне місце в економічному аналізі для оцінки результатів і динаміки господарських процесів і явищ.

Абсолютні величини відображають кількісні сторони економічних явищ і процесів. Це іменовані числа, вони завжди мають одиниці виміру.

Розрізняють такі одиниці виміру абсолютних величин:

 

— натуральні — тони, метри, літри та інші фізичні одиниці виміру;

— трудові — людино-години, людино-дні;

— вартісні — коп., грн, тис. грн, і т.д.;

— комплексні — т/км.

Обсяг продукції в умовно-натуральному вимірі визначається за формулою:

де У— обсяг продукції в умовно-натуральному вимірі; К — коефіцієнт-сумірник;

X — обсяг продукції певного виду у натуральному вимірі.

 

Відносні величини — це показники, які відображають кількісні співвідношення між явищами і процесами.

Відносну величину отримують як частку від ділення двох абсолютно різнойменних або однойменних величин, взятих за різний період або з різних територій.

В економічних дослідженнях використовуються такі види відносних величин:

— відносні величини планового завдання, виконання плану, співвідношення фактичних даних за звітний і попередній періоди.

Введемо такі умовні позначення:

 

Х0 — значення показника у попередньому періоді;

Хпл — значення показника у поточному періоді за планом (контрактом, замовленням, договором);

Xі — фактичне (звітне)значення показника за поточний період.

планове завдання

виконання плану (зобов'язань)

співвідношення показників за звітний і попередній період

Між зазначеними вище показниками існує така залежність:

— відносні величини просторового порівняння — одержують в результаті порівняння однойменних показників, що відносяться до різних об'єктів, взятих за один і той же період (наприклад, порівняння продуктивності праці двох підприємств або двох країн).

— відносні величини динаміки — найбільш поширені відносні величини, які одержують шляхом порівняння абсолютних або середніх величин, взятих за різні періоди. Розрізняють базисні і ланцюгові відносні величини. Перші отримують шляхом порівняння рівня показника за будь-який період з рівнем показника за базисний період; другі — шляхом порівняння рівня показника за певний період з рівнем цього ж показника за попередній період. Детальніше зазначені відносні показники будуть розглядатися як окремий прийом аналізу;

— відносні величини структури — це відношення частин до цілого, або частка (питома вага) частин в обсязі явища Наприклад, структура основних фондів, яка характеризує частку вартості кожної групи основних фондів у їх загальній вартості; — відносні величини координації — це відношення однієї частини цілого до іншої частини Наприклад, співвідношення вартості машин і обладнання та транспортних засобів;

— відносні величини інтенсивності - характеризують ступінь поширення чи розвитку явища у певному середовищі. Наприклад, коефіцієнт плинності робочої сили.

Середні величини — використовуються для узагальнення кількісних характеристик якісно однорідних явищ і процесів (наприклад, середня ціна, середня заробітна плата тощо). За допомогою середніх можна здійснити порівняльний аналіз кількох сукупностей, дати характеристику закономірності розвитку соціально-економічних явищ і процесів.

3. Елімінування — логічний прийом, який широко використовується у факторному аналізі.

Відомо, що зміна результативного показника залежить від зміни значної кількості факторів. Суть елімінування полягає у тому, що якщо оцінюється вплив певного фактора на зміну результативного показника, решта факторів, що утворюють разом з досліджуваним факторну систему, залишаються незмінними.

В економічному аналізі елімінування застосовується у таких прийомах:

— ланцюгові підстановки;

— абсолютні різниці;

— відносні різниці;

— індексний спосіб.

Суть способу ланцюгових підстановок п олягає в послідовній, почерговій заміні у факторній функціональній моделі, яка описує базисний рівень досліджуваного показника, базисних параметрів на звітні; в обчисленні умовних результативних показників та їх порівняння для визначення впливу кожного окремого фактора

При послідовній почерговій зміні базисних параметрів на звітні слід дотримуватися такого привила: в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі структурні, в останню чергу якісні.

Розглянемо методику проведення факторного аналізу рентабельності виробництва за методом ланцюгових підстановок.

де R — рентабельність виробництва;

П — прибуток (фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування);

ОФ— середньорічна вартість основних фондів,

ОЗ — середні залишки оборотних фондів.

Значення показника, що аналізується, у базисному періоді:

Почергово замінюємо середньорічну вартість основних фондів, середні залишки оборотних фондів, прибуток:

І крок

II крок

III крок — це по суті фактичне значення досліджуваного показника

Рентабельність виробництва у звітному періоді у порівнянні з базисним в цілому змінилась на:

в тому числі під впливом змін:

— середньовічної вартості основних виробничих фондів

— середніх залишків оборотних фондів

— прибутку

Результати розрахунків перевіряються рівністю

Частковим випадком ланцюгових підстановок є спосіб абсолютних різниць. Цей спосіб особливо зручний, коли факторна система являє собою залежність результативного показника від добутку показників (факторів):

Факторний аналіз проводиться у такій послідовності. Спочатку послідовно розраховується значення результативного показника за базисний і звітний періоди

Загальне відхилення результативного показника у звітному періоді у порівнянні з базисним дорівнює:

в тому числі під впливом змін окремих факторів:

Наостанку проводиться балансова перевірка результатів розрахунків:

Наступний спосіб із цього класу є спосіб відносних різниць. Використання цього способу передбачає завчасне визначення темпу приросту окремих факторів: Тпрa; Тпрb.; Тпрc; Тпрd.

Послідовність проведення аналізу за цим способом аналогічна способу абсолютних різниць.

Вплив змін кожного фактора на зміну результативного показника визначається таким чином:

 

4.Прийоми графічного і табличного відображення даних — дають можливість подати результати дослідження у наочному зображенні і зручному вигляді для читання і аналізу. Наявність ПЕОМ значно розширюють можливості їх використання.

5.Економіко-математичні методи — важливий напрямок вдосконалення економічного аналізу, особливо в частині виявлення і оцінки резервів виробництва, вибору оптимальних планових рішень. Із сукупності методів особливо варто виділити виробничі функції, лінійне програмування, вибірковий метод, теорію ігор та ін.

Питання для самоконтролю

1.Суть прийому порівняння?

2. Зміст логічного прийому "елімінування"?

3. Які прийоми використовуються для проведення факторного аналізу?

4.Суть та напрямки використання способу ланцюгових підстановок?

5. Суть способів абсолютних і відносних різниць?