Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні.

Загальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність": під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

На національно-правовому рівні питання форми, порядку укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів регламентується, зокрема, такими нормативно-правовими актами: Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р.; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р.; Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23ю06.2005р; Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994р. №567/94; Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. №201 та ін.

Велику роль в регулюванні зовнішньоторговельних договорів відіграють міжнародні договори, що містять уніфіковані колізійні і матеріально-правові норми. Так ряд міжнародних конвенцій містять уніфіковані норми, які застосовуються лише до договорів, що оформляють комерційну діяльність: «Віденська конвенція ООН про міжнародну купівлю-продажу» (1980р.) «Нью-Йоркська конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів» (1974р) на ін.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення, преамбула, предмет договору (контракту), кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг), Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг), Ціна та загальна вартість договору (контракту), Умови платежів, Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг), Форс-мажорні обставини, Санкції та рекламації, Урегулювання спорів у судовому порядку, Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Колізійні питання форми міжнародного цивільно-правового договору.

На сьогодні головною колізійною прив’язкою, яка вирішує питання, пов’язані з формою контракту, є правило «закон місця вчинення угоди» (locus formam regit actum) Згідно з цим правилом, відносини сторін у питаннях форми угоди підпорядковуються праву держави її укладення. Вважається що цей принцип залишається не порушним і його обмеження відоме невеликій кількості держав.

Проте, у випадках з міжнародними договорами цивільно-правого характеру, виникає ще одна специфічна складність, що пов’язана з укладанням «договору між відсутніми» (укладення договору за допомолгою телетайпу, факсу, телефону). У зв’язку з цим у національних законодавствах вироблені різні модифікації застосування даної колізійної прив’чзки.Так у ряді країн для таких випадків запропоновано використовувати такий різновид зазначеного правила, як місце вчинення «останньої дії», тобто такої, без якої сам контракт вважається неможливим (неіснуючим).

Ще один колізійним питанням щодо форми контракту є питання про обов’язковість письмової форми міжнародних цивільно-правових договорів. За загальним правилом, прикладом якого є положення ст..11 «Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980р., в якій не вимагається щоб такий міжн. Договір укладався чи підтверджувався в письмовій формі. Він може доводитись будь-якими засобами, включаючи усні свідчення.. Тобто знайшла практика міжнародної торгівлі – не висувати до форми договору будь-які формальні вимоги

Що стосується Українського законодавства, то згідно ч. 1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ч.2 ст.671 ЦК України, договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, за допомогою факсимільного або електронного зв’язку.

Зовнішньоекономічний договір контракт, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа укладається у письмовій формі незалежно від місця укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором (ч.3 ст.31 ЗУ «Про міжнародне приватне право»

Колізійні питання змісту міжнародного цивільно-правового договору

На сьогодні загальновизнаним у доктрині МПП є підхід щодо надання сторонам договору можливості самим визначати право, яке буде регулювати зміст правочину – т.з. «Автономія волі» учасників договору (lex voluntatis)

Колізійне право більшості держав дозволяє сторонам цивільно-правового договору, ускладненого іноземним елементом, у тому числі і сторонам міжнародного комерційного договору, підпорядкувати його обраному ним компетентному правопорядку. Автономія волі як колізійна формула прикріплення (lex voluntatis)отримала свій розвиток в законодавстві багатьох держав і закріплена у всіх міжнародних договорах, що стосуються цього питання.

Коли сторони не скористалися принципом «автономії волі» або скористалися неналежним чином виникає ряд проблем з цього питання. У зв’язку з цим в нашій державі, як і ряді інших держав сім’ї «континентального права» діє своєрідне поєднання колізійних прив’язок «закон найбільш тісного зв’язку (proper law) та «закон держави продавця

Необхідні нормативні документи та літературні джерела:

Мироненко І.В. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2012. -272с.

Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Підручник/ Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк. – 4-те вид. (перероб. І доп.) – К.: Атіка, 2009. – 500с.

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року.