Класифікація розумової відсталості за кількісними і якісними показниками.

2.1. Класифікація олігофренії для здійснення диференційованого та індивідуального підходу у процесі навчання і виховання (М.С. Певзнер)

До категорії розумово відсталі відносяться діти, у яких внаслідок органічно обумовленого недорозвитку чи раннього ураження головного мозку відмічається психічний недорозвиток з перевагою інтелектуального дефекту. Дане порушення має стійкий, не прогресуючий характер і призводить до труднощів соціальної адаптації.

Розумова відсталість – це стійке, незворотне порушення психічного (в першу чергу інтелектуального) розвитку, пов’язаного з органічно обумовленим недорозвитком або раннім ушкодженням головного мозку.

Існують різні форми розумової відсталості, серед яких найпоширеніша олігофренія (від грец. малий розум) – це форма психічної недорозвиненості, що виникла як наслідок ураження ЦНС (насамперед кори головного мозку) у перенатальний (внутрішньоутробний), натальний (під час пологів) або постнатальний (на ранніх етапах прижиттєвого розвитку, як правило до трьох років) періоди.

Діти практично здорові, але при цьому спостерігається стійкий недорозвиток психіки. Аналізуючи розвиток дитини-олігофрена, враховують, що хворобливі процеси в її головному мозку припинилися й дитина здатна до поступального пізнавального розвитку, хоча й з вельми серйозними утрудненнями, які зумовлені тим, що він відбувається на ушкодженій, патологічній біологічній основі.

Причини олігофренії:

1. Неповноцінність генеративних клітин батьків, обумовлена спадковістю або пов’язана із зовнішніми шкідливостями (алкоголізм, наркоманія);

2. Шкідливості, що діють на зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку:

- інфекції (червінка, грип, токсоплазмоз);

- інтоксикації;

- гормональні порушення вагітної;

- несумісність антигенних властивостей крові матері й дитини;

- механічні впливи на зародок і плід.

3. Шкідливості, що діють під час пологів або у перші роки життя дитини:

- пологові травми;

- асфіксія;

- глибока недоношеність чи переношеність дитини;

- мозкові інфекції (менінгіт, енцефаліт);

- інтоксикації;

- травми головного мозку.

На підставі якісного аналізу своєрідності дефектного розвитку при різних формах олігофренії професор М.С. Певзнер розробила чітку класифікацію олігофренії, що має важливе значення для здійснення диференційованого та індивідуального корекційного підходу до таких дітей у процесі їх навчання та виховання. За цією класифікацією розрізняють чотири форми олігофренії.

1. Основна, неускладнена, характеризується дифузним, але відносно поверховим ураженням кори півкуль головного мозку, що призводить до олігофренічної недорозвиненості всієї пізнавальної діяльності; при цьому не спостерігається значних додаткових порушень у діяльності органів відчуття, в емоційній, вольовій, моторній, мовній сферах, немає патологічної неврівноваженості процесів збудження та гальмування.

2. Поєднання недорозвиненості пізнавальної діяльності з вираженими нейродинамічними розладами:

а) З патологічним переважанням збудження над гальмуванням, коли в корекційній роботі особливу увагу слід приділити формуванню в дитини вміння зосереджуватися на завданні, довільно гальмувати свої імпульсивні дії, діяти цілеспрямовано і планомірно, спочатку разом з учителем, а надалі – на основі зразка, самоінструкцій тощо;

б) з патологічним переважанням гальмування над збудженням. Такі діти виявляють млявість, уповільненість у різних видах діяльності та поведінці в цілому, тому їх слід постійно активізувати ззовні, враховуючи також, що темп їхніх дій не збігається з темпом роботи класу чи групи.

3. Поєднання загальної недорозвиненості складних форм пізнавальної діяльності з додатковими порушеннями мовленнєвого розвитку (як моторної так і сенсорної сфер) або просторового сприймання (що зумовлює, зокрема, значні додаткові утруднення в засвоєнні арифметичного матеріалу, навіть найпростіших лічильних операцій, числових уявлень). У таких випадках слід індивідуалізувати та диференціювати вимоги шкільних програм щодо засвоєння навчального матеріалу змови або математики та деяких інших предметів, наприклад географії. Необхідно також вести з такими дітьми додаткову спеціальну корекційну роботу, зокрема логопедичну.

4. Поєднання загальної недорозвиненості складних форм пізнавальної діяльності з порушенням особистості в цілому. Це спостерігається за наявності у дитини-олігофрена локальних ушкоджень лобних долей головного мозку, що, крім різкої зміни в системі потреб та мотивів, негативно відбивається на розвиткові моторики. Є також олігофрени з явно вираженими психопатичними формами поведінки, патогенетичною основою чого є локальні порушення підкірки.