Державне регулювання ринку

Якщо суспільство вважає, що ринок нездатний ефективно розподіляти ресурси, то виникає необхідність державного втручання в функціонування ринкового механізму. Основними засобами державного впливу на ринок є, по-перше, податки і субсидії, по-друге, регулювання цін (установлення їхньої верхньої і нижньої меж) і по-третє, регулювання кількості товарів на ринку.

Самим м'яким і "цивілізованим" знаряддям державного втручання в роботу ринкового механізму вважаються податки. Як приклад простежимо за наслідками введення поштучного (акцизного) податку, що сплачується продавцем. Це приведе до зрушення кривої пропозиції S нагору на величину податку Т, оскільки для одержання того ж виторгу (за винятком податку) продавець тепер змушений запитувати за кожну колишню кількість товару ціну, більшу, чим колишня, саме на величину Т. У відповідь на це скорочення пропозиції точка ринкової кон'юнктури переміститься уздовж кривої попиту з положення Е до перетинання з новою кривою пропозиції SТ в точку А. У результаті на ринку встановиться нова рівновага, при якої обсяг товару знизиться з QЕ до QТ, а ціна зросте з РЕ до РТ. Однак чистий виторг продавця (за винятком податку) з одиниці проданої продукції (тобто фактично одержувана їм ціна одиниці товару) скоротиться до РТ - Т. Загальна величина витрат покупця складе РТ · QТ, надходжень продавцю — (РТ- Т) · QT і податкових надходжень державі — QT · Т. Незважаючи на те, що формально цю суму вносить у державний бюджет тільки продавець, насправді тягар податку розподіляється між ним і покупцем: фактичний внесок продавця складає лише (РЕ- (РТ-Т)) · QТ, а реальний платіж покупця — (РТ-РЕ) · QТ. На графіку їм відповідають площі прямокутників PЕСB(PT-T) для продавця і РТАСРЕ для покупця.

Тепер проаналізуємо наслідки введення податку з покупця. У цьому випадку на величину податку Т зрушиться вниз крива попиту, а розподіл податкового тягаря буде цілком аналогічним. Надання субсидій як покупцю, так і продавцю, можна розглядати як негативні податки. Отже, зрушення кривих попиту та пропозиції на величину субсидії будуть протилежними їхнім переміщенням при оподатковуванні.

Менш придатним інструментом державного впливу на ринок є регулювання цін, оскільки воно торкається самої дії ринкових механізмів, змінюючи процес досягнення рівноваги. Тут у розпорядженні держави є два методи: встановлення верхньої ("стелі") і нижньої ("підлоги") межі ціни. Наприклад, уведення максимальної верхньої межі ціни (так званої "соціально низької ціни" Р_r, установлюваної, нижче ціни рівноваги Р_Е) з метою захисту інтересів незаможних споживачів цього продукту, обумовлює не тільки виникнення дефіциту даного товару через перевищення при такій ціні обсягом попиту Q^D обсягу пропозиції Q^S, але і перетворення цього дефіциту в хронічний, оскільки ринковий механізм подолання дефіциту шляхом підвищення ціни відсутнього товару і збільшення обсягу його пропозиції блокується, і крива пропозиції тим самим штучно "обрубується" до відрізка S'E_r (рис. 2.12а).

Іншим варіантом державного регулювання цін є встановлення їх мінімальної нижньої межі ("підлоги"). Це пов'язується з необхідністю державної підтримки відповідних галузей (наприклад, сільського господарства) і нерідко доповнюється обмеженнями в зовнішній торгівлі. Крива пропозиції в цьому випадку здобуває вид ламаної лінії з горизонтальним відрізком на рівні "підлоги" ціни Р_г (рис.2.12 б). У цьому випадку вже обсяг пропозиції Q^S починає постійно перевищувати обсяг попиту Q^D, і виникаюче при цьому в розмірі Q^S – Q^D затоварення також стає хронічним. На вільному ринку нагромадження товарів, що не купуються, приводить до зниження цін на них. Якщо ж можливість цінового врегулювання виниклої проблеми блокується адміністративними заборонами, обсяг реально продаваного на ринку товару залишається на низькому, обмеженому обсягом попиту рівні, а ціна перевищує ринкову. Тут також можуть бути випадки протизаконного продажу надлишків за ціною нижче державної і навіть "тіньової" ціни.

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Характеристика моделі попиту.

2. Характеристика моделі пропозиції.

3. Ринкова рівновага та механізм її встановлення.

4. Статичні та динамічні моделі ринкової рівноваги.

5. Державне регулювання ринку.

Практикум