Поняття правової роботи у сфері господарювання

На сучасному етапі в умовах багатократних законодавчих і дого­вірних вимог, що ускладнилися, до господарської діяльності жоден громадянин-підприємець або юридична особа не можуть обійтися без юридичної допомоги або консультування. Для успішного і ефек­тивного господарювання необхідна щоденна і дбайлива робота щодо юридичного супроводу операцій у сфері організації і здійснення господарської діяльності.

Юридичне обслуговування господарюючих суб'єктів має на увазі центральну частину роботи, яка іменується правовою.

Чуднов В.І. розглядає правову роботу як використання право­вих засобів для зміцнення правопорядку, водночас головна роль організатора і помічника господарського керівника в здійсненні правової роботи належить юридичній службі, яка за допомогою консультативного підрозділу є однією з найважливіших служб, яка покликана здійснювати організацію правопорядку в народно­му господарстві. Годес А.Б. відзначає, що правова робота повинна забезпечувати дотримання законності, державної, планової дис­ципліни в господарській діяльності та керівництво нею. Вона по­винна забезпечувати якомога повніше здійснення прав і виконання обов'язків підприємств, широке використання правових засобів для удосконалення господарської діяльності, захист законних прав і інтересів підприємств, організацій і громадян. Замойський І.Е., розглядаючи правову роботу в народному господарстві, оперує понят­тям «господарсько-правова робота», включаючи в зазначене поняття договірну і претензійно-позовну роботу. Мамутов В.К. розглядає правову роботу як організаційну діяльність всіх підрозділів апарату управління господарських органів, діяльність у сфері матеріального виробництва, яка безпосередньо пов'язана з процесом створення матеріальних цінностей і направлена на забезпечення законності цього процесу. Водночас, юридична служба — це частина апарату управління, яка виступає основним організатором щодо інших під­розділів, тобто вона є активним організатором правової роботи.

Правова робота використовується не тільки як засіб правової охорони і захисту прав суб'єктів господарювання, але і як засіб формалізації тих вимог у процесі здійснення ними господарської діяльності, які покликані забезпечити досягнення економічних за­вдань. Досягається це шляхом закріплення в локальних правилах одноманітних, багатоетапних і структурованих дій структурних під­розділів, кадрової роботи, закріплення функціональних обов'язків служб і органів суб'єкта господарювання, обліку і контролю за виконанням таких обов'язків, розробки і роз'яснення типових інструкцій, що дозволяють уникнути розкрадання майна, його втрату, безхазяйне використання тощо. Натомість, правові засоби вирішення виробничих проблем не повинні підміняти економічні рішення. Тобто правова робота повинна бути підпорядкованою виробничо-господарським потребам, не стримувати розвиток гос­подарюючих суб'єктів.

Ось чому правова робота, хоч і пов'язана із застосуванням правових засобів і правових актів, проте має не тільки право­ву (правоохоронну і правозахисну) функцію, але і економічну функцію — забезпечення ефективної виробничо-торгової та іншої статутної діяльності суб'єкта господарювання.

Господарсько-правова робота може бути професійною і звичай­ною. Професійною така робота вважається тоді, коли її органі­зовують і виконують компетентні юристи на основі професійних знань. Цінність професійної господарсько-правової роботи полягає в оперативному, якісному і ефективному досягненні поставлених цілей. Здійснює і контролює професійну правову роботу юридична служба або юрист. Водночас керує правовою роботою господарюю­чого суб'єкта його керівник.

Допускається для організації правової роботи залучення зов­нішніх консультантів, адвокатів і юридичних фірм. Проте слід враховувати, що ці особи повинні не підміняти, а доповнювати власну юридичну службу суб'єкта господарювання. Адже правова робота має бути щоденною, заснованою на організаційній єдності взаємодії власної юридичної служби суб'єкта господарювання з іншими органами і посадовими особами (працівниками). Вона має бути здатна врахувати динаміку господарської діяльності, опера­тивно реагувати на внутрішні і зовнішні конфлікти і загрози їх виникнення. Залучення зовнішніх юристів на підставі цивільно- правових договорів доцільно у разі захисту інтересів суб'єктів господарювання за кордоном, при вирішенні окремих питань, що вимагають високого рівня спеціалізації в проведенні тих чи інших господарських операцій (наприклад, при емісії акцій, при рейдерських захопленнях, при оформленні земельних ділянок і проведенні інших складних дозвільних (ліцензійних) процедур, укладенні складних зовнішньоекономічних контрактів тощо). Слід урахову­вати також економічні чинники: суб'єкти малого підприємництва часто не мають коштів на утримання юрисконсульта, а тим більш юридичної служби, а тому саме вони найчастіше звертаються до послуг зовнішніх консультантів.

При цьому важливо розуміти відмінність юридичного консуль­тування від правової роботи. Перше є вужчим поняттям, пов'язано з роз'ясненням змісту нормативно-правових актів, що використо­вуються в діяльності суб'єкта господарювання. Правова робота — поняття складніше і динамічніше, припускає активну, цілеспрямо­вану діяльність органів, посадових осіб і працівників підприємства щодо застосування норм права, локальних актів і договорів.

Принципами господарсько-правової роботи є: законність і про­фесіоналізм, плановість, дисципліна і порядок, економічність і ефективність ухвалених правових рішень, оптимізація управління і підлеглості кадрів, винагорода за працю і відповідальність за її результати.

У процесі правової роботи дуже випукло виявляються будь-які вади в господарюванні. Її можна назвати збільшувальним склом, через яке видно дефекти, недоробки, неправильні дії, що деколи вислизають від неозброєного погляду. У цьому полягає важливість і цінність правової роботи. Дійсно, правова робота є, передусім, організаційною діяльністю, а не власне реалізація правових норм. Змістом правової роботи є підвищення рівня (інтенсифікація) реа­лізації норм чинного законодавства (насамперед, господарського).

Таким чином, під правовою роботою слід розуміти комплекс організаційних дій органів, посадових осіб і працівників суб'єкта

господарювання на основі реалізації норм права, локальних актів і положень договорів, необхідних для організації і здійснення діяль­ності суб'єкта господарювання в рамках існуючого правопорядку і одночасно якомога повнішого досягнення ним статутних цілей (для громадян-підприемців — отримання найбільшого прибутку) усунення умов і наслідків юридичних конфліктів як у внутрішньо­господарських відносинах, так і у взаєминах із третіми особами.

Держава не може примушувати суб'єктів господарювання при­ватного сектора економіки до належної організації правової роботи, оскільки постановка такої роботи — питання дбайливого відношен­ня підприємця до збереження і примноження свого майна, своїх законних прав і обов'язків, договірних зобов'язань, кадрової робо­ти, усунення умов для правопорушень і так далі, що знаходиться в межах його власного комерційного ризику.

Водночас, правова робота в державному секторі економіки вима­гає чіткого, послідовного і дієвого регулювання з боку держави, тобто встановлення її основних засад, вимог, положень і понять. Адже забезпечення єдності підходів до організації такої роботи — необ­хідність, пов'язана з потребами використання всього її потенціалу для забезпечення ефективності використання державного майна, його збереження, захисту інтересів держави і суспільства в про­цесі здійснення господарської діяльності державних підприємств, установ і організацій. •

На сьогоднішній день у цій сфері діє Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу ви­конавчої влади, державного підприємства, установи, організації (далі — Загальне положення про юридичну службу), затверджене постановою КМУ від 27.08.95 р. Такий акт може за аналогією ви­користовуватися і в приватному секторі економіки.

У літературі почасти висловлюються думки про необхідність подальшого нормативно-правового закріплення порядку здійснен­ня правової роботи. Так, І.В. Головань пропонує прийняти закон, який встановив би процесуальні норми здійснення перевірок господарсько-фінансової діяльності суб'єктів підприємництва, а також механізм отримання суб'єктами інформації про діяльність державних контролюючих органів і законодавчого закріплення прав суб'єктів підприємницької діяльності користуватися допомо­гою консультантів. В.І. Коростей бачить перспективу в прийнятті Закону «Про державну юридичну службу в Україні», в якому пропо­нується вказати систему і статус, завдання і цілі, структуру служби; визначити її взаємини з адміністрацією підприємства і державою, тобто встановити правовий і соціальний захист, фінансування працівників служби, спеціальні звання (ранги), відповідальність служби за наслідки діяльності.

Важливу роль у правовій роботі суб'єкта господарювання віді­грають локальні акти, а саме: накази, розпорядження, інструкції, положення, методики та інші акти. Вони сприяють ефективності правової роботи і наданню допомоги юристові з боку інших осіб відповідно до покладених на них повноважень.