Антиконкурентні узгоджені дії

Держава гарантує всім суб'єктам господарювання, незалежно від їхніх організаційних форм діяльності або форми власності, рівні права і створює їм рівні можливості при користуванні при­родними, матеріально-технічними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами, але поряд із цим саме держава у відповідності зі ст. 42 Конституції України забезпечує захист конкуренції у під­приємницькій діяльності.

Будь-яка змагальність суб'єктів господарювання на товарних ринках несе в собі ризик негативних фінансових результатів для кожного окремого господарюючого суб'єкта. Іноді на практиці суб'єкти ринку здійснюють таку координацію своєї діяльності (узгоджені дії), завдяки якій виключають ризики, пов'язані з кон­куренцією, узгоджуючи свою економічну поведінку в різних сферах господарської діяльності.

Вказана координація (узгодження дій) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій формі поведінки (дії, бездіяльності) суб'єктів ринку.

Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист еконо­мічної конкуренції» (далі — Закон), узгодженими дія ми є укладен­ня суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша по­годжена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарюван­ня, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Відповідно, особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками даних узгоджених дій.

Критерії узгоджених дій уточнюються розпорядженням АМК України «Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів гос­подарювання» від 12.02.2002 р. № 27-р. Цим актом виділяютсья го­ризонтальні, вертикальні, конгломератні та змішані узгоджені дії.

Горизонтальні узгоджені дії пов'язуютсья із випадком, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узго­джених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою яа одному ринку товарів.

Вертикальні узгоджені дії — коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (про­давець — покупець, постачальник — споживач).

Конгломератні узгоджені дії—коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебува­ти у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець — покупець, постачальник — споживач).

Змішані узгоджені дії — коли частина суб'єктів господарюван­ня, до складу яких входять учасники узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі- продажу на відповідних товарних ринках (продавець — покупець, постачальник — споживач), а інші частини не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (про­давець — покупець, постачальник — споживач).

Згідно з вищевказаним Законом, вчинення узгоджених дії, так само як і зайняття монопольного становища на ринку, про що за­значалось вище, не є правопорушенням.

Правопорушенням є антиконкурентні узгоджені дії. Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.

Поняття недопущення, усунення та обмеження конкуренції, що застосовується в цьому випадку аналогічне встановленому для зловживання монопольним становищем.

У ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції» визна­чено перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій, які, серед іншого, стосуються:

— встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів;

— обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

— розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або споживачів або за іншими ознаками;

— спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тен­дерів;

— усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

— застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції,

—укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами гос­подарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними традиціями в під­приємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

- суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправ­даних на те причин.

Цей перелік не є вичерпним. Антиконкурентні узгоджені дії можуть визначатися за загальним критерієм узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення чи об­меження конкуренції.

Наприклад, у листопаді 2009р. Львівське обласне відділення АМКУ порушило справу проти АТ «Краснянський КХП», ДП ДАК «Хліб України».Стрийського комбінату хлібопродуктів №2.АТ «Бродівське хлібоприймальне підприємство» та ПП «Зернопромтрейд" за озна­ками антиконкурентних узгоджених дій. Як з'ясувало відділення, хлібоприймальні підприємства встановили на однаковому рівні еконо­мічно необгрунтовану вартість послуг з переоформлення документів на право власності на зерно від одного власника на іншого. Загалом, порівняння зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії можна помітити, що останнє є колективною антиконкурентною практикою та вчинюється з боку осіб, що не визнані монополістами.

Узгоджені дії можуть бути дозволені органами АМКУ, якщо їх учасники зможуть довести, що ці дії сприяють:

— вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації то­вару;

—техніко-технологічному, економічному розвитку;

—розвитку малих або середніх підприємців;

—оптимізації експорту чи імпорту товарів;

—розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

—раціоналізації виробництва (ст. 10 Закону).

Вказані узгоджені дії не можуть бути дозволені органами АМКУ, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в знач­ній його частині.

Крім цього КМУ може дозволити узгоджені дії, на які АМКУ не було надано дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Дозвіл на вказані вище узгоджені дії не може бути наданий у будь-якому разі, якщо:

— учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій;

—обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки.

Порядок отримання дозволу від АМКУ чи КМУ на узгоджені дії суб'єктів господарювання передбачений у наведеному Розпо­рядженні АМКУ від 12.02.2002 р. № 27-р.

Не потребують будь-якого дозволу узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють під­вищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців (ст. 7 Закону).