Суть і співвідношення різних видів господарських товариств

Основними актами законодавства, що регулюють відносини, які виникають у процесі створення, діяльності і припинення діяльності господарських товариств є ГК України (ст.ст. 79-92), ЦК України (ст.ст. 113-162), Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року і новий, прийнятий 17 вересня 2008 року, Закон України «Про акціонерні товариства».

Поняття господарського товариства закріплене одразу в де­кількох законах. Ч. 1 ст.113 ЦК України і ст.1 Закону України «Про господарські товариства» визначають його як юридичну особу, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Ч. 1 ст.79 ГК України дає інше визначення: господарські товариства — це підприємства, або інші суб'єкти гос­подарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства, з метою отримання прибутку. По суті ці визначення не суперечать одне одному, хоча відображують різні сутнісні харак­теристики господарського товариства як інституту, що об'єднує групу організаційно-правових форм, у яких можуть створюватися юридичні особи — суб'єкти господарювання.

Види господарських товариств встановлені ч. 1 ст. 80 ГК України, ч. 2 ст. 113 ЦК України, ч.2 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»: це акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство (AT) має статутний капітал, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, що засвідчують корпоративні права акціонерів, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном, при цьому акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості акцій, що їм належать (ст.152 ЦК України, ч. 2 ст. 80 ГК України, ст.24 Закону України «Про господарські товариства», ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установ­чим документом, таке товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном, а учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю товариства, в межах своїх вкладів (ст.140 ЦК України, ч. З ст. 80 ГК України, ст.50 Закону України «Про господарські товариства»).

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) відрізняється від ТОВ тільки тим, що в разі недостатності майна товариства, його учасники несуть додаткову солідарну відповідальність у визначено­му установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників (ст.151 ЦК України, ч. 4 ст. 80 ГК України, ст.65 Закону України «Про господарські товариства»).

Повне товариство характеризується тим, що всі його учасники відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм­ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (ч. 5 ст. 80 ГК України, ст.119 ЦК України, ст.66 Закону України «Про господарські товариства»).

Командитне товариство схоже на повне товариство, проте поряд з одним або декількома учасниками, які здійснюють від імені това­риства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність всім своїм майном, тобто — повними учасниками, у товаристві є також вкладники, які не беруть Н участі в управлінні товариством і ризикують тільки своїми вкладами (ч. 6 ст. 80 ГК України, ст.133 ЦК України, ст.66 Закону України і «Про господарські товариства»).

Даний перелік видів господарських товариств України є ви- і черпним: створення господарського товариства не передбаченого законом виду, господарського товариства «взагалі» або гібридного товариства, що поєднує ознаки різних видів товариств (напри­клад —- AT з додатковою відповідальністю акціонерів, командитного AT), неможливе.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про господарські товари­ства» — найменування господарського товариства повинне містити назву виду товариства (наприклад — ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕ­НОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНГУСТ»), що значно полегшує ідентифікацію правового статусу товариства.

Господарські товариства створюються і діють на підставі уста­новчого документа, який визначає найменування і вид товариства, предмет і ділі його діяльності, склад засновників або учасників, склад і компетенцію органів управління, включаючи перелік питань, за якими вимагається одноголосність або кваліфікована більшість голосів учасників, порядок формування майна, розподі­лу прибутків і збитків, умови реорганізації і ліквідації товариства.

Відповідно до ст. 82 ГК України єдиним установчим документом AT, ТОВ, ТДВ є статут, єдиним установчим документом повного і командитного товариств — засновницький договір. При цьому для кожного виду господарських товариств законодавство передбачає особливості змісту установчих документів.

Для позначення осіб, що беруть участь у товаристві, законодавець використовує наступні терміни:

- учасники — найбільш загальний термін, що вживається щодо ТОВ, ТДВ, повних товариств і повних учасників командитних товариств, а також у тому, що стосується загальних поло­жень законодавства, які застосовуються до будь-якого виду товариства;

- засновники (ч. 3 ст. 153 ЦК України, ст.9 Закону України «Про акціонерні товариства» — особи, що створюють акціонерне товариство) — особи, що ухвалюють рішення про створення AT, формують його початковий статутний капітал і підпису­ють першу редакцію його установчих документів;

- акціонери — особи, що є власниками акцій AT;

- вкладники — учасники командитних товариств, які не беруть участі в управлінні товариством і ризикують тільки своїми вкладами.

Відповідно до ст.117 ЦК України, ч.2 ст.88 ГК України, ст.11 Закону України «Про господарські товариства», ст.29 Закону Укра­їни «Про акціонерні товариства» всі учасники (акціонери) госпо­дарських товариств зобов'язані: дотримуватися вимог установчих документів товариства і виконувати свої зобов'язання перед ним; вносити внесок або оплачувати акції в розмірі, порядку і засоба­ми, передбаченими установчими документами; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства; виконувати інші обов'язки, передбачені чинним зако­нодавством і установчими документами.

Господарські товариства, а саме — ТОВ, ТДВ, AT можуть створю­ватися не лише кількома, але і однією особою, яка стає їхнім єдиним учасником (ч.2 ст.83, ч.2 ст.87, ч.2 ст.114 ЦК України).

Водночас, повне і командитне товариство можуть бути створені тільки кількома особами.

Відповідно до ст.114 ЦК України, учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа, проте законом можуть встановлюватися обмеження щодо участі в господарських товариствах.

1) відповідно до ч. 7 ст.80 ГК України учасниками повного товари­ства, повними учасниками командитного товариства можуть бути тільки особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва;

2) відповідно до ч.2 ст.119, ч.2 ст.135 ЦК особа може бути учас­ником тільки одного повного товариства (повним учасником тільки одного командитного товариства);

3) відповідно до ч.2 ст.141 ЦК України особа може бути єдиним учасником тільки одного ТОВ або ТДВ;

4) відповідно до ч.2 ст.141, ч.4 ст.153 ЦК України, ТОВ, ТДВ, AT не можуть мати своїм єдиним учасником інше товариство з єдиним учасником;

5) відповідно до ч. І ст.4 Закону України «Про акціонерні това­риства» AT не може мати в своєму складі тільки акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна і та ж особа.

Окрім цих загальних обмежень, законодавство містить інші специфічні положення, що обмежують участь окремих видів юри­дичних осіб у господарських товариствах. Наприклад, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядковування ді­яльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю держави» від 31.12.92р. №24-92, державні підприємства не можуть бути учасниками господарських товариств (цю функцію виконує Фонд державного майна України та інші державні органи); відпо­відно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про холдингові компанії в Укра­їні» господарське товариство не може бути акціонером холдингової компанії, яка, у свою чергу, є акціонером такого господарського товариства і т. д.

Передумовою участі в господарських товариствах є право на участь у товаристві, відповідно до ст.100 ЦК України — особисте немайнове право, яке не має економічного вмісту (ст.269 ЦК Укра­їни) і не може бути передане іншій особі. У контексті ст.271 ЦК України, відповідно до якої зміст особистого немайнового права полягає в можливості особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя, право на участь у това­ристві постає як невідчужуване право будь-якої особи час від часу ставати учасником господарських товариств, беручи участь в їх створенні, або набуваючи частки (акції).

Стаючи учасником будь-якого господарського товариства, будь- яка особа, незалежно від розміру його частки отримує наступні, спільні для всіх господарських товариств і їх учасників права учас­ника (акціонера) господарського товариства (ст.116 ЦК України, ч.І ст.88 ГК України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства», ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства»): право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, який визначається установчими документами, за винятком випад­ків, передбачених законом; право брати участь у розподілі прибутку товариства і отримувати свою частку; право отримувати інформа­цію про діяльність товариства (знайомитися з річними балансами, звітами, протоколами зборів); право вийти з товариства (відсутнє в акціонера); право здійснити відчуження своєї частки (акцій).

Корпоративні права відповідно до ст.167 ГК України, ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» — це сукупність майнових і немайнових прав, що виникають з володіння часткою в статутному капіталі (ак­ціями): на участь в управлінні товариством; на участь в отриманні частки прибутку товариства; на участь в отриманні частки активів товариства в разі його ліквідації, а також інших прав, передбаче­них законодавством і установчими документами. Відмінність цієї категорії від категорії прав учасника господарського товариства в тому, що права учасника — це абстрактна правомочність будь-якого учасника будь-якого товариства, незалежно від розміру його частки, тоді-як корпоративні права — це права, що виникають з володіння часткою певного розміру (певною кількістю акцій) в конкретному товаристві, ці права є різними за обсягом у різних учасників (акці­онерів) і відображають ступінь корпоративного контролю даного учасника (акціонера) над даним товариством.

Відповідно до ст.167 ГК України володіння корпоративними правами не є підприємництвом.

Таким чином, право на участь у товаристві має будь-яка особа (з урахуванням встановлених законом обмежень), права учасника господарського товариства має будь-який учасник будь-якого гос­подарського товариства, незалежно від розміру його частки, в той час, як корпоративні права виникають з володіння часткою певного розміру (певною кількістю акцій) в конкретному товаристві і різ­няться за обсягом.

При створенні будь-якого господарського товариства, незалеж­но від його виду, з вкладів учасників (це можуть бути гроші, цінні папери, речі, майнові або інші відчужувані права, тобто — все те, що може бути оцінене в грошах) формується статутний (складений) капітал — стартова майнова база товариства. Слід зауважити, що у багатьох законодавчих актах, у тому числі в ГК України, в Законі «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 р. та ін., за­мість терміна «статутний (складений) капітал» використовується тотожний за змістом термін «статутний фонд».

Вартість вкладу учасника, виражена в гривнях, визначає розмір його частки у статутному (складеному) капіталі, і, зрештою, — здатна впливати на ухвалення рішень органами господарського товариства (особливо — в AT, ТОВ, ОДО).