Умовний рефлекс негативний

Умовний рефлекс позитивний

Ці умовні рефлекси виробляються не на абсолютні, а на відносні ознаки подразників. Наприклад, якщо тварині одночасно пред'являти малий і великий трикутники, а їжею підкріплювати тільки малий трикутник, тоді, згідно з правилами утворення умовного рефлексу, на малий трикутник утворюється позитивний умовний рефлекс, а на великій - негативний умовний рефлекс (диференціювання

20.Рухливість нервових процесів — це швидкість переходу збудження у гальмування, і навпаки.

Рухливість нервових процесів проявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного стану до активного і навпаки

Сигнальна система друга

Сигнальна система перша

Крім аналізаторів, що сприймають різні подразнення зовнішнього світу і складових матеріальний субстрат конкретно-наочного мислення, властивого тваринам перша сигнальна система Насправді, за І. П. Павлову), у людини виникла здатність абстрактного, абстрактного мислення за допомогою слова, спочатку чутного (усне мовлення) і пізніше видимого (письмова мова). Це склало другу сигнальну систему,

Вища нервова діяльність людини базується на двох сигнальних системах.

Перша сигнальна система — це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники.

Друга сигнальна система — це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали.

24.Сила нервового процесу - це властивість нервових кліток зберігати нормальну працездатність при значній напрузі збуджувального і гальмового процесів

Сила нервового процесу –– характеризується працездатністю, витривалість НС і означає здатність її переносити тривале, або короткочасне, але сильне збудження або гальмування.

26.Тимчасовий зв'язок (фізіологічна), зв'язок, що виникає між групами нервових клітин кори головного мозку при утворенні умовного рефлексу. Вона утворюється при одночасному збудженні центру безумовного рефлексу (наприклад, харчового центру) і нервового центру якого-небудь аналізатора (наприклад, нюхового, зрітельного). Між умовним стимулом і реакцією в процесі утворення умовного рефлексу формується функціональний зв'язок.

30.Шизофренія — психічне захворювання, що характеризується розладом розумових процесів. Вона найчастіше проявляється у вигляді слухової галюцинації та параної або дивних маній чи дезорганізованості мови і мислення. Це супроводжується значною соціальною або професійною дисфункцією. Поява симптомів зазвичай відбувається в юнацькому віці, з глобальною поширеністю упродовж життя^[2]Діагноз ставлять на підставі спостережуваної поведінки та інформації про симптоми пацієнта.

Фізіологія ендокринної системи

Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони(речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин,ріст, процеси адаптації.

6.Глюкокортикоїди

Фізіологічні ефекти глюкокортикоїдів дуже різноманітні. Вони регулюють обмін білків, жирів і вуглеводів в організмі, а саме: сприяють розпаду білків, мобілізують жири із жирової тканини і активують утворення глікогену у печінці, проявляючи антагоністичну дію щодо інсуліну.

Вони є адаптивними гормонами, тому що, підтримуючи м’язову активність і працездатність головного мозку, сприяють пристосуванню організму до дії несприятливих подразників (емоційне напруження, різкі коливання температури, кисневе голодування тощо); мають імуносупресивну дію, яка полягає у пригніченні вироблення антитіл.

18.Мінералокортикоїди

Мінералокортикоїди регулюють водно-електролітний обмін організму. Вони підсилюють зворотне всмоктування Na⁺, а значить і води в дистальних канальцях нефронів нирок і полегшують транспорт К⁺ і Н⁺ в протилежному напрямку.

14.Катехоламіни

1. Адреналін

Мозковий шар наднирників продукує катехоламіни – адреналін (80 %) інорадреналін (20 %). Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичної нервової системи, а саме: під впливом адреналіну збільшується частота і сила серцевих скорочень, зростає хвилинний об’єм крові, підвищується провідність і збудливість серцевого м’яза, звужуються кровоносні судини, за винятком судин серця, мозку, судин працюючих скелетних м’язів, які під дією адреналіну розширюються. Звуження артеріол призводить до підвищення артеріального тиску. Адреналін гальмує секрецію, моторику і всмоктування в шлунково-кишковому тракті, а також розслаблює бронхіальні м’язи, внаслідок чого бронхи розширюються. Він покращує працездатність скелетних м’язів, підсилюючи їх трофіку.

Адреналін впливає на обмін вуглеводів, жирів, білків. Він сприяє перетворенню глікогену печінки у глюкозу.

17.Мелатонін который регулирует ритм сна-бодрствования,

25.Соматотропін

Гормон росту (соматотропін) бере участь у регуляції росту.

Пролактин

Пролактин, або лютеотропний гормон, сприяє утворенню молока в альвеолах молочної залози жінки. У чоловічому організмі він стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім'яних міхурців.

2. Адренокортикотропний гормон є стимулятором пучкової і сітчастої зон кори надниркових залоз. АКТГ спричинює розпад білка в організмі і гальмує синтез (щодо цього є антагоністом соматотропіну), знижує проникність стінки капілярів (цим пояснюється протизапальна дія гормона). Секреція гормона залежить від добових коливань: увечері вміст його в гіпофізі вищий, ніж уранці.

4.Вазопресин виконує в організмі дві функції: 1) стимулює вплив гормона на гладкі м'язи артеріол (через V₁-рецептори), що призводить до підвищення їх тонусу і артеріального тиску; 2) посилює реабсорбцію (зворотнє всмоктування) води з дистальних відділів канальців нирок у кров, що супроводжується зменшенням продукції сечі в нирках (антидіуретична дія гормону – через V₂-рецептори). Для пресорної дії потрібна велика концентрація гормона.

Отже, вазопресин зменшує сечовиділення і підвищує осмотичну концентрацію сечі.

21.Окситоцин посилює скорочення матки і під час пологів забезпечує нормальний їх перебіг, а після пологів сприяє виділенню молока.

15.Лютеінізуючий гормон потрібен для росту фолікула яєчника на стадіях, які передують овуляції, тобто для розривання оболонки дозрілого фолікула і виходу з нього яйцеклітини, а також для утворення на місці фолікула жовтого тіла. Лютеїнізуючий гормон стимулює утворення жіночих статевих гормонів естрогенів, а в чоловіків - чоловічих статевих гормонів андрогенів.

10.Епіфіз

Епіфіз виробляє гормон мелатонін, який є атогоністом меланотропного гормону гіпофізу, тобто освітлює шкіру. Ця залоза забезпечує біологічні ритми людини: коли на сітківку ока потрапляє світло збуджуються рецептори, по зоровому нерві збудження передається симпатичній нервовій системі, а звідти клітинам епіфіза які зменшують вироблення мелатоніну і, таким чином, зміна дня і ночі приводить до циклічної зміни збільшення мелатоніну зменшенням, що визначає добовий та сезонний ритми.

Гормон

Гормони - це біологічно високоактивні речовини, що синтезуються і виділяються у внутрішнє середовище організму ендокринними залозами, або залозами внутрішньої секреції, і що роблять регулюючий вплив на функції віддалених від місця їх секреції органів і систем організму.

3. Андрогени — чоловічі статеві гормони хребетних тварин і людини, виробляються головним чином насінниками, а також корою наднирників і яєчниками. Стимулюють розвиток і функцію чоловічих статевих органів, розвиток вторинних статевих ознак. За хімічною природою —стероїди.

Андрогени грають три основні ролі в репродуктивній функції жінки: б) стимулюють і підтримують статевий оволосіння; в) визначають жіноче лібідо.

5.Глюкагон Ефекти глюкагону протилежні ефектам інсуліну.

Найбільш важлива з них - збільшення рівня глюкози в крові, тобто дію, прямо протилежне впливу інсуліну. люкагон збільшує концентрацію глюкози в крові.

8.Граафів пухирець

На початку циклу в яєчнику розвивається Граафів пухирець (яйце). Яйце виходить з яєчника, і кровоносні судини стінки матки наповняються. Якщо запліднення не відбувається, залишки Граафового пухирця дегенерують, внутрішній шар матки відходить і виділяється назовні. Це викликає кровотечу, яку й називають менструацією

Граафів пухирець – наповнюється кров’ю і перетворюється у жовте тіло (corpus luteum).

Якщо немає запліднення, то жовте тіло (corpus luteum) з часом перетворюється у білясте тіло (corpus albicans).

При заплідненні жовте тіло (corpus luteum) розростається і перетворюється у жовте тіло вагітності (corpus luteum graviditatis), яке функціонує протягом всієї вагітності як ендокринна залоза (glandula endocrina).

Процес виділення яйцеклітини з яєчника зветься овуляцією (від лат. оvum – яйце).

Ендокринна залоза

залози, які не мають вивідних проток і секретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози).

11.Естрогени - це група жіночих гормонів, які втім, в невеликій кількості містяться і в чоловічому організмі. Ці гормони сприяють підготовці жіночого організму до народження дітей. Під їх впливом відбувається розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів і регулюється менструальний цикл.

12.Жовте тіло — тимчасова залоза внутрішньої секреції в жіночому організмі, що утворюється після овуляції в яєчнику на місці Граафового фолікула. Жовте тіло виробляє гормон прогестерон. Назву жовте тіло отримало завдяки жовтому кольору свого вмісту

13.Інсулін

Основна дія інсуліну полягає в зниженні концентрації глюкози в крові.

20.Овуляція

Овуля́ція — вихід яйцеклітини з яєчника в порожнину тіла в результаті розриву зрілого фолікула яєчника.

23.Простагландин — похідні ненасичених жирних кислот, група фізіологічно активних речовин, що виробляються в дуже малих кількостях клітинами різних тканин більшості тварин і людини. Мають різну фізіологічну дію: викликають скорочення гладкої мускулатури (особливо м'язів матки), впливають на кров'яний тиск, залози внутрішньої секреції, водно-сольовий обмін та ін. Застосовуються для полегшення пологів, штучного переривання вагітності й ін.^[1][2

24.Серотонін

Так, він відповідає за синхронне звуження і розширення судин, регулює артеріальний тиск, підтримує температуру тіла на постійному рівні, бере участь у виробленні хімічних речовин, необхідних для ниркової фільтрації, а також у передачі нервових імпульсів від головного мозку, відповідає за процеси збудження і гальмування. Крім цього, достатній рівень гормону в організмі і його правильний обмін забезпечують появу позитивних емоцій, радості, щастя, впливають на працездатність і тонус всього організму. Саме тому в медичній літературі часто можна зустріти таке визначення: серотонін - це «гормон щастя».

Тестостерон

Тестостеро́н (від лат. testis «чоловіче яєчко, чоловіча сила» і грец. στερεόω «зміцнюю») — чоловічий статевий гормон; за хімічною природою — стероїд.^[1][2]

Тестостерон стимулює розвиток чоловічих статевих органів та вторинних статевих ознак (зокрема, ріст волосся на обличчі); сприяє також росту кісток.

Тимозин

Тимозин играет важную роль в углеводном обмене, а также в обмене кальция; он регулирует рост и развитие скелета организма, усиливает секрецию гонадотропных гормонов гипофиза. Помимо этого в течение первых 10-15 лет жизни человека гормон тимозин принимает активное участие в управлении иммунными реакциями, усиливая их, увеличивая количество лимфоцитов в крови.

Тиреотропний гормон

Він активує аденілатциклазу і збільшує споживання йоду клітинами залози.

 прискорюють мислення;

 підвищують рухову активність і артеріальний тиск;

 підтримують дихальний центр;

 збільшують частоту і силу ритмічних скорочень серця;

 підвищують психічну активність;

 стимулюють засвоєння білків утворення гормону нирок;

 прискорюють поглинання кисню в органах.

Тироксин

Тироксин (3,5,3',5'-тетрайодтиронін) — основний гормон, що синтезують фолілкулярні клітини щитоподібної залози.^[1

У земноводних та деяких кісткових риб (вугрі, камбалоподібні) тироксин стимулює метаморфоз; Метаморфо́з (від грец. metamórphosis — перетворення) — глибоке перетворення будови організму (або окремих його органів), яке відбувається в ході індивідуального розвитку (онтогенезу).

Тироксин, який продукує щитовидна залоза, регулює ліпідний обмін, стимулює в печінці синтез вітаміну А, нормалізує рівень глюкози в крові та артеріальний тиск, знижує рівень холестерину, тому гормон тироксин важливий для стрункості гормон.

Тому тироксин вважається гормоном стрункості і краси.

30.Фолікулостимулюючий гормон — гіпофізарний гормон, регулятор розвитку оваріальних фолікулів в жіночому організмі і сперматогенезу у чоловіків.

19.Нейрогіпофіз

Крім тропних гормонів, що реалізують свій ефект опосередковано через інші залози внутрішньої секреції, у гіпофізі є гормони прямого впливу на організм: це гормони задньої частки - нейрогіпофіза. Адже нейрогіпофіз - це не залоза, а виріст нервової системи - нервові закінчення нейронів, тіла яких розміщено в надзоровому і пришлуночковому ядрах передньої ділянки гіпоталамуса. Саме тут і синтезуються пептидного походження гормони вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) й окситоцин, які потім транспортуються у вигляді гранул нервовими відростками, що контактують із кровоносними капілярами, розміщеними в цій ділянці гіпофіза.

Фізіологія аналізаторів

1. Акомодація ока — пристосування ока до чіткого бачення предметів, що розміщені на різній відстані від нього. Відбувається шляхом зміни форми кришталика або його відстані до сітківки.

2. Аналізатор — в біології, складні системи чуттєвих нервових утворень, які сприймають і аналізують подразнення, діючи на тварин і людину. Забезпечують пристосовлюванність реакцій організму до змін навколишнього середовища.

3.Астигматизм — искажение изображения оптической системой, связанное с тем, что преломление (или отражение) лучей в различных сечениях проходящего светового пучка неодинаково.

Астигматизм ока — недолік ока, зумовлений несферичною формою рогівки або кришталика. При астигматизмі ока промені світла, що виходять з однієї точки, неоднаково заломлюються в оці на різних його меридіанах (т. з. правильний астигматизм ока — найчастіше вроджений), або на різних відрізках одного меридіана (т. з. неправильний астигматизм ока — найчастіше набутий), внаслідок чого на сітківці утворюється спотворене зображення.

Вухо внутрішнє — один з трьох відділів органів слуху і рівноваги, який через свою хитромудру форму називається кістковим лабіринтом.^[1][2]

Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію:

· Завитка є органом слуху.

Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку.

Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.

4. Вухо зовнішнє

Зо́внішнє ву́хо — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вухо середнє Складається з барабанної порожнини та слухової труби, що повідомляє барабанну порожнину з носоглоткою. Вона містить ланцюг з трьох дрібних кісточок, що передають звукові коливання від барабанної перетинки до лабіринту.

5. Гіперметропія Далекозорість – це оптична вада зору, при якій погіршується чіткість зображення предметів, що знаходяться зблизька (20–30 см від очей).

6. Глаукома — група довготривалих захворювань очей внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску^[1]

7. Гострота зору - здатність ока розрізняти роздільно дві точки при мінімальній відстані між ними.

8. Дальтонізм

Колірна сліпота або Дальтоні́зм — спадкова, рідше набута особливість зору людини та приматів, що виражається в нездатності розрізняти один або декілька кольорів.

9. Екстерорецептор служать для відображення зовнішніх подразників, тобто таких, які перебувають за межами нашого тіла. До них належать вухо, око, шкіра, органи смаку, нюху.

13 Інтерорецептор служать для сприймання внутрішніх подразників, що діють в нашому тілі. До інтерорецепторів належать нервові закінчення в стінках шлунка, в слизовій оболонці стравоходу та інших внутрішніх органах.

24. Пропріорецептор – це рецептори, розміщені в рухових апаратах нашого організму. За їх допомогою ми відчуваємо власні рухи. До них належать також органи відчування положення нашого тіла, зокрема голови, в просторі [

Жовта пляма

Жовта пляма (macula lutea), місце найбільшої гостроти зору в сітківці ока хребетних тварин і людини; має овальну форму, розташовано проти зіниці, декілька вище за місце входу в око зорового нерва. У клітках Же. п. міститься жовтий пігмент (звідси назва).

14. Катаракта — офтальмологічне захворювання, пов'язане з помутнінням кришталика ока, що викликає різні ступені розладу зору.

15. Колбочка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за кольоровий зір.

16. 16.Кортієв орган — рецепторная часть слухового анализатора, расположенная внутри перепончатого лабиринта. Воспринимает колебания волокон, расположенных в канале внутреннего уха, и передаёт в слуховую зону корыбольших полушарий, где и формируются звуковые сигналы. В кортиевом органе начинается первичное формирование анализа звуковых сигналов.

17.Міопія (короткозорість) - захворювання очей, яке проявляється порушенням зору при розгляданні предметів на далекій відстані. При розгляданні на близькій відстані зір не порушено.

18.М'язове веретено

Нервово-м’язове веретено складається з пучка м’язових воло­кон (від 2 до 12),

Чутливі нервові закінчення веретен збуджуються при роз­тягненні м’язів.

Нюхова цибулина

Нюхова цибулина – це маленька група довгих плоских нервів, які сполучені з нервовими волокнами нюхових клітин у носі.

З цибулини по двох нюхових трактах, що лежать паралельно середній лінії черепа, сигнали надходять у кору нижньої поверхні скроневої ділянки головного мозку, де розташований вищий відділ нюхового аналізатора і після остаточної обробки й синтезу інформації формується відчуття того чи іншого запаху.

20.Отолітовий апарат

Вестибулярний апарат є невід'ємною частиною внутрішнього вуха, він являє собою особливий орган, який розпізнає розташування голови і тулуба в просторі.

Також отолітовий апарат, що знаходиться у внутрішньому вусі, допомагає нам відчувати положення спокою, іншими словами таке відчуття можна назвати статикою.

Паличка

Паличка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за реєстрацію малоінтенсивного світла й за чорно-білий зір.

22.Поле зору — це тілесний кут або лінійні розміри площі зображення навколишнього світу видимого приладом чи оком у певний момент часу.

23.Пресбіопія - поступова втрата здібностей очей зосереджуватися на об'єктах поблизу.

25.Рефракція ока — оптична установка ока у спокої акомодації. У нормальному (еметропічному) оці при цілком розслабленій акомодації головний фокус оптичної системи ока знаходиться на сітківці. У цій точці збираються після заломлення промені, які йдуть із нескінченності (паралельно оптичній осі). До аномалій рефракції належать короткозорість (міопія), далекозорість (гіперметропія) і астигматизм (рисунок).

Рефракція ока - процес заломлення світлових променів в оптичній системі органу зору.

26.Скотома - обмежені дефекти в полі зору.

 

27.Сліпа пляма

Сліпа пляма — місце виходу зорового нерву із сітківки. Ця ділянка сітківки позбавлена фоторецепторів і не сприймає світла.

Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку не є видимими для ока.

28.Сліпота куряча — хвороба, яку спричинює нестача в організмі людини вітаміну А

29.Страбізм Вада зору — неоднакова спрямованість зіниць; косоокість.

Хеморецептор

Хеморецептори (від хемо... і рецептори), спеціалізовані чутливі клітки або клітинні структури (наприклад, нервові закінчення), за допомогою яких організм тварин і людини сприймає хімічні роздратування, у тому числі зміни в обміні речовин.

Хеморецепція — здатність живих істот сприймати зміни концентрації певних речовин в навколишньому середовищі.