Засоби, що замінюють гроші.

До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.

Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред'явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк.

Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити.

Грошова́ ма́са — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу у певний момент.

 

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в економіці. Тобто грошовий обіг являє собою рух грошей у процесі виконання ними своїх функцій.

Грошова́ систе́ма — це визначена державою форма організації грошовогообігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.

 

Тема №2.

Ринок, його структура та функції. Інфраструктура ринку. Попит і пропозиція.

З точки зору суб’єктів ринкових відносин ринок - це сукупність продавців і покупців.

Ринок — певна сукупність економічних відносин між різними суб'єктами господарювання з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де відбувається остаточне визнання їх вартості та реаліза­ція, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробника­ми за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної кори­сності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народного господарства, забезпечується безперервність суспільного відтво­рення і формування цілісної економічної системи, а також здійсню­ється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.

 

Структура ринку.

Структура ринку — сукупність окремих видів ринку у межах націо­нальної економіки, або внутрішнього ринку, а також регіональних, світового у межах світового господарства і взаємодія між ними.

Розрізняють ринок засобів праці, природних ресурсів, предметів праці, землі, робочої сили, технології, інфор­мації, товарів, нерухомості, послуг, ринок інтелектуаль­ної власності, фінансовий ринок та ін.

Більшість із них може бути поділена на локальні ринки. Так, ринок това­рів поділяється на оптовий і споживчий ринки; ринок ін­телектуальної власності.

Відповідно до ступеня монополізації розрізняють мо­нополізований і олігополістичний ринки. На монополізо­ваному ринку один виробник або продавець може зосе­редити у своїх руках всю масу виробленої продукції, всю сукупність товарів певного виду і диктувати ціни на рин­ку. На немонополізованому ринку існує багато продавців, кожний з яких зокрема неспроможний впливати на про­цес ціноутворення.

Функціями ринку є:

1) здійснення остаточного визначення вартості това­рів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту пра­ці на товар;

2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв'язку між виробництвом і спожи­ванням), сприяння формуванню цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національни­ми економіками в масштабі світового ринку;

3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільне необхідни-

ми, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей;

4) певний регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економі­ки приведення у відповідність платоспроможного попи­ту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших

пропорцій;

5) сприяння контролю споживачів за виробництвом,

вирівнювання цін;

6) посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства.

Інфраструктура ринку - це система установ, підприємств, організацій і служб, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До неї належать аукціони, різні види бірж, ярмарки, торгові палати, банки та інші фінансові установи, страхові та інвестиційні компанії, пункти прокату та лізингу, інформаційно-комерційні та постачальницько-збутові організації, служби зайнятості, аудиторські організації, центри маркетингу, холдингові компанії, брокерські та дилерські контори, транспортні комунікації та засоби оперативного зв'язку, рекламні агентства та ін. Тобто, ринкова інфраструктура - це сукупність різних інститутів ринку, що обслуговують і створюють сприятливі умови для ефективного функціонування різних видів ринків.

Аукціон — це спосіб продажу конкретних товарів з публічних торгів у заздалегідь визначений час та у визначеному місці покупцю, який запропонував найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводять судові органи чи органи влади з метою стягнення боргів з неплатників, а також різні організації (державні й приватні) для реалізації конфіскованих товарів та заставленого, але не викупленого в строках майна. Аукціони добровільні, які організуються з ініціативи власників товарів, що реалізуються.

Ярмарки — це регіональні торги, які організовуються у певному місці і в певний час. Як правило, найчастіше вони проводяться для сезонного розпродажу сільськогосподарської продукції.

торгово-промислова палата - це організація, що сприяє розвитку зовнішніх зв 'язків і торгівлі. Вона забезпечує участь вітчизняних товаровиробників у міжнародних виставках, а також сприяє організації іноземних виставок в Україні.

Товарна біржа - це особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту та пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє здійсненню пов'язаних з ним торговельних операцій.

Попит - це форма прояву потреб покупців у певних товарах і послугах, забезпечена відповідними грошовими засобами. Інакше кажучи, це платоспроможна потреба, тобто сума грошей, яку покупці можуть і згодні заплатити за необхідні їм товари та послуги. Попит залежить від грошових доходів покупців, потреби у певних товарах чи послугах та їх ціни. Обсяг попиту визначається кількістю товарів (послуг), яку суб'єкт попиту (покупець) має намір купити за певними цінами, що склалися на ринку. Попит тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами в життєвих засобах, бажаннями суб'єктів попиту, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю, тому що фінансові можливості покупця залежать від платоспроможного попиту.

Закон попиту – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки, тобто між ціною і попитом існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари (практика «розпродажу» товарів за зниженими цінами). По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу спадної граничної корисності (покупець певного товару отримує менше задоволення або меншу корисність від кожної наступної його одиниці), споживачі купують додаткові одиниці товару лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу й ефект заміщення. Перший виявляється в тому, що за нижчої ціни споживач може купити більше товару, не відмовляючи собі в придбанні інших альтернативних товарів. Другий – у тому, що за нижчої ціни споживач прагне придбати дешевий товар замість аналогічних, що подорожчали.

Закон пропозиції – загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів між змінами цін і кількістю товарів та послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо пропорційна залежність. Пропозиція – товар, що знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього, а також послуга, яка може бути надана. Дія закону пропозиції означає, що зростання ціни на товари і послуги зумовлює збільшення кількості товарів і послуг, з одного боку, і скорочення обсягів виробництва товарів і послуг у разі зниження ціни – з іншого. Від рівня цін на товари і послуги також залежать доходи підприємств-виробників та продавців. Тому із зростанням цін зростає їх заінтересованість у виробництві більшої кількості товарів. Водночас зростання пропозиції товарів і послуг повинно відбуватися відповідно до обсягів платоспроможного попиту, із зниженням якого товаровиробникам необхідно домагатися зниження суспільне необхідних витрат на виробництво одиниці продукції за рахунок зростання продуктивності праці, економії ресурсів тощо.

 

Ринкова рівновага — ситуація на ринку, за якої величина пропозиції рівна величині попиту. Ринкова рівновага існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни чи кількості товарів, які продаються.

 

Види ринкової рівноваги:

Часткова, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.

Загальна, це така ситуація, при якій усі різноманітні ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, тобто ціни й випуски продукції на них не змінюються.

 

 

Тема №3