Основні терміни дисципліни. Символи ЄС: Гімн Європи – слова твору Міллера ода радості, покладена на музик фіналу девʼятої симфонії Бетховена; виконується під час

Символи ЄС: Гімн Європи – слова твору Міллера "Ода радості", покладена на музик фіналу Девʼятої симфонії Бетховена; виконується під час урочистих подій. Прапор Європи – в 1986 році Європейська Рада ухвалила прапор, який став емблемою ЄС. Синє поле з дванадцятьма золотими зірками в центрі, розміщеними по колу символізує союз народів Європи. Майорить над спорудами ЄС в Брюсселі, а також під час проведення національних та міжнародних зустрічей, у роботі яких беруть участь представники ЄС. Кількість зірок незмінна, число 12 символізує досконалість і єднання. Європейська грошова одиниця. Екю-євро. Грошова одиниця Екю запроваджена в 1979 р. як центральний елемент Європейської монетарної системи з метою підтримки механізму обмінних курсів. В її основу було покладено зважений кошик валют. З 1 січня 1999 року запроваджено євро за курсом 1 екю=1 євро. Готівковий обіг євро – з 1 січня 2002 року. Назву євро було узгоджено 15-16 грудня 1995 року на Мадридському саміті.

Критерії вступу (Копенгагенські критерії) – у червні 1993 року Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгагені визнала право країн Центральної та Східної Європи вступити до ЄС після виконання ними вимог за трьома критеріями: політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство закону, дотримання прав людини та захист прав меншин; економічного: діюча ринкова економіка; "членського": зобовʼязання, що випливають з факту вступу до ЄС, зокрема, визнання принципів політичного, економічного та монетарного обʼєднання. Однак ЄС лишає за собою право вирішувати питання про те, коли він буде готовий прийняти нових членів. Європейський Союз обʼєднує 27 держав Європи, які шляхом створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики і діяльності мають на меті сприяти економічній і соціальній інтеграції, а також солідарності держав-членів ЄС.

Європейське право це система юридичних норм, які формуються у звʼязку з утворенням, і функціонуванням Європейських Співтовариств і Європейського Союзу на основі і відповідно до установчих договорів і загальних принципів права. В системі виділяються наступні комплексні галузі: право економічної інтеграції – правила, спрямовані на захист і регулювання принципів спільного ринку, свободи, руху товарів, послуг, працюючих, капіталів і платежів.; групи правових норм, закріплені в установчих договорах, в правових актах інститутів ЄС, якими здійснюється регулювання суспільних відносин в галузі різних спільних політик ЄС, зокрема валютно-економічної політики; інституційне право – положення, регулюючі порядок формування, діяльності і повноваження інститутів Європейського Союзу. У деяких наукових роботах інституційне право ЄС далі підрозділяється на конституційне і адміністративне право. Останнє включає також процесуальні норми, повʼязані з оскарженням в Європейському Суді дій і вирішень інститутів ЄС.

Джерела права ЄС: А) Первинні джерела права Європейського Союзу.
Б) Похідні (вторинні) джерела права Європейського Союзу. В) Судові рішення. Г) Міжнародні договори, що укладаються із третіми державами.

Принципи права ЄС: Принцип верховенства права ЄС (п ринцип верховенства права ЄС означає, що правові норми, що входять в право, мають пріоритет перед правилами, закріпленими в законодавстві окремої держави-члена. Європейський Суд являється головним гарантом дотримання принципу верховенства всіх правових актів ЄС). Принцип прямої дії права ЄС (даний принцип являється головною відмінністю права ЄС від міжнародного права, норми якого регулюють, перш за все, стосунки держав і міжнародних організацій. Регламенти, що приймаються інститутами ЄС, є актами прямої дії); принцип охорони і захисту основних прав і свобод особи; принцип пропорційності (за цим принципом, будь-який обовʼязок або заборона, покладені органами публічної влади на громадян, не повинні виходить за межі необхідних цілей дій, що приймаються. Цей принцип записаний в Установчому договорі ЄС: "будь-які дії Співтовариства не повинні йти далі того, що необхідне для досягнення цілей цього договору" (ст.3b); принцип рівності (тобто неприпустимості дискримінації фізичних і юридичних осіб залежно від різних соціальних і правових чинників, перш за все приналежності до громадянства певної держави); принцип конфіденційності (інститути і органи співтовариства в процесі реалізації своїх повноважень, не має права розкривати стороннім особам інформацію, що зачіпає приватне життя громадян, комерційну таємницю підприємців без згоди останніх); принцип субсидіарності (за цим принципом ЄС і його інститути повинні проявляти активність там, де держави-члени не в змозі успішно самостійно вирішувати проблеми своїх народів, а також там, де дії на рівні співтовариства здатні принести кращий результат, чим коли проблема вирішується на рівні окремих держав).

Міжнародна правосубʼєктність ЄС дозволяє вступати в договірні й інші міжнародні правовідносини. Незважаючи на ряд особливостей ЄС, можна стверджувати, що це - міжнародна міжурядова організація спеціального характеру, що здобуває в процесі еволюції риси міжнародної організації загального характеру, про що свідчить включення в її установчі документи положень про спільну зовнішню політику й політику безпеки. ЄС є субʼєктом міжнародного права похідного характеру, зміст та обʼєм його міжнародної правосубʼєктності обумовлені волею держав-членів і обмежені необхідністю виконання закріплених за ним функцій. Одним з найважливіших проявів міжнародної правосубʼєктності ЄС є його договірна правоздатність. Наступним атрибутом міжнародної правосубʼєктності ЄС є так зване ius communicandi або право посольства. ЄС здійснює як пасивне право посольства, тобто приймає в себе представництва інших субʼєктів міжнародного права (що характерно для багатьох міжнародних організацій), так і активне право посольства, тобто сам направляє свої місії в треті країни або інші міжнародні організації.

Інституційний механізм ЄС це система інститутів та органів, утворених відповідно до установчих договорів, та інші органи, які закріплені в договорах, а також створені на основі вторинного права Європейських Співтовариств та Європейського Союзу. Термін "інститут" в європейському праві відноситься до установ Союзу, які наділені повноваженнями приймати юридично обовʼязкові рішення. В інших випадках використовується поняття "орган". Всього у ЄС нараховується пʼять інститутів: Європейський парламент; Рада Європейського союзу; Європейська комісія; Суд європейських співтовариств; Рахункова палата (Палата аудиторів). Інститути доповнюють наступні органи: судовий – Суд першої інстанції. Два органа консультативного характеру – Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів, що діють у дорадчій якості. Органами фінансової і валютної політики є – Європейський центральний банк, Європейська система центральних банків, Європейський інвестиційний банк. Європейський Парламент призначає Уповноваженого по правам людини (омбудсмена).

Свободи ЄС. Свободи закріплені в тексті Договору про ЄС. Абзац "с" п. 1 ст. 3 відповідного договору говорить про те, що для досягнення визначених цілей діяльність Спільноти охоплює (...) внутрішній ринок, який характеризується скасуванням перешкод для вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу між державами-членами. Із цієї статті ми можемо визначити перелік цих свобод, а саме: 1) свобода пересування товарів; 2) свобода пересування осіб; свобода пересування (або точніше, надання) послуг; свобода пересування капіталу.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Право Європейського Союзу: поняття, історія становлення та джерела			–
2.	Інституційний механізм Європейського Союзу			–
3.	Спільна зовнішня та безпекова політики Європейського Союзу та правова регламентація взаємовідносин з Україною	–		–
Всього			–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Верховна Рада України Комітет з питань Європейської Інтеграції: "Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом": Парламентські слухання. / О.В. Кулаков, Т.О. Бурячок, С.Г. Плотян та ін. – Київ: ЦТІ "Енергетика та електрофікація", 2003. – 254 с.

2. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу: Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – С. 35-42.

3. Загальнодержавна Програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня
2004 р. // Відомості Верховної Ради України – 2004. – № 29. – Ст. 367.

4. МЗС України, Молдова, Європейський Союз; Угода, Нота, Міжнародний документ вiд 23.04.2007, 05.02.2007, 11.05.2007 № 640/23-011-1752, DM06/1-2243, ER/E2StSD(2007)507223 Угода у формі обміну нотами про продовження мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону Україні та Республіці Молдова.

5. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня
2004 року //Урядовий курʼєр. – 2004. – №155. – 18 серпня. – Ст. 28.

6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня
1991 року //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29.

7. Програма інтеграції України до Європейського Союзу (Затверджена Указом Президента України від 14.09.2000 р.).

8. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами // Офіційний вісник України вiд 29.06.2006 – 2006. – № 24. – Ст. 1794.

9. Україна. Постанова. Про проведення парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції до Європейського Союзу: Постанова Верховної Ради України від 20.09.2001 р. № 27.08-ІІІ // Голос України. – 2001. – 9 жовт. – С. 5.

10. Україна. Президент. Про Програму інтеграції до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 верес. 2000 р. № 1072 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 39. – С. 2.

11. Україна. Президент. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Указ від
24 лютого 1998 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – стор. 203. – стаття 1794. – код акту 36581/2006. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2988.htm

12. Амстердамский договор / Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Международная издательская группа "Право", 1999. –
192 с.

13. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 1986. //Действующее международное право" сборник документов в 3-х т. Т.1., п/р Голосова Ю.М., Кривчиковой Э.С., – М.: МНИМП. – 1996. –
С. 372-408.

14. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, 1969 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – №17. – Ст. 343.

15. Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 року //Действующее международное право: сборник документов в 3-х т. Т. 1., п/р Голосова Ю.М., Кривчиковой Э.С., – М.: МНИМП, 1996.

16. Договір про Конституцію для Європи. Проект ухвалений Європейським Конвентом 10.-7.2003. (2003/С 169/01). – К.: Центр європейського та порівняльного права, 2004. – 147 с.

17. Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод
(1950 р.).

18. Європейська соціальна хартія (переглянута), Страсбург, 3 травня
1996 року: ETS/163. – К.: Фенікс, 2004. – 38 с.

19. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню: Текст Конвенції та Пояснювальна доповідь / Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (СРТ). – Б. м., 2002. – 34 с.

20. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / Спілка адвокатів України; Рада Європи; Міжнародний центр з юридичного захисту прав людини /
О.Л. Жуковська (уклад.і наук.ред.). – К.: ЗАТ "Віпол", 2004. – 960 с. Рамкова Конвенція про захист національних меншин (1995 р.).

21. Європейський Союз, Україна; Протокол, Міжнародний документ вiд 07.03.2007 Протокол консультацій між делегацією Європейської Комісії та України у галузі повітряного транспорту.

22. Конституційні акти Європейського Союзу Ч. 1). / Упорядник Г. Друзенко /За заг. ред. Т. Качки – К.: Юстиніан, 2005. – 512 с.

23. Лісабонський Договір (2007).

24. Про заснування Європейського обʼєднання вугілля та сталі: Договір, Міжнародний документ вiд 18.04.1951 р.

25. Про заснування європейського співтовариства з атомної енергії: Договір, Міжнародний документ вiд 25.03.1957 р.

26. Про заснування Європейської Спільноти: Договір, Міжнародний документ вiд 25.03.1957 р.

27. Про Європейський Союз: Договір, Міжнародний документ вiд 07.02.1992р.

28. Суд Европейских сообществ: избранные решения. – М.: Норма, 2001.

29. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / Под ред. Кашкина С.Ю. – М.: Юриспруденция, 2001.

Підручники та монографії

30. Дэйвис К. Право Европейского Союза / К. Дэйвис. – К.: Знання, 2005. – 406 с.

31. Європейський Союз / За заг. ред. О. І. Пошедіна. – К.: Нац. акад. оборони України, 2006. – 400 с.

32. Європейський Союз і Україна: особливості взаємовідносин на сучасному етапі / НАПрН України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування. – Х.: Оберіг, 2012. – 76 с. – (Серія "Наукові доповіді"; вип. 1).

33. Міжнародне право: навч. посіб. / за ред. М. В. Буроменський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.

34. Петров Р. А. Транспозиция "acquis" Европейского Союза в правовые системы третьих стран: монография / Р.А. Петров. – К.: Истина, 2011. – 384 с.

35. Право Європейського Союзу: навч. посіб. / за ред. В. М. Бесчастного. – 2-е вид., стер. – К.: Знання, 2011. – 366 с.

36. Право Європейського Союзу: підручник / за ред. В. І. Муравйова. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 704 с.

37. Право Європейського Союзу: навч. посіб. / за ред. Р. А. Петрова. – 4-те вид., змін. і допов. – К.: Істина, 2011. – 376 с.

38. Право Європейського Союзу. Особлива частина: навч. посіб. (з урахуванням положень Лісабонського Договору) / за ред.: М.Р. Аракелян, О. К. Вишняков. – К.: Істина, 2010. – 528 с.

39. Право Европейского Союза: учеб. пособие / отв. ред. С. Ю. Кашкин. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Проспект, 2011. – 319 с.

40. Яковюк І. В. Азбука європейської інтеграції / І. В. Яковюк, Л. Трагнюк, В. Меделяєв. – Х.: Апекс+, 2006. – 168 с.

41. Аракелян М. Р. Право Європейського Союзу: підручник / М. Р. Аракелян, М. Д. Василенко. – О.: Фенікс, 2012. – 390 с.

42. Грицяк І. А. Правова та інституційна основа Європейського Союзу: підручник / І. А. Грицяк, В. В. Говоруха, В. Ю. Стрельцов. – Х.: Магістр, 2009. – 620 с.

43. Бирюков М. М. Европейское право: курс лекций / М. М. Бирюков. – М.: Омега-Л, 2006. – 128 с.

44. Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / отв. ред. С. Ю. Кашкин. – М.: ИНФРА-М, 2013. – 698 с.

45. Європейський Союз: економіка, політика, право: енцикл. слов. – К.: Київ. ун-т, 2011. – 368 с.

46. Історія європейської інтеграції від Римської імперії до Європейського Союзу: монографія / за заг. ред. І. В. Яковюка. – К.: Право України; Х.: Право, 2013. – 208 с.

47. Консолідовані версії договору про Європейський Союз та договору про функціонування Європейскього Союзу (2010/С 83/01): хрестоматія / упоряд. Б. В. Бабіна. – О.: Фенікс, 2012. – 294 с.

48. Марченко М. Н. Правовая система Европейского Союза: моногр. / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2012. – 704 с.

49. Марченко В. В. Конституційно-правовий статус уряду в країнах ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії) / В. В. Марченко. – К.: Алерта, 2010. – 216 с.

50. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції / В. Посельський. – К.: Смолоскип, 2002. – 168 с.

51. Шамбровський Г. О. Регіональна політика Європейського Союзу: навч. посіб. / Г. О. Шамбровський. – К.: Знання, 2011. – 187 с.

52. Шпакович О. М. Вплив актів міжнародних організацій на внутрішні правопорядки держав-членів: теорія і практика: монографія / О. М. Шпакович. – К.: Київ. ун-т, 2011. – 415 с.

53. Беликова К. М. Институциональная структура и источники права ЕС и МЕРКОСУР: стравнительно-правовой аспект / К. М. Беликова // Международное право и международные организации. – 2013. – № 1. – С. 78-91.

54. Вдовиченко О. Основні зміни інституційної системи Європейського Союзу після Лісабонського договору / О. Вдовиченко // Юридична Україна. – 2010. – № 9. – С. 118-123.

55. Вдовиченко О. І. Верховний представник з іноземних справ і політики безпеки в інституційній системі Європейського Союзу / О. І. Вдовиченко // Формування європейського правового простору: історія і сучасність: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 20 трав. 2011 р. – Х., 2011. – С. 153-156.

56. Гріненко О. О. Особисті привілеї та імунітети членів інституцій Європейського Союзу / О. О. Гріненко // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 275-278.

57. Грицаєнко Л. Інституційний механізм Європейського Союзу: поняття та приницпи функціонування / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 4. – С. 103-109.

58. Грицаєнко Л. Л. Реформування інституційного механізму Європейського Союзу в світлі Лісабонського договору / Л. Л. Грицаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2009. – Вип. 45. – С. 496-501.

59. Іноземцева О. Ю. Федеративні та конфедеративні ознаки в організації Європейського Союзу: до постановки питання / О. Ю. Іноземцева // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації. – Х., 2008. – С. 141-142.

60. Лихицька Ю. Інституціональний інструментарій Європейського Союзу / Ю. Лихицька // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 121-123.

61. Лосіхін О. Використання досвіду інституцій Європейського Союзу в удосконаленні нормативного забезпечення гендерної спрямованості державного управління / О. Лосіхін // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2012. – № 3. – С. 232-239.

62. Сало В. І. Принцип наділення компетенцією як основа взаємовідносин Європейського Союзу і держав-членів / В. І. Сало // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2010. – Вип. 19. – С. 57-63.

63. Шпакович О. Роль європейських інституцій у розвитку європейського права / О. Шпакович // Право України. – 2011. – № 5. – С. 142-147.

64. Якименко К. С. Совет Европейского Союза в институционной системе ЕС / К. С. Якименко // Проблемы политико-правового развития в XXI веке: материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Москва, 19–20 нояб. 2010 г. – М., 2010. – С. 311-318.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ