Органічний тип структур управління

Головною властивістю структур, відомих в практиці управління як гнучкі, адаптивні, або органічні, є притаманна їм спроможність порівняно легко міняти свою форму, пристосовуватися до нових умов, органічно вписуватися в систему управління [46].

Органічний тип на відміну від ієрархічного являє собою децентралізовану організацію управління, для якої характерні: відмова від формалізації та бюрократизації процесів і відносин, скорочення числа ієрархічних рівнів, високий рівень горизонтальної інтеграції між персоналом, орієнтація культури взаємин на кооперацію, взаємну інформованість і самодисципліну.

Такі структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в рамках крупних підприємств і об'єднань, цілих галузей і регіонів. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, рішення проблеми або досягнення поставленої мети.

Різновидами цього типу структур є проектні, матричні, програмно-цільові, бригадні форми організації управління.

Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, під якими розуміються будь-які процеси цілеспрямованих змін в системі. Управління проектом включає визначення його мети, формування структури, планування й організацію виконання робіт, координацію дій виконавців.

Однією з форм проектного управління є формування спеціального підрозділу – проектної команди, працюючої на тимчасовій основі. До її складу включають необхідних фахівців, у тому числі і з управління. Керівник проекту наділяється так званими проектними повноваженнями. До їх числа входить відповідальність за планування проекту, за стан графіка та хід виконання робіт, за витрачання виділених ресурсів, в тому числі і за матеріальне заохочення працюючих. Із завершенням проекту структура розпадається, а співробітники переходять в нову проектну структуру або повертаються на свою постійну посаду (при контрактній роботі – звільняються). Така структура має дуже велику гнучкість, але за наявності декількох цільових програм або проектів призводить до дробіння ресурсів і помітно ускладнює підтримку і розвиток виробничого та науково-технічного потенціалу організації як єдиного цілого.

З метою полегшення завдань координації в організаціях створюються штабні органи управління з керівників проектів або використовуються так звані матричні структури.

Матрична структура нагадує собою решітчату організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівнику функціональної служби, з другого – керівнику проекту (цільовій програмі), що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління у відповідності з запланованими термінами, ресурсами та якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи й з іншими робітниками функціональних відділів, що підкоряються йому тимчасово. При цьому зберігається їх підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб.

Перехід до матричних структур охоплює не всю організацію, а лише її частину. При цьому її успіх в значній мірі залежить від того, в якій мірі керівники проектів володіють професійним якостями менеджерів і можуть виступати в проектній групі лідерами. Масштаби застосування матричних структур в організаціях досить значні, що говорить про їх ефективність.

При бригадному типі структури істотно змінюються вимоги до кваліфікації працюючих: перевага віддається людям з універсальними знаннями та навичками, бо тільки вони можуть забезпечити взаємозамінність і гнучкість при зміні групою завдань, що виконуються. В бригадах значно поширюються функції праці робітників і підвищується їх кваліфікація в результаті освоєння декількох спеціальностей і професій. Поєднання колективної та індивідуальної відповідальності за якість роботи і її кінцевий результат різко знижує необхідність в жорсткому контролі ззовні. Змінюються умови оплати праці, спрямовані передусім на стимулювання економічно вигідного співробітництва та підвищення зацікавленості в зростанні прибутків і доходів. У бригадах вводяться гнучкі системи, що передбачають тісний зв'язок між рівнем заробітної плати кожного члена бригади та загальними результатами.

Однією з останніх розробок, що розвивають ідею гнучких органічних структур управління, є їх побудова у формі перевернутої піраміди, у якій на верхній рівень ієрархії виведені фахівці-професіонали, у той час як керівник організації знаходиться в нижній частині схеми (рис. 3.3). Такі структури можуть використовуватися там, де професіонали мають досвід і знання, що дають їм можливість діяти незалежно і кваліфіковано, а також задовольняти потреби клієнтів. Насамперед, це відноситься до організацій охорони здоров'я й освіти, де сконцентрована велика кількість фахівців, що працюють самостійно за підтримкою допоміжного або обслуговуючого персоналу.

Рис. 3.3. Перевернута піраміда організаційної структури управління організацією