Державна допомога сім'ям з дітьми та її види. Специфічні гарантії окремим категоріям населення

Сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування демографічного потенціалу.

За останні роки економічне становище сім'ї в Україні значно погіршилося, оскільки перехід до ринкових економічних відносин змінив співвідношення джерел її забезпечення. Сьогодні відповідальність за утримання й виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу. [54]. Все це свідчить про необхідність застосування заходів державного соціального захисту та соціальної допомоги сім’ям з дітьми.

Виходячи з різних ознак, можна виділити наступні види сімей.

Сім'я з дітьми – це поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування. По кількості дітей виділяють бездітні, малодітні, багатодітні.

Малозабезпечена сім'я з дітьми – сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Неблагополучна сім’я –сім’я, яка через ті чи інші причини, повністю або частково втратила свої виховні можливості, внаслідок чого складаються несприятливі умови для виховання дитини.

Сім’я соціального ризику – соціально незахищена сім’я, яка не може повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов і потребує підтримки соціальних служб (малозабезпечені, багатодітні сім’ї, сім’ї, які мають дітей-інвалідів, а також сім’ї з неповнолітніми матерями.

На сучасному етапі формування соціально орієнтованої держави роль держави полягає перш за все у:

забезпеченні охорони прав і свобод дитини в усіх сферах її життєдіяльності;

збереженні та вдосконаленні мережі дитячих дошкільних та позашкільних закладів;

створенні та підтримці дитячих будинків сімейного типу й прийомних сімей для виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

сприянні розвитку різних форм благодійницької та спонсорської діяльності для поліпшення становища дітей, інвалідів, сімей, які перебувають в особливо скрутному становищі;

формуванні і зміцненні служби у справах неповнолітніх та притулків для дітей, які загубилися, покинуті батьками або піклувальниками, жебракують, залишили сім'ю чи навчальний заклад, не мають постійного місця проживання і джерел існування тощо.

Державна допомога сім’ям з дітьми здійснюється згідно Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Закону України “Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, Положення “Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми”.

Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми в загальній системі соціального захисту населення [15].

В Україні призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Розмір державної допомоги сім'ям з дітьми визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсотків від встановленого рівня прожиткового мінімуму.

Згідно з Положенням “Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” [11] призначаються і виплачуються такі види державної допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; грошові виплати родинам, зайнятим піклуванням за трьома і більше дітьми до 16 років; допомога з піклування про дитину-інваліда; допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; допомога на дітей самотнім матерям; допомога при тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; допомога на дітей віком до 16 років; допомога на дітей військовослужбовців строкової служби; тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе.

Допомогу за вагітністю і пологами надають: працюючим жінкам — у розмірі 100% заробітку; жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, ус­танови, організації — у розмірі 100% заробітку (доходу), який вони одержу­вали за останнім місцем роботи; жінкам, зареєстрованим у Державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців — у розмірі мінімальної заробітної плати; жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, — у розмірі місяч­ної стипендії та ін.

Одноразову допомогу при народженні дитини надають сім'ї у чотири­кратному розмірі мінімальної заробітної плати. У разі народження двох і більше дітей одноразову допомогу призначають сім'ї на кожну дитину.

Право на допомогу при догляді за дитиною до досягнення нею трирічно­го віку мають працюючі жінки, жінки, які навчаються з відривом від вироб­ництва, жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, і жінки, зареєстровані у Державній службі зайнятості як безробітні.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають матері (які не пе­ребувають у шлюбі), якщо в свідоцтві про народження дитини відсутній за­пис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому по­рядку за вказівкою матері. Право на таку допомогу мають також удови та удівці з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомогу призначають у розмірі: 100% мінімальної заробітної плати — одиноким матерям (удовам, удівцям) з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, які мають дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років); 50% мінімальної заробітної плати — одиноким матерям, які мають дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років), удовам та удівцям з дітьми, які не одер­жують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомогу при догляді за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих пра­цездатних батьків або особі, яка їх замінює, котра здійснює постійний до­гляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16 – річного віку, призначають і виплачують органи соціального захисту за місцем проживання у розмірі 100% мінімальної заробітної плати.

Працюючі матері або один із працюючих членів сім'ї чи інша працююча особа у разі необхідності мають право надопомогу при тимчасовій непра­цездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років, але не більше як за 14 календарних днів.

Допомогу надають у розмірі 100% заробітку (доходу) — працівникам, які мають трудовий стаж вісім років і більше; 80% заробітку (доходу) — працівникам, які мають трудовий стаж від п'яти до восьми років; 60% заробітку (доходу) — працівникам, які мають трудовий стаж до п'яти років.

Право на допомогу на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років) ма­ють сім'ї, в яких є діти зазначеного віку. Допомогу надають у розмірі 50% мінімальної заробітної плати на кожну дитину, якщо середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї за по­передній квартал не перевищує трикратного розміру мінімального розміру заробітної плати.

Право на допомогу на дітей військовослужбовців строкової служби мають дружини: солдатів, матросів, сержантів і старшин строкової військової служби; військових будівельників, які проходять службу у військово-будівельних за­гонах (частинах) — у період служби в цих загонах (частинах); курсантів, слухачів (які одержують курсантські оклади) військово-на­вчальних закладів з числа військовослужбовців строкової служби і цивільної молоді — в період навчання в цих закладах; солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів та осіб офіцерського складу запасу, яких призивають на навчальні збори і які на мо­мент призову тимчасово не працюють, в період цих зборів, включаючи час перебування в дорозі до військової частини і назад.

Допомогу на дітей військовослужбовців строкової служби надають у розмірі 100% мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Право на допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, мають особи, призначені в установленому порядку опікунами чи піклуваль­никами дітей, котрі внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, для захи­сту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Допомогу надають у розмірі 200% мінімальної заробітної плати на кожну дитину. Її призначають, якщо розмір одержуваних на дітей аліментів, пенсій і допомоги на місяць не перевищує двократного розміру мінімальної за­робітної плати. При цьому виплату раніше призначених на дітей пенсій і до­помоги не провадять.

Економічне становище сім'ї залежить не лише від розміру доходів, а й від її соціально-демографічного складу – кількості дітей, працюючих та утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо. Найбільш уразливими є неповні та багатодітні сім'ї.

Багатодітна сім'я – сім'я, яка має в своєму складі трьох і більше дітей віком до 18 років чи учнів денних відділень середніх спеціальних або студентів вищих навчальних закладів – до закінчення ними навчання, але не більш ніж досягнення віку двадцяти трьох років.

Державна підтримка багатодітних сімей – це обумовлена державою політика в галузі економічних, соціальних і правових гарантій багатодітним сім'ям, метою якої є підвищення рівня народжуваності і поліпшення демографічної ситуації в Україні, забезпечення умов для повноцінного виховання та розвитку дітей у багатодітних родинах. Крім зазначених вище видів допомоги сім’ям з дітьми, багатодітні сім’ї, згідно Указу Президента України “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” [4], мають право на наступні форми соціального захисту: патронажне обслуговування дітей; отримання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) житла; першочергове оздоровлення; пільгове забезпечення шкільною формою дітей молодшого шкільного віку; отримання цільових пільгових довгострокових кредитів для одержання дітьми вищої освіти; своєчасне одержання виплат державної допомоги сім'ям з дітьми; пільгові можливості зайняття підприємницькою діяльністю; першочергова участь в оплачуваних громадських роботах для учнівської та студентської молоді з малозабезпечених багатодітних сімей у вільний від навчання час тощо.

Неповна сім’я – утворюється внаслідок припинення шлюбу, смерті одного з батьків або роздільного їх проживання і включає тільки одного з батьків з одною неповнолітньою дитиною або декількома неповнолітніми дітьми.

Крім зазначених вище видів допомоги сім’ям з дітьми, згідно Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей”, встановлено наступні заходи та форми соціального захисту неповних та багатодітних сімей [5]:

сприяння малозабезпеченим багатодітним і неповним сім'ям у вирішенні питань щодо погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, електроенергію, опалення та скраплений газ;

сприяння батькам багатодітних і неповних сімей у працевлаштуванні, здійсненні професійної підготовки та підвищенні кваліфікації;

забезпечення зайнятості підлітків і молоді з багатодітних і неповних сімей під час канікул в учнівських виробничих бригадах, таборах праці та відпочинку;

всебічна підтримка сімей, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, сприяння створенню дитячих будинків сімейного типу;

сприяння багатодітним і неповним сім'ям в організації індивідуальної трудової діяльності, фермерських господарств, інших форм підприємницької діяльності.

сприяння першочерговому направленню за наявності показань на санаторно-курортне лікування дітей з багатодітних і неповних сімей тощо.

Серед специфічних правових гарантій соціального захисту окремих категорій населення (інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та праці та ін.) слід виділити наступні:

надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердо­го та рідкого пічного побутового палива;

здійснення заходів соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, надання встанов­лених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам;

надання адресної цільової грошової допомоги малозабез­печеним громадянам, а також сім'ям з дітьми;

компенсаційні виплати інвалідам на бензин, технічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортного лікування;

встанов­лення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

матеріально-побутове обслуговування інвалідів, вете­ранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікування, надання протезно-ор­топедичної допомоги;

піклування над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду, соціальне обслуговування непрацездатних;

влаштування у разі потреби до будинків-інтернатів (пансіо­натів) громадян похилого віку та інвалідів;

надання соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам;

надання пільг та компенсацій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської аварії (безкоштовне придбання ліків, першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних установах, безкоштовне надання санаторно-курортних путівок тощо).