Зупинення кровотечі згинанням кінцівки

7-15. Зупинення кровотечі методом згинання кінцівки.

Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою)..

Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі

На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні.При пораненні плеча ватно-марлевий валик кладуть під пахву, руку згинають також у лікті і в такому положенні фіксують до тулуба. Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то можна якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати.

Внутрішня кровотеча.

◊ Виграти час для евакуації може застосування холоду, тиснучих пов’язок, введення 1 г транексамовой кислоти на 100 мл фіз. розчину якомога швидше, але не пізніше трьох годин після отримання поранення, внутрішньовенне введення розчинів для боротьби з шоком (при ушкодженні живота пити давати не можна).

◊ Стабілізація переломів таза за допомогою тазової пов’язки або шляхом тугого обв’язування таза широким ременем (наприклад, складеним простирадлом) може привести до зменшення тазової кровотечі.

Кровотеча з голови: зазвичай доволі сильна внаслідок доброго кровопостачання голови.

◊ Зупиняється прямим натисканням.

◊ Рани на голові перетискати доволі важко.

◊ Необхідно застосовувати компресійні пов’язки, якщо затискання руками неможливе.

◊ Пов’язки слід накладати по окружності голови.

◊ Якщо судину, з якої кровить, добре видно, на неї можна накласти затискач.

◊ Затискаючи рану, уникайте вдавлення сторонніх фрагментів у головний мозок, однак зупиняйте кровотечу навіть незважаючи на відкритий головний мозок.

◊ Захист відкритого головного мозку неадгезивною марлею або пластиком може звести ушкодження до мінімуму.

Кровотеча при пораненні шиї.

· Перше, що необхідно зробити в порядку само- чи взаємодопомоги — швидко затиснути рану рукою. Бажано щоби між рукою та раною була якась матерія — шарф, шапка, комір сорочки, бинт, тощо.

· Якщо таким чином вдалося зупинити чи значно зменшити кровотечу, необхідно тиск рукою замінити на постійний тиск давлючої пов‘язки чи джгута.

· Джгут або бандаж накладається сторонньою особою. Для цього під джгут на місце кровотечі підкладається валік з матерії. Рука постраждалого з протилежного від поранення боку піднімається і притуляється внутрішньою поверхнею плеча до вуха виконуючи роль шини. Джгут, або інша давлюча пов’язка накладається на шию в області рани через заведену вгору руку постраждалого з протилежної від рани сторони.

· Якщо рана знаходиться у верхній частині шиї, поранений так і транспортується з заведеною вгору рукою. При розташуванні рани у нижній частині шиї, руку можна опустити, при цьому на рану буде здійснюватися додатковий тиск.

· З огляду на те, що кровопостачання голови відбувається з двох сторін, потреби в послабленні джгута, фіксації часу накладення, та обмеженні часу накладення немає.

 

Прямий тиск та підняття кінцівки - це перші методи контролю геморагії, що мають супроводжуватись наступними кроками:

а) накладання пов’язки;

б) тампонування рани;

в) застосування гемостатичних препаратів.

Якщо прямого затискання не достатньо для контролю знекровлюючої геморагії, накладіть джгут. Обмежте рухомість потерпілого щоб запобігти зміщенню тромба чи посиленню внутрішньої кровотечі.

Пов’язки

1. Переконайтесь, що пов’язка накладена достатньо туго аби забезпечити потрібний тиск на рану.

2. Залишіть пальці на руках та ногах відкритими.

3. Контролюйте дистальний кровообіг, постійно перевіряючи пульс, моторику та чутливість.

4. Якщо геморагія продовжується, НЕ знімайте першу пов'язку. Накладіть додаткові пов'язки зверху НА першу – постійно тампонуйте рану новим матеріалом, залишаючи старий перев'язочний матеріал на рані зі звичайними перев'язками.

Тампонування ран

1.Затампонуйте рану згорнутою марлею/бинтом доки не буде можливості втиснути додаткову марлю всередину рани.

2. Після повного тампонування потрібно затиснути рану.

3. Накладіть тиснучу пов'язку, еластичний бинт та обмотайте навколо для того, щоб зафіксувати.

Інфаркт міокарда

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити точний час від початку нападу болю в грудях та його тривалість.

2. Встановити характер болю, його локалізацію та іррадіацію.

3. Встановити чи була спроба зняти біль нітрогліцерином.

4. Чи пов’язана бiль з фізичним, психоемоційним навантаженням.

5. З’ясувати чи виникали напади болю або задухи при ходьбі, чи примушували зупинятися, їх тривалість у хвилинах. Чи знімались ці напади нітрогліцерином.

6. Чи схожий цей напад болю або задухи на ті відчуття, що виникали раніше при фізичному навантаженні за локалізацією та характером.

7. Чи посилився та почастішав біль останнім часом. Чи змінилась толерантність до навантаження, чи збільшилась потреба у нітратах.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Виявити в анамнезі інші супутні захворювання: порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез.