Укусы змей и членистоногих, насекомых

1. При возможности – отсасывание яда из раны отрицательным давлением (принцип медицинской банки).

2. Место укусо обколоть 0,5% раствором адреналина.

3. На рану наложить асептическую повязку.

4. Максимальное ограничение движений (укус на теле); иммобилизация конечности при ее укусе.

5. Выше места укуса – циркулярная новокаиновая блокада 0,25% новокаином.

6. Катетеризация магистральных сосудов.

7. При нейротоксических ядах - атропин 0,1% - 0,5-1,0мл в/венно.

8. При явлениях анафилактического шока – противошоковые мероприятия (см. анафилактический шок).

9. По показаниям - ИВЛ.

10. Обезболивающие и десенсибилизирующая терапия: промедол 1%-1,0, димедрол 1%-1,0 в/мышечно.

11. При нормальном или повышенном АД – аимназин 2,5% - 1 мл в/мышечно.

12. Инфузионная терапия 0,5% р-р глюкозы 500,0 в/венно, глюкокортикоиды.

13. Госпитализация в реанимационное или токсикологическое отделение.

3.Холера Клініка

Інкубаційний період при захворюваннях, що викликані холерними вібріонами не О1 групи триває від 2 - 3 годин до 5 днів, найчастіше - 1 - 2 дні. У більшості осіб хвороба починається раптово з підвищення температури до 38 - 39°С, озноб, відмічаються інші ознаки інтоксикації - загальна слабкість, головна біль, помірна біль в епігастрії, м'язах та суглобах, у деяких хворих на тлі значної загальної слабкості розвивається запаморочення.

Поряд з синдромом загальної інтоксикації у хворих розвиваються прояви гастроентериту та гастроентероколіту: біль в животі особливо в епігастрії, нудота та блювота, пронос з частотою випорожнень від 3 - 5 разів на добу при легкому перебігу хвороби та до 7 - 15 раз і більше - при тяжкому перебігу вібріозів.

У більшості хворих випорожнення рідкі, водянисті без патологічних домішок слизу і крові. Частіше пронос виникає раніше блювоти або ж одночасно з нею.

У деяких хворих випорожнення мають домішки слизу, інколи - крові, що надає їм вигляду "м'ясних помиїв". Біль помірна, у більшості хворих локалізується одночасно в епігастрії та навколопупковій області, іноді болі в животі мають розлитий характер. Захворювання частіше перебігає по типу гастроентероколіту.

Синдром ураження слизової оболонки органів шлунково-кишкового тракту призводить до розвитку різних ступенів зневоднення організму. Так, профузний водянистий пронос і багаторазова блювота впродовж кількох годин призводить до суб- і декомпенсованого зневоднення ІІІ - ІV ступеня.

При тяжкому перебігу хвороби з розвитком дегідратаційного шоку ІІІ або ІV ступеня характерні різка загальна слабкість, болючі клоніко-тонічні судоми, сухість і ціаноз шкіри та слизових оболонок, гіпотермія, шкіра холодна, риси обличчя загострені, виражені "симптом окулярів", "руки пралі", сиплий голос і навіть афонія. У зв'язку з інтоксикацією, дегідратацією падає об'єм циркулюючої крові, порушується мікроциркуляція, розвивається тотальна гіпоксія, що призводить до порушення функції серця, легень, нирок і інших органів. Прояви цих порушень - тахікардія, гіпотонія, колапс, тахіпноє, олігурія, анурія.

КЛІНІКА. Інкубаційний період триває від декількох годин до 5 діб, в середньому дорівнює 1-2 дням. Захворювання починається гостро з проносу, який частіше розвивається вночі або вранці. Хворий відчуває імперативні позиви на низ, дефекація не супроводжується тенезами і болями в черевній порожнині. Випорожнення часті - від 3-5 до 20-30 раз на добу, рясні - до 500- 800 мл при одному акті дефекації, фекалії швидко втрачають колір і стають водянистими. Поступово випорожнення хворого набувають вигляду рисового відвару з запахом тертої картоплі чи риби. У більшості хворих блювання починається після проносу, часто фонтаном водянистої рідини, не приносить полегшення хворому. Пронос не супроводжується болями в животі, температура нормальна або субфебрильна. При прогресуванні хвороби частота випорожнень досягає 15-20 разів на добу, нерідко з'являється помірний біль в епігастрії, а також багаторазове блювання. Збільшується загальна та м'язова слабкість, сухість шкіри та слизових оболонок, язик густо вкритий білим нальотом, сухий, з'являється постійний ціаноз слизових оболонок губ, сиплий голос, знижується тургор шкіри. При дегітратаційному шоку IV ступеня спостерігається стрімкий розвиток симптомів холери з різко вираженими діареєю та блюванням. Стан хворих надзвичайно тяжкий, максимально виражені ознаки ексикозу: риси обличчя загострені, шкіра та слизові оболонки синюшні, холодні, вкриті холодним липким потом, навколо очей різка синюшність до "симптому окулярів", "рук пралі", обличчя виражає страждання. Часто повторюються генералізовані болючі клоніко-тонічні корчі всіх груп м'язів. Відмічаються гіпотермія, афонія, прострація. Різко порушена функція серцево-судинної системи, тахікардія, пульс часто не промацується, артеріальний тиск не визначається, зростає задишка. Різке зменшення ОЦК та порушення в зв'язку з цим мікроциркуляції лежить в основі розвитку синдрому органної ниркової і поліорганної недостатності (гостра ниркова, серцево-судинна, легенева недостатність. Блискавична форма холери характеризується бурхливим розвитком з швидким зневодненням, IV ст., судомним та менінгеальним синдромами. "Суха" холера характеризується стрімким початком, різким токсикозом, ураженням ЦНС, менінгеальним сиптокомплексом, корчами, гострою серцево-судинною недостатністю та асфіксією. Пронос і блювання відсутні в зв'язку з різкою гіпокаліємією та кишковою динамічною непрохідністю. Тифоїдна форма хвороби розвивається в зв'язку з приєднанням сепсису на фоні дегідратації з високою гектичною температурою, ознобом, підвищеною пітливістю, затьмаренням свідомості, галюцинаціями. Холера-мікст розвивається в зв'язку з приєднанням шигельозної, сальмонельозної, ешерихіозної або вірусної інфекції, що клінічно проявляється синдромом інтоксикації, високою температурою, переймистим болем у животі, початком хвороби з блювання, наявністю патологічних домішок у випорожненнях у вигляді крові та слизу. Холера у вагітних розвивається на фоні фізиологічного імунодефіциту і має важкий перебіг, ускладнюється передчасними родами. Перебіг холери може ускладнюватися пневмонією, холецистоангіохолітом, менінгоенцефалітом, сепсисом. Діагноз холери ставиться на підставі епідеміологічних та клінічних даних.

Для специфічного лабораторного дослідження у хворого до прийняття антибактеріальних препаратів забирають випорожнення, блювотні маси, а для серологічних досліджень - кров.

Медичний працівник, що виявив хворого повинен поінформувати про це керівника закладу, а останній - вищі установи та керівників інших служб, що задіяні в проведенні протиепідемічних заходів. Інформація передається згідно зі схемою сповіщення.

Тимчасову ізоляцію хворого с лід проводити з метою відокремлення від оточуючих за місцем виявлення хворого до часу його госпіталізації.

Надання невідкладної медичної допомоги н еобхідно здійснювати за життєвими показаннями наявними засобами.

Медичний працівник, який надає медичну допомогу вдома або в будь-якому іншому місці, повинен захистити відкриті частини тіла, які можуть стати вхідними воротами інфекції. Для цього, якщо можливо, слід використати протичумний костюм, в іншому випадку -повсякденний робочий одяг (медичний халат, марлева маска або респіратор, шапочка або хустка, гумові рукавички).

Заходи особистої екстреної профілактики.

При контакті з хворим медичному працівнику, крім одягання захисного одягу, слід провести заходи з особистої екстреної профілактики.

Термінову госпіталізацію хворого здійснювати, в умовах максимального забезпечення вимог протиепідемічного режиму, силами відділення швидкої медичної допомоги у інфекційний стаціонар.

Транспорт для госпіталізації має бути забезпечений:

- медикаментами для надання термінової медичної допомоги та патогенетичної терапії;

- посудом з кришкою для блювоти або випорожнення, якщо вони виникнуть;

- засобами для проведення поточної дезинфекції під час перевезення хворого;

- засобами індивідуального захисту членів евакуаційної бригади;

- засобами особистої екстреної профілактики.

ПРОТИЧУМНІ КОСТЮМИ та порядок їх використання

а) перший тип - повний захисний костюм, який складається із комбінезона або піжами, каптура (великої косинки), протичумного халата, ватно-марлевої маски (протипилового респіратора), окулярів-консервів, гумових рукавиць, шкарпеток (панчох), гумових або кирзових чобіт і рушника;

Тривалість роботи у костюмі першого типу не повинна перевищувати 3-х годин, а у спекотний час - 2-х годин, потім необхідна перерва на одну годину.

 

б) другий тип - захисний костюм, що має комбінезон або піжаму, протичумний халат, каптур (велика косинка), ватно-марлеву маску, гумові рукавиці, шкарпетки (панчохи), гумові або кирзові чоботи, рушник;

Персонал, який здіснює дезінфекцію

в) третій тип - складається із піжами, протичумного халата, великої косинки, гумових рукавиць, шкарпеток, глибоких калош, рушника;

г) четвертий тип - піжама, хірургічний халат, шапочка або мала косинка, шкарпетки, тапочки (або туфлі).

Перед виїздом у вогнище члени бригади повинні одягти спеціальний захисний одяг:- на холеру - IV типу.

Водій одягає медичний халат і маску (марлеву).