В (Вrеаthing) – відновлення дихання

1. Розпочати проведення штучної вентиляції легень.

Рекомендовано починати СЛР з компресійних натискань на грудну клітку.

Під час надання допомоги новонародженим або потерпілим із первинною зупинкою дихання (повішання, утоплення тощо) – потрібно діяти за алгоритмом АВС

 

 

Странгуляционная асфиксия (удушение)

является одной из разновидностей острого нарушения проходимости дыхательных путей и возникает при прямом сдавлении трахеи, сосудов и нервных стволов шеи.В большинстве случаев странгуляционная асфиксия – результат самоповешения, суицидных попыток лиц, страдающих хроническим алкоголизмом или же психическими заболеваниями.

I стадия характерны сохранение сознания, глубокое и частое дыхание участие всей вспомогательной мускулатуры, прогрессирующий цианоз кожных покровов, тахикардия, повышение артериального и венозного давления.

II стадия сознание утрачивается, развиваются судороги, непроизвольное моче- и калоотделение; дыхание становится редким.

III стадия происходит остановка дыхания продолжительностью от нескольких секунд до 1-2 мин (терминальная пауза).

IV стадия агональное дыхание переходит в полную его остановку, и наступает смерть.

Странгуляция продолжительностью более 7 - 8 мин абсолютно смертельна.

Течение постасфиксического периода зависит от длительности сдавления шеи и от локализации странгуляционной борозды, ширины полосы сдавления и соответствующих повреждений органов шеи.

Клиническая картина восстановительного периода после перенесенной странгуляционной асфиксии характеризуется отсутствием сознания, резким двигательным возбуждением и напряжением всей поперечнополосатой мускулатуры. Иногда развиваются почти непрерывные судороги. Кожные покровы лица цианотичны, возникают петехиальные кровоизлияния в склеры и конъюнктивы. Дыхание учащенное, аритмичное. Тахикардия, аритмии. Потребность в кислороде у таких больных повышена в 5 раз.

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити час від початку патологічного стану странгуляційної асфіксії та його тривалість.

2. Встановити наявність (характер) психологічної патології у постраждалого.

3. З’ясувати чи виникали дані стани раніше.

4. Наявність вираженого ціанозу шкіри обличчя.

5. Показники температури тіла.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2.Які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги, чи алкоголь.

3. З’ясувати характер патології, з приводу якої лікувався: вік > 40 років, ожиріння, онкологічне захворювання, варикозне розширення вен, наявність тромбозів та емболій в анамнезі, застосування естрогенів, порушення ритму серця, особливо миготлива аритмія, серцева недостатність, легенева недостатність, вагітність та пологи, переломи скелету тощо.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез.

1. Оцінка стану та важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.

2. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен.

- Наявність кровохаркання.

- Пульс, його характеристика, АТ.

- ЧД, його характеристика.

- Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

- Визначення стану гортані и шийного відділу хребта.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

- Постійний контроль АТ, ЧД.

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1. Положення пацієнта лежачи на рівній поверхні.

Хворим на странгуляційну асфіксію для зменшення навантаження на шийний відділ хребта необхідно вдягти шийний комір, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись.

2. Проведення оксигенотерапії показане пацієнтам зі зниженням сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

Після звільнення шиї від петлі, яка її здавлювала у разі задовільної серцевої діяльності (рівень АД не нижче 80 мм рт ст.):

- Термінова ендотрахіальна інкубація на спонтанному диханні;

- ШВЛ з подачею 100% кисню;

У разі судом:

тіопентал – 75-125 мг протягом 10 хвилин;

діазепам 0,5% розчин з розрахунку 0,2 мг на кг маси тіла в/в.

Інфузійна терапія:

- Декстран, розчин натрію хлориду 0,9%, глюкоза 5% розчин 400-800 мл;

- гепарин 5000 Од в/в,

- преднізолон 30-60 мг в/в.

У разі зупинки кровообігу (рівень АД нижче критичного або не визначається):

- базова СЛР відповідно протоколу

- після поновлення серцевої діяльності: продовжити ШВЛ - 100% кисень;

- в/в струйно натрію гідрокарбонат 4% розчин 100-200 мл;

Інфузійна терапія:

- 10% гідроксиетилкрохмаль 250-500 мл або декстран 400-800мл, розчин натрію хлориду 0,9% в/в крапельно сумарний об’єм розчинів 1000-1500 мл;

У разі судом:

- тіопентал – 75-125 мг протягом 10 хвилин;

- діазепам 0,5% розчин з розрахунку 0,2 мг на кг маси тіла в/в;

- преднізолон 30-60 мг в/в;

- гепарин 5000 10000 Од у одному з плазмозамінних розчинів в/в.

- При вираженій гострій дихальній недостатності проводиться ендотрахеальна інтубація і штучна вентиляція легень будь-яким апаратом. При неможливості проведення штучної вентиляції легень застосовується інгаляційно-киснева терапія.

- У випадку клінічної смерті здійснюється ЗМС та ІВЛ.

- При розвитку аритмій проводиться антиаритмічна терапія.