Соціальні індикатори розвитку міжнародної економіки

Завдяки зусиллям міжнародних організацій на початку 90-х рр.. минуло­го століття почали розвиватись соціальні індикатори загальнонаціонального характеру, які умовно можна назвати «людськими» індексами. Нині публіку­ються результати розрахунку багатьох вимірів, що можуть бути віднесені до індексів, пов'язаних із вимірюванням розвитку людського капіталу, проте са­мим розповсюдженим з них є Індекс людського розвитку (ІЛР).

Передвісником цього індексу був Індекс якості фізичного життя. На по­чатку XX ст.. було прийнято вимірювати економічне зростання країн за до­помогою доходу надушу населення, проте у 1960-х роках це визвало протест з боку Міжнародної Організації праці та Світового Банку. Згодом почали за­стосовувати Індекс якості фізичного життя (РОІЛ), проте при розрахунку він давав майже однакові значення для країн, що розвиваються, і не відображав жодних ідей для суспільства [18, 47]. Альтернативним індексом був Індекс бідності (також розроблений ООН для оцінки якості життя населення в будь-якій країні).

У 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком було винайдено підхід, заснований на принципі людського розвитку. Цей макроекономічний показник був вперше застосований в рамках першої глобальної доповіді про людський розвиток на основі 600 регіональних, національних доповідей 143 країн. Таким чином, щорічні доповіді по ІЛР стали найважливішим за­кликом до надання уваги немонетарним вимірам людського розвитку та не­економічним аспектам людського життя. Концепція людського розвитку ви­значає задоволення фізичних і духовних потреб людини, а компоненти індексу людського розвитку відображають основні соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві.

У основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким еко­номіка існує для розвитку людей, а не люди - для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогре­су. Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можли­вий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема:

- прожити довге й здорове життя;

- здобувати, розширювати, удосконалювати й оновлювати знання;

- мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя. Спершу для вимірювання індексу людського розвитку використовували близько 40 показників (рейтингів та кількісних параметрів). А на сьогодні Ін­декс ІЛР - агрегований індикатор кількох соціальних та економічних вимірів 1) очікуване довголіття;

2) освіченість - сукупний індекс грамотності дорослого населення і сукупна частка учнів і студентів;

3)матеріальний рівень життя (реальний ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності в дол.США).

Усі три виміри рівнозначні. Показники, за якими вони вираховуються періодично переглядаються, вдосконалюються. ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0<ІЛР<1. Місце країни у загальносвітовому рейтингу визначається у порядку зменшення значення індексу. Для України його почали визначати з 1993 року.

Звіт світового банку про людський розвиток що публікується періодично містить показники індексу людського розвитку, статистичні дані, аналіз, які викликають увагу світової громадськості до проблем, що зосереджуються на подині в центрі стратегій та політик: економічних, соціальних, політичних, культурних. Таким чином, це дозволяє скласти більш об'ємну картину роз­витку окремих країн. У цілому, в Звіті за 2009 рік розглядаються 182 країни. Звіт перекладають дванадцятьма різними мовами (включно з російською мовою) та щорічно презентують у понад 100 країнах світу.

Щоб визначити ІЛР, для кожного з складових встановлюються мінімальні

і максимальні значення.

індекс тривалості життя

Індекс рівня освіченості

Індекс скоригованого реального ВВП (line) на душу населення