Кількість допущених помилок –– 11

Творчі завдання пошукового змісту

«Знайди біологічну помилку в художньому тексті»

ЗООЛОГІЯ

(вказано кількість допущених автором помилок)

 

 

 

Розробила Павлюк Т. С.

вчителька біології

Шимковецької ЗОШ І-ІІ ступенів

Завдання: прочитай та знайди допущені автором біологічні помилки.

Ранок жука

Краплина роси впала з листка на голово-груди жука-оленя. Жук відкрив свої крихітні прості очі. Жук заворушив своїми двома парами вусиків і почав досліджувати оточуючий краєвид. А тим часом його всі чотири кінцівки розпочали ранкову гімнастику. Кров швидше зарухалася судинами по замкненому колу кровообігу. Через зябра жук вдихнув ароматне повітря.

Жук відчув голод, і три пари його ніжок нарешті почали рухатися. Він попрямував до найближчої квітки. Ось жук-олень дістався яскравих пелюсток і занурив свій довгий хоботок у прохолодну глибину квітки. Він з насолодою почав всмоктувати солодкий нектар.

Наївшись, жук-олень розправив пару своїх яскравих крилець і, поважно помахуючи ними, полетів в осяяну сонцем далечінь.

 

 

Кількість допущених помилок –– 9

Завдання: прочитай та знайди допущені автором біологічні помилки.

Весняна зустріч

Прийшла весна. Сніг уже розтанув, а сонечко щораз гріло тепліше. Під кущем калини ми помітили купку торішнього листя, яка ворушилась. Аж раптом з-під листя вилізла невелика жабка. Це була зелена ропуха.

Жабка цілу зиму шукала собі хоча б будь-яку поживу, тому була ще знесилена і дуже квола. Ми змогли її добре розглянути. Шкіра жабки була покрита красивою зеленою лускою. Вона була волога і прохолодна. Жабка мала три пари кінцівок. Передні кінцівки були плавниками. А ще вона мала пару очей. Ось повіки жабки заворушились, і ми побачили красиві плоскі очі. Жабка здивовано дивилася на нас. Її зяброві кришки рухалися, пропускаючи свіже весняне повітря.

Зігрівшись теплом наших рук, жабка заворушила своїми лапками. Ми відпустили її у воду, а вона зовсім не вміла плавати. Жабка задихалася під водою без повітря, тому швиденько поспішила вилізти на берег.

Причаївшись на березі жабка стала полювати на комариків, які цілими роями літали серед комишу. Ось жабка висунула свій роздвоєний язик, і комарик за одну мить, прилипнувши до липучого язика, зник у її ротовій порожнині.

Від задоволення жабка закрила свої очі і заворушила своїм довгим хвостом. Але що це? Жабка повернула голову і побачила, що у неї зовсім немає хвоста, та його ніколи й не було. Як вона могла про це забути?

Пройшов місяць. У воді біля берега де раніше сиділа наша знайома жабка, ми побачили багато чорних хвостатих пуголовків. Це були личинки нашої жабки-красуні. Вони вистрибували на берег і вигрівались на теплому ґрунті.

Кількість біологічних помилок ––– 14

 

 

Завдання: прочитай та знайди допущені автором біологічні помилки.

Красуня на камені

Вранішнє сонце зігрівало пагорб. На вершині пагорба лежав невеликий камінь. Ось трава біля нього захиталася, і на теплому камені з’явилася красуня ящірка. Вона мала гарні випуклі очі. Вони у ящірки захищені трьома повіками. Тіло ящірки було поділене на голову, тулуб і хвіст. Вона не мала шиї, тому зовсім не могла повертати головою, щоб роздивитися свій красивий хвіст. Ось ящірка заворушила своїми лапками, а їх у неї було чотири пари, і почала стрибати. Від цих рухів вона швидко втомилася і вирішила відпочити на сонячній галявині. Ящірка непорушно завмерла на гарячому камені. Шкіра у ящірки прикрашена красивим візерунком. Вона нею дуже пишається і любить щороку линяти, щоб знову мати свіжий красивий вигляд. Сонечко припікало сильніше. Шкіра у нашої красуні була без покривів, гола, незахищена від пекучого сонця, тому шкіра у ящірки почала пересихати і лущитись. Наша луската красуня поспішила сховатись у воду струмка. Між її п’ятьма пальцями кінцівок є перетинки, тому вона добре вміє плавати. У джерельну воду струмка ящірка нещодавно відклала свою ікру. Згадавши про це, вона поспішила перевірити: чи не вилупились її личинки.

Невдовзі наша луската красуня знову з’явилася на камені. У своїх щелепах вона тримала метелика – білана капустяного. Вона швиденько його пожувала і ковтнула. Після смачного обіду прудка ящірка знову непорушно завмерла на камені, підставляючи свою спинку теплому промінню сонця.

 

Кількість допущених помилок –– 11

 

 

Завдання: прочитай та знайди допущені автором біологічні помилки.

Річковий рак

Через наше село тече невеличка річка. Сподобалась вона своєю чистою водою річковому раку, і залишився він у ній жити. Щоразу, коли він вилазив задом-наперед із своєї нірки, то розпочинав ранкову гімнастику. Спочатку по черзі він піднімав всі свої ходильні ноги. А їх у нього було 8. Найважче було підняти першу пару ніг, бо вони закінчувалися великими клешнями, які служили йому для захоплення і подрібнення їжі.

Після ранкової гімнастики рак поправляв свої 2 пари коротких вусиків. Він хотів би мати довгі вуса і вихвалятися ними перед своїми друзями, але їх у нього не було. Не міг рак також позмагатися на швидкість із своїми друзями рибками, хоч міг плавати він за допомогою спинного плавця. І через це він часто засмучувався. А ще крім плавця рак має черевце, груди і голову, яка є відділеною від грудей. А покрите його тіло хітиновим скелетом, який насичений солями кальцію.

Все своє життя рак живе у воді. За допомогою фасеткових очей він досліджує дно річки, шукаючи собі їжу. А дихає річковий рак за допомогою легенів, пропускаючи крізь них воду насичену киснем.

Цього року у нашого рака з’являться маленькі рачки, недаремно ж він, рак-самець, виношує ікру з нижнього боку черевця, прикріпивши її до черевних ніжок. Деякий час маленькі рачки будуть залишатися на черевці самки, а потім стануть самостійно шукати собі їжу і захищатись від хижаків. Отже цього року родина річкового рака нашої річечки набагато збільшиться.