Правопис слів іншомовного походження

Значну частину словникового складу сучасної української літературної мови становлять слова іншомовного походження. Пра¹вописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Букви и— і — ї, є —с	Подвоєні букви	Апостроф	М'який знак
директор, символ, тріумф, мозаїка, декан, феєрія	брутто, нетто, тонна, вілла	прем 'єра, кар 'єра, інтерв'ю	віньєтка, альбом, стиль

ОРФОГРАМИ и — і — ї

1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, рперед

буквами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул,

позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки).

2. У власних назвах:

а) у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Флорида,

Америка, Мексика;

б) у географічних назвах після букв, що позначають шиплячі, і

букви ц: Вашингтон, Алжир, Сан-Франциско, Лейпциг, Чикаго,

Чилі;

в) у географічних назвах із звукосполученням -ри-: Рим, Париж,

Крит, Рига;

г) в окремих словах згідно з традиційною вимовою: Ватикан,

Бразилія, Сирія, Аргентина, Братислава.

3. У деяких словах відповідно до вимови: лиман, спирт, химера,

кипарис, миля

1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут,

Іспанія, Індія.

2. Усередині слів, після букв, що позначають приголосні звуки,

перед буквами на позначення голосних та перед с, й: матеріал,

аудієнція, фіалка (але: диякон, християнство).

3. У кінці невідмінюваних слів після приголосних: таксі, мерсі,

ПОНІ. 4. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед буквами

на позначення приголосних звуків: бізнес, академік, хімія,

література. ______________________________________

5. У власних назвах після букв на позначення приголосних звуків перед наступними буквами на позначення приголосних і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі, Капрі, Поті
ї
Після букв, що позначають голосні звуки:	наївний, руїна, прозаїк

ОРФОГРАМА є — є

є	є
1. Після букв, що позначають	1. Після апострофа, м'якого
тверді приголосні: легенда, теле-	знака, букв є, і, й: п'єдестал.
фон, декан.	портьєра, феєрія, абітурієнт,
2. На початку слова: етап, екза-	Фейєрбах (але: діез).
мен, енергія.	2. На початку слова, коли ін-
3. Після а, о, у всередині слів: си-	шомовне є вимовляється в
лует, проект, поет (але: траєк-	українській мові як звукоспо-
торія).	лучення й + є: Європа, єгер,
4. У префіксах де-, ре-: реконст-	єнот, Євпаторія
рукція, денаціоналізація

ОРФОГРАМА — АПОСТРОФ

Пишеться

Перед я, ю, є, ї

1. Після букв, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в],

[м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], та після

р: інтерв'ю, прем'єра, миш'як, Х'юстон, бар'єр.

2. Після префікса, що закінчується буквою на позначення

приголосного звука: суб'єкт, ін'єкція, ад'ютант

Не пишеться

1. Після букв б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х

та після р, якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього

приголосного: бюро, бюджет, пюре, бязь.

2, Перед йо: серйозний, курйоз

ОРФОГРАМА — М'ЯКИЙ ЗНАК

Пишеться

1. Після букв, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'], [з'], [с'], [л'], [н'] перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): фільм, Нельсон, альбом. але: залп 3. У кінці слів після букви л (відповідно до м'якої вимови при голосного): магістраль, автомобіль, стиль але: метал, бал

Не пишеться

Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс.

ПОДВОЄННЯ БУКВ

Подвоєні приголосні	Неподвоєні приголосні
1.В окремих загальних назвах: брутто,	У загальних назвах:
нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні,	група, клас,
панна, тонна, білль.	колектив,
2. У власних назвах та їх похідних: Гол-	граматика,
ландія, Марокко, Шіллер, Діккенс, Руссо,	інтермецо, сума.
марокканець.	грип, бароко
3. При збігу однакових приголосних пре-
фікса й кореня, коли в мові вживається
непрефіксальне слово: ірреальний (є ре-
альний), імміграція (є міграція), ірраціо-
нальний (є раціональний)