С Р Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.

 

Але товарний ринок не охоплює всіх ринкових відносин між домогосподарствами і підприємствами. Їхні відносини опосередковуються фінансовим ринком, за допомогою якого підприємства позичають у домогосподарств фінансові ресурси, необхідні для інвестування.

 

 

 

У реальній дійсності домогосподарства певний відсоток своїх доходів заощаджують у вигляді готівки, вкладів у банках, придбання цінних паперів, тощо. Це означає, що поточні видатки домогосподарства є меншими, ніж їхні доходи. Водночас фірми не лише виготовляють продукти, а й купують одне в одного капітальні блага. Ділові підприємства нерідко витрачають більше коштів, ніж становить їхній виторг. Окрім платежів за ресурси, фірми здійснюють інвестиції – купують машини та устаткування, які відшкодовують зношений основний капітал та збільшують його величину.

Таким чином, фінансові посередники – комерційні банки, кредитні спілки, тощо, спрямовують заощадження від домогосподарств до фірм – інвесторів, допомагають акумулювати і направити кошти в найбільш вигідному для всіх сторін русі. Слід звернути увагу на те, що в умовах даної моделі сумарні видатки повинні дорівнювати вартості національного продукту, для досягнення рівноваги в ринковій економіці.

Оскільки заощадження та інвестиції здійснюють різні економічні суб’єкти, то може виникати розбіжність між обсягами заощаджень домогосподарств та інвестиційними планами фірм. У наслідок цього в національній економіці попит на товари й послуги та їхня пропозиція не збігатимуться.

 

С Р Вплив зовнішніх факторів на макроекономічний кругообіг.

 

У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з іншими економічними суб’єктами. Основними каналами зв’язку державного сектора є податки, державні трансферти, державні закупівлі товарів та послуг, державні запозичення та надання громадських благ. Податки – це частина грошових коштів, яку держава вилучає у домогосподарств та фірм. Водночас держава надає трансфертні платежі (допомога з безробіття, стипендія) домогосподарствам та субсидії (податкові пільги, позики під низький процент) виробникам. Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки, як уряду, так і місцевих органів влади на товари і послуги, а також на заробітну плату усіх державних працівників (військових, депутатів, учителів, пожежників). Державні запозичення на фінансових здійснюються тоді, коли державний бюджет дефіцитний. Держава бере в позику, випускаючи цінні папери (облігації, векселі) і продаючи їх домогосподарствам, комерційним банкам.

Врахування державного сектора в кругопотоці доходів і продуктів не порушує рівності видатків та національного продукту. 0

Економіка більшості країн є відкритою, це означає, що частину національного продукту купують населення, фірми та уряди зарубіжних країн. Тому в схему кругопотоку треба врахувати експортно-імпортні операції. Експортний потік вказує на грошові надходження від решти світу за вітчизняні товари й послуги, які продані за кордоном. Але й вітчизняні домогосподарства витрачають частину своїх доходів на зарубіжні товари. Ці товари й послуги є вітчизняним імпортом. Якщо країна купує за кордоном більше, ніж експортує, то різницю мусить оплатити або позиками іноземних фінансових посередників, або продажем іноземцям своїх фізичних та фінансових активів. Це приводить до чистого припливу капіталу. Сукупні видатки усіх покупців повинні дорівнювати національному продукту.

Питання 2. Сукупний попит та його фактори.

 

Модель економічного кругообігу дає уявлення про економічну рівновагу, але вона не може відповісти на питання яким чином ринковий механізм забезпечує економічну рівновагу. Щоб відповісти на це питання треба розглянути такі категорії як сукупний попит та сукупна пропозиція.

Сукупний попит — це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення платоспроможних потреб.

У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із чотирьох основних компонентів:

· споживчих витрат СВ

· валових інвестицій ВІ

· державних закупок ДВ

· чистого експорту ЧЕ

Співвідношення між сукупним попитом та сукупними витратами можна виразити формулою: СП*Ц = СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ, де Ц – середня ціна на товари та послуги.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв’язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативної похилої лінії.

Ц

 

ВВП

 

Рис.1 Крива сукупного попиту

Між сукупним попитом і ціною національного продукту існує опосередкована залежність, яка проявляється через три фактори:

· ефект відсоткової ставки,

· ефект багатства,

· ефект чистого експорту.

Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для укладання угод. Отже, зростає попит па гроші, то при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестиційних товарів, а також високо вартісних товарів споживчого призначення, до яких відносяться переважно товари довгострокового використання (автомобілі, квартири, телевізори, тощо).

 

Ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість, тобто купівельна спроможність накопичених фінансових активів із фіксованим доходом, що знаходяться у населення, зменшуються. В результаті власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит.

 

Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то збільшується імпорт та знизиться експорт. Внаслідок цього скорочується чистий експорт у складі сукупного попиту.

Розглянуті вище фактори є ціновими факторами, їх вплив на сукупний попит відтворюється на графіку за допомогою руху економіки вздовж нерухомої кривої сукупного попиту.

Питання 3. Нецінові фактори сукупного попиту.

Крім ціни на сукупний попит впливає безліч інших факторів економічної кон’юнктури, які не пов’язані із ціною. Усі ці фактори є неціновими-Наслідком їхнього впливу на сукупний попит є зміщення кривої вправо або вліво.

До числа основних нецінових факторів сукупного попиту належать:

q Очікування. Цей фактор породжується звичайною психологією в поведінці економічних суб’єктів, згідно з якою їхні поточні рішення обов’язково мають враховувати ті зміни в економічній кон’юнктурі, які очікуються у майбутньому. Очікування можуть впливати на поведінку як домогосподарств так і підприємств. Очікування стосуються майбутніх змін доходів громадян, нової хвилі інфляції, більш сприятливих умов інвестування.

q Зміни в економічній політиці держави. Так, збільшуючи державні закупки, які є одним із компонентів скупних витрат, уряд, збільшує сукупний попит зміщує криву його вліво. Змінюючи податки з громадян та підприємств держава змінює сукупний попит. Важливим елементом економічної політики держави є монетарна політика, зміни в якій теж впливають на сукупний попит.

q Зміни в світовій економіці. Оскільки на сукупний попит впливає чистий експорт, то це означає що зміни, які відбуваються у кон’юнктурі міжнародної торгівлі, теж впливають на сукупний попит. Ці зміни залежать від динаміки і рівня доходу в країні, валютного курсу національної грошової одиниці, політичних рішень держави.

 

 

Питання 4. Сутність сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція — це такий реальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функцією товарних цін та середніх витрат, тобто витрат на виробництво одиниці продукції.

Таким чином, на сукупну пропозицію впливають два види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких опосередковується через середні витрати.

Спочатку розглянемо залежність сукупної пропозиції лише від ціни за інших незмінних умов. Крива має вигляд позитивно похилої лінії.

		СПр1

 

 

Криву сукупної пропозиції можна умовно поділити на три ділянки: горизонтальну, висхідну і вертикальну.

На горизонтальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. За цих умов сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту.

На висхідній ділянці, яка відображає економіку в умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної пропозиції.

На вертикальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах повної зайнятості, при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.

Зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції.

Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даними зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку зміщенням кривої у відповідний бік.

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносять:

1. зміни цін на ресурси (ресурсних цін);

2. зміни в продуктивності ресурсів,

3. зміни податку на прибуток підприємства та субсидії.

Усі цінові фактори мають загальну рису – коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами та сукупною пропозицією діє обернена залежність.

Питання 5. Альтернативні моделі сукупної пропозиції

У макроекономічній науці немає єдиної думки стосовно форми зв'язку між сукупною пропозицією та ціною. Залежно від того як впливають ціни на сукупну пропозицію, існують дві моделі: класична та кейнсіанська.

Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки. Ринок володіє механізмом швидко повертати економіку до потенційного рівня виробництва. Головним механізмом, який виконує цю роль є механізм гнучких цін та зарплати.

 

 

Класична модель сукупної пропозиції Кейнсіанська модель сукупної. пропозиції.

 

Особливістю графіка класичної моделі с те, що крива СПр має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точні потенційного ВВП, тобто у точці Оп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво, а викликає зміну цін, на прикладі падіння сукупного попиту викликає зниження цін.

Отже, в класичній моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплата, вони миттєво нейтралізують будь-які відхилення економіки від умов повної зайнятості. Класична модель вступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на ґрунті конструктивної критики класичної моделі. Кейнсіанська модель має кілька різновидностей. Один із варіантів, який називається критичним випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни та зарплату від миттєвого реагування на сукупний попит. Але реальна економіка свідчить, що негнучкість цін є не правилом, а крайнім випадком, який може виникати лише в екстремальних умовах, коли держава тимчасово блокує ціни. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього крива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.У нормальних умовах ціни вільно формуються ринком, і тому є гнучкими, тобто еластичними стосовно сукупного попиту. Цю умову враховує основний варіант кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, згідно з якою негнучким фактором є тільки зарплата. Це пояснюється тим, що існує закон про мінімальну заробітну плату, нижче якої підприємці не мають права зменшити оплату праці працівників; діяльність профспілок направлена тільки на підвищення заробітної плати; підприємці в свою чергу розуміють, що зменшення заробітної плати зменшує мотивацію робітників. Графічно цю модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту.

Питання 6.Базова модель економічної рівноваги „Сукупний попит – сукупна пропозиція”.

Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В загальному вигляді економічна рівновага є рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СП = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.)

 

 

	ВВП

 

 

На цьому графіку крива СПо1 — це початкова крива сукупного попиту; крива СПр1 — початкова короткострокова крива сукупної пропозиції;

СПр^д — довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1).

Точка Т1, є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1, і СПр1 і одночасно точкою довгострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1, СПр1, і СПр^д.

О2

О3

Отже, в точці Т₁ має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр₁) сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁), а його крива переміститься вліво в положення СПо₂, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (СП₁) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₁), а її крива переміститься в положення СПр₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Тз, що теж порушить довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О₂). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (Оз).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.