Обгрунтування резервів поліпшення структури формування та використання мотиваційного механізму підвищення продуктивності праці

Важливими факторами зростання продуктивності праці на ТОВ «Спіка» є: підвищення технічного рівня сільськогосподарського виробництва, що досягається за рахунок комплексної механізації і автоматизації, підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів сировини тощо. Втім, все це вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, які у підприємстві поки що відсутні.

Тому, для підвищення продуктивності праці на ТОВ «СПіка», важливе значення має вишукування і використання всіх наявних резервів. Під резервами варто розуміти ще не використані можливості підвищення продуктивності праці у підприємстві за рахунок найкращого використання всіх факторів її зростання.

В ході дослідження встановлено, що на ТОВ «Спіка» не використаними резервами росту продуктивності праці є: удосконалення управління виробництвом, скорочення втрат робочого часу (зменшення простоїв, невиходів на роботу); збільшення норм і зон обслуговування у тваринництві; зміни в спеціалізації виробництва, не пов’язані з впровадженням нової техніки; впровадження прогресивних форм організації праці; зменшення кількості працівників, які не виконують норми виробітку, тощо [85, с.743].

Зокрема, у результаті аналізу використання фонду робочого часу на ТОВ «Спіка» виявлено, що втрати робочого часу через різні суб’єктивні причини (прогули, простої, додаткові відпустки з дозволу адміністрації) у розрахунку на одного працівника становили 40,3 год, а на всіх працівників - 1983,6 год. Ці втрати можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу, що складають близько 2 % всіх трудозатрат виробничої програми підприємства. Тобто, на ТОВ «Спіка» є можливість підвищити рівень продуктивності праці на 2 % за рахунок ефективнішого використання робочого часу.

Крім цього, ефективніше використання робочого часу уможливить вивільнення деяких категорій працівників. У таблиці 3.2.1. проведемо плановий розрахунок чисельності працівників на ТОВ «Спіка». Вихідними даними при плануванні персоналу на 2016 рік у підприємстві є виробнича програма, норми витрат праці, баланс робочого часу (табл. 3.2.1).

Таблиця 3.2.1.

Планова чисельність працівників ТОВ «Спіка»

Показники	Одиниці виміру	2013 р.	2016 р.
Виробництво валової продукції	тис. грн.	1337,7	2234,5
Трудомісткість продукції	нормо/годин		2,613
Товарна продукція	тис. грн.	5370,0
Трудомісткість виробничої програми	тис. нормо-годин	113,2	111,725
Корисний фонд часу робітн.	год.
Коефіцієнт виконання норм		1,1	1,2
Кількість робітників-підрядників	Осіб
Кількість інших категорій працівників	Осіб
Кількість працівників, всього	Осіб

Отже, у результаті поліпшення використання робочого часу у підприємстві можна досягти скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат (простоїв, прогулів, неявок через хворобу). Так, планова кількість всіх працівників на 2016 р. становить 90 осіб, що на 13 осіб більше кількості працівників 2013 р., що вказує на резерви підвищення продуктивності праці у підприємстві близько 4,0 %.

Робота будь-якого підприємства неминуче пов'язана з необхідністю комплектування штату. Добір нових працівників не тільки забезпечує режим нормального функціонування підприємства, але і закладає фундамент майбутнього успіху. Основну увагу на ТОВ «Спіка» необхідно звернути саме на питання добору високваліфікованого персоналу середньої ланки. Адже без нього неможливо закріпитись на ринку, а тим паче досягти завоювання більшої частки ринку.

У господарстві мають місце й приховані втрати робочого часу, пов’язані з порушенням нормальних умов праці або з потребою додаткових затрат праці через використання нестандартних технологій. Величина цих втрат становить близько 8 % за доплатними листками, що їх виписують працівникам за виконання таких робіт, або за актами, повідомленнями, відомостями тощо. Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства за певних напрямів реалізації резервів зростання продуктивності праці [50, с.654].

Головними напрямами реалізації резервів зростання продуктивності праці на ТОВ «Спіка» є: впровадження досягнень науково-технічного прогресу; удосконалення організації виробництва і праці; підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили; удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

Усі напрями, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії можна об’єднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої - скороченню затрат живої праці, до третьої - соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективнішої праці.

Збільшення виробництва продукції на ТОВ «Спіка» можна досягти завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, кращих порід і ліній тварин, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі, зміцненню кормової бази тощо. Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але найбільш радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств..

Серед групи факторів підвищення продуктивності праці у господарстві особливу роль відіграють такі, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної заінтересованості, моральне стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше виконують свої функції. Тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки підприємств. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до використання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації кваліфікованих працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожний працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.

Важливим соціальним фактором підвищення продуктивності праці на ТОВ «Спіка» є взаємовідносини між управлінським апаратом (менеджерами) і виконавцями, роботодавцями і виконавцями. Менеджери повинні турбуватися про працівників, прислуховуватися до їх порад щодо поліпшення організації виробництва, вдосконалення його технічної бази, об’єктивно оцінювати роботу кожного члена трудового колективу. Етика взаємовідносин між керівниками і підлеглими вимагає взаємоповаги. Менеджери повинні спокійно реагувати на помилки виконавців, виправляти їх, не роблячи зауважень винним у присутності інших працівників [35, с.243].

На підприємстві для використання резервів необхідно розробити план організаційно-технічних заходів, в якому зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також призначити відповідальних виконавців. А це, в свою чергу дозволить підвищити на перспективу продуктивність праці у підприємстві

Оскільки рівень продуктивності праці визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції і затрат живої праці, то насамперед необхідно провести обчислення планового обсягу валової продукції сільського господарства та відповідних затрат праці на її виробництво. Обсяг валової продукції можемо обчислити як у натуральному, так і у вартісному виразі. Так, за 5 попередніх років господарювання на ТОВ «Спіка» у середньому ріст виробництва валової продукції у порівняльних цінах становить - близько 67 %. Тому, можемо припустити, що такий темп росту валової продукції збережеться у підприємстві і до 2016 р., зокрема у рослинництві на 68,7 %, у тваринництві на 63,9 % (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2.

Прогноз продуктивності праці на ТОВ «Спіка»

Показники	2013 р.	2016р	2016 р. до 2013 р.
			+/-	%
Вироблено ВП всього, тис.грн всього в т.ч. у рослинництві	1337,7	2234,5	896,8	167,0
Середньорічна чисельність працюючих, чол.: всього в т.ч.: у рослинницві				> в 1,2 рази
Відпрацьовано люд-год: всього в т.ч.: у рослинництві				102,7
Вироблено ВП у постійних цінах на 1 середньорічного працюючого, грн. - всього в т.ч.: у рослинництві	37158,3	43132,3	5974,0	116,1
Вироблено ВП у постійних цінах на 1 люд.-год., грн. всього в т.ч.: у рослинництві	9,15	14,90	5,75	162,8
Отримано чистого доходу на 1 грн. зар.плати, грн.	2,46	2,78	0,32	113,0
Отримано прибутку на 1 грн зар.плати, грн.	0,06	0,18	0,12	> у 3 рази
Отримано чистого доходу на 1 середньооблікового працівника, грн.	11768,4	17450,0	5681,6	148,2
Отримано прибутку від операційної діяльності на 1 середньооблікового працівника, грн	289,5	312,8	23,3	108,0

 

Отже, у результаті використання запропонованих вище заходів на ТОВ «Спіка», очікується зростання продуктивності праці за рахунок: ефективнішого використання робочого часу близько 2 %, збільшення на 13 працівників - 8 % і матеріального стимулювання працівників - 6,1 %. Тобто, на підприємстві до 2016 р. продуктивність праці з розрахунку на одного середньорічного працюючого зросте на - 16,1 %, в т.ч. у рослинництві на - 80,7 %, а у тваринництві на - 72,1 %.

 

 

3.3.Оцінка економічної ефективності пропонованих заходів та їх вплив на продуктивність праці ТОВ «Спіка»

Продуктивність праці - найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції і в кінцевому результаті прибутковості підприємства.

ТОВ «Спіка» характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати під дією різноманітних факторів. Тому, безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці.

За останні роки (2009-2013 рр.) на ТОВ «Спіка» продуктивність праці зменшилась майже у 1,5 рази. Починаючи з 2010р. темпи зниження продуктивності праці дещо уповільнились. Водночас необхідно відзначити, що з 2012 р. рівень продуктивності праці в підприємстві має тенденцію до підвищення. У 2013 р. порівняно з 2011р. рівень продуктивності праці в господарстві зріс на 81,7 %. Великими є відмінності у рівні продуктивності праці по галузях рослинництва, які до того ж посилюються. Високим рівнем продуктивності праці відзначується галузь рослинництва, в якій виробництво валової продукції на одного працівника становить - 57966,7 грн.

Рівень продуктивності праці в окремих галузях ТОВ «Спіка» формується під дією груп факторів: по-перше, тих, що впливають на урожайність, а по-друге, таких, які змінюють затрати праці на гектар посіву [34, с.543].

Прискорення темпів зростання продуктивності праці є однією з найголовніших умов підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Продуктивність праці в підприємстві формується під впливом багатьох факторів, серед яких можна виділити природні, технічні, організаційно-економічні та соціально-економічні.

Природні фактори значною мірою визначають рівень продуктивності сільськогосподарської праці. Так, від родючості землі залежать кінцеві результати сільськогосподарського виробництва та ефективність використання трудових ресурсів. Звідси одна й та сама кількість праці за різних природних умов може бути представлена більшим або меншим обсягом вироблених продуктів.

Технічні фактори включають удосконалення техніки її технології сільськогосподарського виробництва, зростання оснащеності підприємства засобами виробництва і підвищення їх надійності. Ці фактори відображають розвиток матеріально-технічної бази на ТОВ «Спіка» на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення рівня фондоозброєності персоналу, що є основою зростання його продуктивності. Практика передових господарств, а також зарубіжний досвід свідчать, що фондоозброєність праці в сільському господарстві має вдвічі перевищувати її рівень у промисловості [35, с.243].

Організаційно-економічні фактори - це поглиблення спеціалізації і посилення концентрації сільськогосподарського виробництва, удосконалення системи управління та впровадження прогресивних форм організації виробництва і праці на підприємстві.

Соціально-економічні фактори - це поліпшення використання робочої сили на основі вдосконалення матеріального і морального стимулювання праці, підвищення кваліфікації працівників підприємства, зміцнення трудової і технологічної дисципліни. Внаслідок дії тих чи інших факторів виявляються невикористані можливості економії затрат праці і обґрунтовуються відповідні шляхи підвищення продуктивності праці в підприємстві.

Таким чином, можна виділити такі основні шляхи підвищення продуктивності праці персоналу аграрного підприємства: зростання врожайності сільськогосподарських культур; впровадження комплексної механізації виробництва; широке використання інтенсивних та індустріальних технологій в рослинництві; економічно обґрунтовані спеціалізація і концентрація виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; застосування прогресивних форм організації і оплати праці.

Пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці на ТОВ «Спіка» визначаються з урахуванням галузевих і регіональних особливостей. Правильне поєднання факторів, які забезпечують раціональне і ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів, є підвищення продуктивності праці персоналу аграрного підприємства і реальною умовою збільшення виробництва продукції, що значною мірою визначає ефективність функціонування підприємства

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується його прибутковістю, яка визначається абсолютними і відносними показниками. Виходячи з цього прибутковість аграрного підприємства характеризується масою прибутку, одержаного за рік, та його розміром з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Прибуток підприємства характеризує абсолютний ефект без врахування обсягу використаних для його досягнення виробничих ресурсів. Рентабельність є важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку і свідчить про його прибутковість. Тому рентабельність - показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить величину прибутку господарства в результаті його діяльності. Прибуток ТОВ «Спіка» - це реалізована частина створеного чистого доходу. Тому маса прибутку аграрного підприємства не повністю відображає його вклад у створення чистого доходу суспільства. Величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Рентабельність - це відносний показник, який характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Він визначається відношенням прибутку до понесених витрат або активів, які зумовили його одержання в процесі підприємницької діяльності. Залежно від виду прибутку і характеру ресурсів, які використані у розрахунках, рентабельність має декілька модифікованих форм, які відображають ефективність використання цих ресурсів.

Дальший розвиток і зміцнення економіки підприємства, вирішення багатьох соціально-економічних проблем села неможливі без значного підвищення продуктивності праці [39, с.43].

Продуктивність праці є важливим показником економічної ефективності аграрного виробництва. Тому позитивна динаміка продуктивності праці свідчить про відповідні зміни стану економіки господарства (табл. 3.3.1).

На основі докорінних змін матеріально-технічної бази аграрного підприємства передбачається значне підвищення продуктивності праці і зменшення частки працівників. Якщо нині це співвідношення становить 1:6, то в перспективі очікується 1:30. Отже, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції у підприємстві буде забезпечуватись лише за рахунок підвищення продуктивності праці, проте досягнутий рівень і темпи її зростання залишаються ще недостатніми.

Таблиця 3.3.1.

Прогноз показників господарської діяльності на ТОВ «Спіка»

Показники	Одиниці виміру	Базовий період 2013 р.	Прогноз До 2016 р.	Прогноз до базового
				+;-	%
Чистий дохід від реалізації продукції	тис.грн.				89,6
Собівартість реалізованої продукції	тис.грн.		11093,9	3752,9	51,1
Валовий прибуток	тис.грн.		1136,1	235,1	26,1
Прибуток від операційної діяльності	тис.грн.				24,9
Чистий прибуток (збиток)	тис.грн.		1254,1	256,1	25,6
Ретабельність виробництва	%	59,5	60,5		-

 

В результаті підвищення продуктивності праці на ТОВ «Спіка» спостерігається зростання: обсягу чистого доходу на 7388 тис. грн. (або 89,6%), собівартості реалізованої продукції на 3752,9 тис.грн (або 51,1 %) і рентабельність сільськогосподарського виробництва на 1,0 %.

Важливими показниками, які співвідносять витрати з доходами, є коефіцієнти окупності та покриття витрат. Коефіцієнт окупності характеризує величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні доходу від продажу продукції.

В таблиці 3.4 проведемо аналіз ефективності діяльності ТОВ «Спіка» за відносними показниками.

Показники таблиці свідчать про значне покращання окупності витрат підприємства. Показники рентабельності активів майна підвищилися на - 0,2 пунктів, рентабельність залученого капіталу - на 0,1, а рентабельність оборотних активів і власного капіталу - на 0,2 пункти, чистої рентабельності продажу продукції - на 2,90 пункти. Тобто підприємство більше отримує прибутку на 1 грн. витрат (активів, капіталу). Зростання показників рентабельності господарської діяльності на 1,0 % свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів, запасів, трудових ресурсів у господарській діяльності підприємства.

 

Таблиця 3.3.4.

Прогноз показників окупності ТОВ «Спіка»

Показники	Базовий період 2013 р.	Прогноз до 2016 р.	Прогноз +;-до базового
1. Рентабельність активів майна	9,4	9,60	0,20
2. Рентабельність залученого капіталу	8,70	8,80	0,10
3. Рентабельність оборотних активів	8,00	8,20	0,20
4. Рентабельність власного капіталу	36,30	36,50	0,20
5. Рентабельність реалізованої продукції	24,70	25,30	0,40
6. Рентабельність операційної діяльності	5,80	6,50	0,70
7. Рентабельність звичайної діяльності	16,0	16,30	0,30
8. Чиста рентабельність продажу продукції	28,1	31,00	2,90
9. Коефіцієнт покриття виробничих витрат	1,20	1,28	0,08
10. Рентабельність підприємства	59,50	60,50	1,0

Отже, підвищення економічної ефективності ТОВ «Спіка» передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і коштів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур. В сучасних умовах сільськогосподарське виробництво повинно розвиватися переважно на основі інтенсифікації, що є основним напрямом підвищення його економічної ефективності.

У системі заходів щодо зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на ТОВ «Спіка» чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сільськогосподарської продукції має велике економічне і соціальне значення, воно рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нерозривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки та зберігання. За рахунок використання резервів поліпшення якості та збереження виробленої продукції можна на 20-30 % підвищити рівень її споживання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування [54, с.324].

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і агропромислових об'єднаннях порівняно з неспеціалізованими господарствами врожайність сільськогосподарських культур вище на 35-40 %, продуктивність праці - в 4-5 разів. Тому, на перспективу для ТОВ «Спіка» необхідно розвивати сільськогосподарське виробництво на основі різноманітних форм об’єднань власності і видів господарювання, які вимагають створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Отже, одним із напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є зростання продуктивності, яке може відбуватися на основі поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання. При цьому необхідно створити умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересованого в ефективному її використанні. Докорінна перебудова економічних відносин в аграрному секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.

На ТОВ «Спіка», як уже згадувалося, дуже яскраво виявлені сезонність, нерівномірний режим роботи і затрат праці. Внаслідок сезонного характеру праці, спричиненого незбігом періоду виробництва із робочим періодом, трудові ресурси підприємства у зимові місяці використовуються на 35-40 % менше, ніж у найбільш напружений весняно-літній період. Це вимагає додаткових організаційних зусиль для забезпечення зайнятості персоналу підприємства та пом'якшення сезонності. Щоб розв'язати названу проблему, необхідно вдосконалити:

1) фаховий і культурно-технічний рівень трудових ресурсів;

2) організацію використання робочої сили, що неможливе без формування стабільних трудових колективів (за будь-якої форми власності), та закріплення кадрів;

3) матеріально-технічну базу, залучення у виробництво нової техніки й індустріальної технології, досягнення біологічної науки, які в кінцевому підсумку змінюють співвідношення між живою та уречевленою працею і сам зміст сільськогосподарської праці, підвищують її привабливість, розширюють сферу прикладання кваліфікованої праці [19, с.243].

 

Висновки до розділу 3

Підвищення результативності трудової діяльності персоналу підприємства зумовлює використання різних методів заохочення людей до високопродуктивної праці, спрямованої на досягнення поставлених цілей. Мотивація праці - одна з найважливіших функцій менеджменту, яка стимулює працівника або групу працівників до діяльності, спрямованої на досягнення мети підприємства через задоволення їх власних потреб.

Робота будь-якого підприємства неминуче пов'язана з необхідністю комплектування штату. Добір нових працівників не тільки забезпечує режим нормального функціонування підприємства, але і закладає фундамент майбутнього успіху. Основну увагу на ТОВ «Спіка» необхідно звернути саме на питання добору високваліфікованого персоналу середньої ланки. Адже без нього неможливо закріпитись на ринку, а тим паче досягти завоювання більшої частки ринку.

Головними напрямами реалізації резервів зростання продуктивності праці на ТОВ «Спіка» є: впровадження досягнень науково-технічного прогресу; удосконалення організації виробництва і праці; підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили; удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

У системі заходів щодо зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на ТОВ «Спіка» чільне місце займає підвищення якості продукції.

Отже, одним із напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є зростання продуктивності, яке може відбуватися на основі поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання. При цьому необхідно створити умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересованого в ефективному її використанні. Докорінна перебудова економічних відносин в аграрному секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ТОВ «СПІКА»

4.1.Система управління охороною праці на ТОВ «Спіка»

На законодавчому рівні питання охорони праці регулюються загальними законами України та спеціальними законодавчими актами. До загальних законів, які визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України, закони України „Про охорону праці”, „Про охорону здоров’я”, „Про пожежну безпеку”, „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про цивільну оборону”, Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи [5, с.233].

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України.

У статті 43 Конституції України записано:”Кожен має право на працю, що включає моливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”, „Кожен має право на належні, безпечні і здорві умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”, „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється”.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням щотижневих днів відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції україни вказано на те, що громадяни маютьт право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Рис. 4.1.1.Структура управління охороною праці на ТОВ "Спіка".

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є закон України „Про охорону праці”(Закон у новій редакції набрав чинності з 17 грудня 2002 р.). Цей закон містить преамбулу та дев’ять розділів: Ι­ —„Загальні положення”, ΙΙ —„Грантії прав на охорону праці”, ΙΙΙ — „Організація охорони праці”, ΙV – „Стимулювання охорони праці”, V – „Нормативно-правові акти з охорони праці”, VΙ – „Державне управління охороною праці”, VΙΙ – „Державний нагляд і громадський контроль за охороню праці”, VΙΙ – „Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці”.

Закон „Про охорону праці” проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за поруення законодавства про охорону праці [11, с.203].

У КЗпП основними розділами, присвяченими охороні праці, є наступні: „Охорона праці”, „Гарантії і компенсації”, „Праця жінок”, „Праця молоді”, „Нагляд і крнтроль за додержанням законодавства про працю”. У розділі „Охорона праці”, зокрема вказується, що на всіх підприємствах, установах, організаціях роботодавцем створюються здорові і безпечні умови праці. Роботодавець повинен впроваджувати ефективні сучасні засоби охоорни праці, які запобігають виробничому травматизму і профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників виступає держава. Стан хорони праці на підприємстві та ефективність роботи служби охорони праці можна охарактеризувати за допомогою наступних коефіцієнтів (табл.4.1.1).

Таблиця 4.1.1.

Стан охорони праці на ТОВ "Спіка"

№ п/п	Назви коефіцієнтів і їх складових	Роки	Відхилення
			+,-	%
	Середньооблікова чисельність працюючих (П)					15,1
	Кількість нещасних випадків за звітний період (п)		-	-
	Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період		-	-
	Кількість випадків захворювань				-3	-13,6
	Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період				-8	-11,6
	Коефіцієнт частоти травматизму (Кч)	2,2	-	-	2,2
	Коефіцієнт важкості травматизму (Кв)		-	-
	Показник втрат (Кв)		-	-
	Коефіцієнт частоти випадків захворювань (Кз)	86,6	95,4	77,1	-9,5	-12,3
	Коефіцієнт важкості захворювань (Квз)	2,4	2,3	2,3	-0,1	-4,3

 

Як видно із таблиці на підприємстві існують випадки виробничого травматизму, але вони трапляються досить рідко і мають відносно невелику важкість. Це пояснюється тим що працівники дотримуються техніки безпеки. Також помітна тенденція до зменшення випадків захворювань, в основному це хвороби не пов’язані з професійною діяльністю.

Фінансування охорони праці здійснюється підприємством. Робітник не несе ніяких витрат на охорону праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні утворюються фонди охорони праці у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України [21, с.343].

У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Незважаючи на те, що останнім часом багато підприємств змінюють форму власності i держава відходить від керівництва їх діяльністю, питання охорони працi є одним з основних елементів процесу виробництва.

Таблиця 4.1.2.

Стан фінансування заходів з охорони праці на ТОВ "Спіка"

Показники	2011 р.	2012 р.	2013р.	Зміни (+/-)
1. Всього витрат на охорону праці, тис. грн.. з них:	645,7	698,3	754,8	109,1
- на засоби індивідуального захисту;	80,1	93,6		25,9
- на медичний огляд;		117,2	142,6	37,6
- На оздоровлення.	460,6	487,5	506,2	45,6
Витрати на 1 працівника, грн.

 

З даної таблиці видно, що фінансування на охорону праці в зросли в 2013 році ТОВ "Спіка" в порівнянні з 2011 роком за рахунок підвищення цін на засоби індивідуального захисту, витрат на медичний огляд і на оздоровлення персоналу. На підприємстві необхідно збільшити витрати на охорону праці; проводити інструктажі з працівниками, які виконують роботи в небезпечних і шкідливих умовах; підвищувати рівень кваліфікації спеціалістів по охороні праці. З вищенаведених даних також можна зробити висновок, що на підприємстві забезпечують працівникам соціальні гарантії в галузі охорони праці на нормальному рівні, а також здійснюють комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки гігієни праці у виробничому середовищі, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

Основна мета охорони працi - огороджувати працівників вiд впливу шкідливих та небезпечних виробничих факторів, забезпечувати найбільш сприятливі умови працi, що відвертає некорисну витрату їх сил, сприяє підвищенню продуктивності праці, всебічному розвитку особистості [24,с.133].

Стаття 6 Закону “Про охорону праці” визначає права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки [8, с.53].

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи [15, с.333].

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбаченої статтею Закон “Про охорону праці”. Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються [10, с.43].

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення [14, с.83].

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Фінансування охорони праці здійснюється власником (стаття 21).

Власник створює на підприємстві службу охорони праці, яка безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Існує Закон України "Про пожежну безпеку", який говорить, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на Україні, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності [4, с.233].

За порушення нормативних актів про охорону праці на підприємства, організації та установи накладаються штрафи, порядок накладення та розмiр яких регулюються Інструкцією щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи та органiзацiї за порушення нормативних актiв про охорону працi, затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною працi, Міністерством фінансів i Мiнiстерством економіки від 25 липня 1994р. 71- а.

Не дивлячись на велику кількість нормативних актів, які регулюють питання охорони праці, законодавство про охорону праці в Україні все ж таки потребує деяких змін. Наприклад, доцільним може стати скорочення фондів охорони працi, що значно зменшить витрати на їх утримання.

 

 

4.2. Аналіз небезпечних і шкідливих умов праці на ТОВ «Спіка»

 

На ТОВ "Спіка" створена служба охорони праці (СОП), яка входить до структури підприємства як одна з основних виробничих служб.Право на здоров’я та безпечні умови праці – невід’ємне право кожної людини у будь-якій країні світу.

Суспільно – політичні та соціально – економічні реформи, що здійснюються в нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без дозорних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва – стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище.

Соціальне значення хорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту [13, с.65].

Зростання якості продуктивності праці відбувається в результаті підвищення фонду робочого часу за рахунок скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовленими несприятливими умовами праці, а також запобігання передчасному стомленню за рахунок раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається за рахунок покращення стану здоров’я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці.

Підвищення продуктивності праці може досягтися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці.

Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми [7, с.43].

Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів, тому що деякий час, перед звільненням, робітники працюють з низькою продуктивністю, а робітники, які приходять на їх місце, потребують додаткового виробничого навчання. Все це супроводжується значними додатковими витратами грошових коштів. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.

На підприємстві існують небезпечні та шкідливі виробничі фактори – це вапняковий пил в повітрі робочої зони виробничих приміщень.

Шкідливі фактори виробництва визивають професійно обумовлені і професійні захворювання працівників, алергічні реакції.

В останні роки спостерігається підвищення рівня захворювання нервово-сиднового апарата у зв’язку з використанням одноманітних, часто повторюваних рухів і фізичним навантаженням [14, с.33].

Для запобігання шкідливих факторів на навколишнє середовище, територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї сторінним особам заборонений.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати каналізацію, штучне освітлення, належне покриття транспортних шляхів і достатньо широкі проходи і проїзди.

Паливо повинно зберігатися на складі під накриттям або на спеціально відведених майданчиках. Горючі матеріали зберігаються у відповідності до інструкції, згідно з місцевими органами пожежної охорони.

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення території підприємства, а також створення біля цехів зон відпочинку.

Для збирання і зберігання відходів виробництва потрібно відводити спеціальні майданчики з огорожею та зручними під’їзними шляхами, повинні бути передбачені спеціальні ділянки для розміщення очисних споруд. Сміття необхідно збирати в металеві сміттєзбірники із щільно закритими кришками і щодня вивозити, а майданчик дезінфікувати.

Будівлі (їдальні, медпункт) потребують захисту від шкідливого впливу пилу, шуму, повинні бути захищені смугами зелених насаджень зав ширину не менше 5,0м.

Оточуюче повітря є найважливішим фактором забезпечення нашого життя. Тому для створення здорових і безпечних умов праці потрібно мати гігієнічне нормування шкідливих речовин, надійні способи визначення їх концентрації у повітрі і сучасне технічне та організаційне забезпечення їх зменшення.

Важливе значення для здоров’я та працездатності людини має правильне раціональне освітлення підприємства. Стан освітлення відіграє важливу роль і для попередження виробничих травм.

Одним із найбільш розповсюдженим негативним фактором, який впливає на людину є шум [15, с.233].

Для зменшення негативного впливу шуму на організм людини застосовують як загально технічні методи зниження шуму, так індивідуальні засоби захисту.

До служби з охорони праці входять посадові особи (інженери відповідної спеціальності, фахівці з питань гігієни праці, юристи, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці), які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, відровідно до інструкцій про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій.

СОП підпорядковуєтся безпосередньо власнику і працює під керівництвом головного спеціаліста.

Діючі нормативи розроблені за участю профспілки підприємства.

СОП під керівництвом власника:

• реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

· здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

З метою вилучення із виробничих приміщеньта кухонь забрудненого, вологого та нагрітого повітря та подачу у відповідні приміщення чистого повітря застосовується система вентиляції (застосовується механічна та природна вентиляція). Над кожною плитою та духовою шафою встановлені витяжки. Автоматичне пітримування в приміщеннях найбільш сприятливих метеорологічних умов для працівників здійснюється за допомогою кондиціонування повітря. Великі приміщення обладнані центральними кондиціонерами, а у невеликих встановлені місцеві кондиціонери. На робочих місцях немає протягів та різкого охолодження.

Система вентиляції є доступною для керування та ремонту під час експлуатації і не створює під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу і т.п.)

Для нагрівання приміщень у холодний період року застосовується система центрального водяного опалення низького тиску, воно відповідає основним санітарно-гігієнічним нормам. Дана система опалення є пожежобезпечною; дає змогу рівномірно нагрівати приміщення без запаху гару, при осідані пилу на радіатори; є можливість централізованого регулювання температури води та підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); отриманя опіків від нагрівальних приладів практично неможливе.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних впадків і сприяли б підвищенню продуктивності праці та якості продукції освітлення на робочих місцях відповідає наступним вимогам:

· створює на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

· не створює засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

· не створює на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

· не створює небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження електричним струмом; пожежо- та вибухонебезпека світильників);

· є надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Виробниче устаткування віповідає вимогам безпеки праці під час експлуатації, монтажу та демонтажу в умовах, установлених нормативною документацією.

Виробничі процесине забруднюють навколишнє середовище викидами шкідливих та небезпечних речовин, а також не спричиняють вибухи та пожежі при дотриманні правил техніки безпеки на рбочих місцях [17, с.93].

З метою забезпечення пожежної безпеки на об’єктах оранізовано пожежну охорону, проводяться навчання з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосовуюься наочні засоби протипожежної пропаганди та агітації, проводяться перевірки, огляди стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта вцілому та ін.

З погляду на вищезазначене можна зробити висновок, що умови праці на підприємстві дають можливість виконувати роботу безпечно без шкоди для здоров’я, без превтоми із високою продуктивністю.

 

4.3. Безпека в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «Спіка»

 

Для дослідження безпеки в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «Спіка» перш за все потрібно охарактеризувати приміщення з погляду пожежної безпеки. Враховуючи той факт, що в приміщенні використовуються тільки негорючі речовини та матеріали у холодному стані, за ступенем вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщення відділу підприємства відноситься до категорії «Д».

Пожежну небезпеку несуть у собі лише кабельні електропроводки до обладнання, що є припустимим для даної категорії приміщень [45, с.23].За вогнестійкістю будинок відноситься до другої категорії згідно з ДБН В.1.1.7-2013, що відповідає вимогам НПАОП 0.00-1.28-10. Робоча зона приміщення віднесена до класу вибухонебезпечності В-IIa та пожежонебезпечності П-IIa, оскільки вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.Також у відділі знаходиться переносний вуглекислотний вогнегасник типу ОУ-5, що відповідає нормам. Підходи до засобів первинного пожежогасіння та відключення електросхем устаткування вільні.
У коридорі приміщення розташована схема евакуації людей при пожежі.

Шляхи евакуації з відділу відповідають правилам пожежної безпеки. У будинку є два виходи, ширина коридору – 2-3 метри, ширина дверей – 0,8 м., двері відкриваються по ходу руху людей у випадку евакуації.
У відділі бухгалтерії наявна медична аптечка, яка розміщена у помітному легкодоступному місці сухого і захищеного від сонячних променів та тепловипромінювань приміщення. За проходження практики на ТОВ «Спіка» нами були розглянуті головні можливі причини виникнення пожежі у приміщенні відділу бухгалтерії такі як:

1) несправна електропроводка (іскріння, перегрів провідників, пересихання електроізоляційних матеріалів);

2) використання електропобутових пристроїв (електрочайники); попадання вологи на працюючі електроагрегати;

3) залишення без нагляду увімкнутих комп’ютерів, обчислювальної техніки та інших електроприладів [35, с.243].

Для покращення такої ситуації нами були запропоновані заходи, що направлені на покращення ситуації в галузі безпеки в надзвичайних ситуаціях такі:

а) видання розпорядження по підприємству про призначення осіб, що відповідальні за пожежну безпеку приміщення відділів;

б) щорічне проведення повторних протипожежних інструктажів та занять за програмою пожежно-технічного мінімуму з особами, що відповідальні за пожежну безпеку;

в) утримання в справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

г) своєчасне інформування пожежної охорони про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо.

Необхідне також приведення систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння у відповідності до вимог ДБН В.2.5-56:2013 [] та ВБН В.2.2.-00032106-1-95, що передбачає використання вогнестійких кабелів в системах живлення та забезпечення автоматичного запуску системи оповіщення та управління евакуацією людей у випадку пожежі.

За результатами проведеного аналізу стану охорони праці у відділі бухгалтерії ТОВ «Спіка», було виявлено, що в цілому вона відповідає як внутрішнім документам з питань охорони праці, так і нормативно-законодавчим актам. Щодо умов праці співробітника бухгалтерії, то вони в цілому відповідають існуючим санітарно-гігієнічним нормам, за винятком ненормованого режиму праці та малорухомого характеру роботи.

В цілому приміщення бухгалтерії по категорії вибухо- і пожежонебезпечності та ступеню вогнестійкості відповідають нормам, але особливу увагу потрібно звернути на утримання в справному стані засобів протипожежного захисту та своєчасне інформування пожежної охорони про несправність пожежної техніки, впровадження систем протипожежного захисту. Організаційні та технічні заходи, спрямовані на попередження виникнення пожежі, обмеження поширення вогню та успішної евакуації людей розроблені та реалізовані належним чином [77, с.343].

Загалом, характеризуючи стан охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «Спіка», слід відзначити, що на підприємстві з урахуванням специфіки його роботи досить відповідально ставляться до її забезпечення. Безпосередні обов’язки із забезпечення належної охорони праці співробітників підприємства покладені на заступника директора з технічних питань за сумісництвом. На підприємстві за час його діяльності не зафіксовано нещасних випадків та випадків виробничого травматизму. Санітарно-гігієнічні, будівельні, пожежні норми неухильно дотримуються. Проте, на нашу думку, керівництву підприємства слід звернути більшу увагу на забезпечення постійного контролю за дотриманням правил безпеки працівниками при роботі з оргтехнікою, сприяти встановленню короткочасних додаткових перерв під час роботи з комп’ютерами, забезпечити додаткову вентиляцію та теплообмін в адміністративних приміщеннях.

 

Висновки до розділу 4

Покращення стану умов праці на підприємстві призведе до підвищення продуктивності і безпеки праці.

Необхідно створити фонд охорони праці на підприємстві в розмірі 1% від обсягів виробництва. Кошти фонду використати на задоволення умов та безпеки праці на виробництві або на виконання комплексних заходів з охорони праці, на придбання спецодягу, спецвзуття, та інших засобів індивідуального захисту, проведення атестації робочих місць на відповідність їх нормативам, актам з охорони праці, придбання устаткування та матеріалів з метою профілактики професійних захворювань та реабілітації потерпілих від нещасних випадків, проведення технічної експертизи аварійних приміщень та споруд, а також попередження дорожньо-транспортних пригод.

Важливим заходом по покращенню стану умов праці є удосконалення технологічних процесів та устаткування (наприклад заміна звичайних духових шаф на такі, максимальна температура нагріву зовнішньої поверхні яких становить 30-40 °С).

Технологічне устаткування що виділяє тепло слід розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівель й в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях.

Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщення.

Удосконалення технологічних процесів та обладнання дасть змогу усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, які чин