Використання наших громадян за кордоном на низько 8 страница

Загальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5

м лн. чоловік. Їх питома вага в загальній чисельності

працюючих в деяких країнах становить: Люксембург – 33%;

Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%; Німеччина – 8%;

Франція – 8%; Нідерланди – 5%; Данія – 4%; Італія – 2%

США

Іноземці складають більше 7% від загальної чисельності,

причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які

народжені за межами США (близько 26 млн. осіб), мешкають у

семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді,

Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на них

припадає 22% населення. Серед країн-експортерів робочої сили

до США слід назвати Мексику, на яку припадає 12% прибулих,

а також Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні республіки

СРСР і Домініканську Республіку

Основні імміграційні центри, що сформувалися до 2000 р.:

3. Нафтодобувні країни Близького Сходу

В регіон щорічно прибуває близько 4 млн. іноземців, в

основному з Індії, Пакистану, Бангладеш, Філіппін та деяких

інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська

Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.

Латинська Америка

Загальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік.

Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з

точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу.

5. Австралія

Країна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні

одна чверть населення Австралії – іммігранти з більше ніж 100

країн світу

Основні імміграційні центри, що сформувалися до 2000 р.:

6. Азійсько-Тихоокеанський регіон

Головними країнами-реципієнтами виступають Південна Корея,

Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які

прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та

Філіппін.

Африка

В Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що

приймає, насамперед, єгиптян, а на півдні – Південна Африка,

яка притягує вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх

країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для

вихідців з Гани, Чаду та Беніну.

Напрямки міжнародної міграції робочої сили:

· міграція з країн, що розвиваються, до промислове розвинутих країн;

· міграція в межах промислове розвинутих країн;

· міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

· міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;

· міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються

Середньорічний обсяг мігрантів до більш розвинутих регіонів світу протягом 1960-2050 рр.

Кількісні виміри міграційних процесів

· кількість емігрантів, що виїхали з конкретної країни за певний проміжок часу;

· кількість іммігрантів, що прибули до країни;

· співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне сальдо);

· кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо;

· питома вага іммігрантів в загальній чисельності зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях.

· середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів взагалі і в розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів;

· річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів в платіжному балансі країни тощо.

Показники міграції

Показники міграції

Кількісні та якісні виміри сучасної трудової міграції

1. У 2005 р. чисельність міжнародних мігрантів сягнула 191 млн. чол., з яких 115 – проживає у промислово розвинутих країнах, і лише 75 – у країнах, що розвиваються. До 2010 р. їх кількість сягне 210 млн. осіб (128 млн. та 82 млн. відповідно)

2. У 1990 р. 3/4 всіх мігрантів проживали у 30 країнах світу, у 2005 р. – у 28, у 2010 – у 27.

3. У 2010 р. 61% всіх мігрантів будуть проживати у розвинених країнах світу. 33% - у Європі, 28% - у Азії, 24% - у Північній Америці, 9% - у Африці, по 3% - у країнах Латинської Америки та Океанії.

4. Мігранти складали 20% населення у 41 країні світу 2005 р., 2010 – 20% населення у 47 країнах світу.

5. Очікується, що 20% всіх мігрантів 2010 р. припадатиме на США, 6% - на РФ, 5% - на Німеччину, по 3% - Канаду та Саудівську Аравію.

6. Жінки-мігранти складають половину всіх міжнародних мігрантів, до 2010 р. їх частка в міграції до розвинених країн зросте до 52%.

Тенденції міжнародної міграції станом на 2009 рік

· На 2009 р. кількість міжнародних мігрантів сягає 3% від чисельності населення землі або 210 млн.;

· 128 млн. (або 61%) проживає в розвинутих країнах;

· На Європу припадає 33% міжнародних мігрантів, Азію – 28%, Північну Америку – 24%, Карибський Басейн і Океанія – 3%;

· У Азії число мігрантів-чоловіків значно перевищує кількість мігрантів-жінок, що пояснюється зростанням попиту на роботу за контрактом;

8.4. Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграції

Країни-імпортери робочої силу отримують при цьому такі переваги:

· внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов'язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили;

· іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;

· при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;

Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграції

4) іноземні робітники часто розглядаються як певний

амортизатор у випадку кризи та безробіття;

5) іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не

враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.

Країни-імпортери, що приймають іноземну робочу силу, отримують від цього такі переваги:

· іммігранти поліпшують демографічну;

· збільшується об'єм робочої сили в складі якої переважають висококваліфіковані спеціалісти;

· підвищуються темпи економічного зростання і науково-технічного прогресу;

Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграції

4) збільшується об'єм випуску продукції і національного доходу

5) зростає конкуренція на внутрішньому ринку праці і як наслідок знижується ціна робочої сили;

6) заповнюються вільні соціально-непривабливі та непрестижні робочі місця (домогосподарок, сміттярів, вантажників тощо);

7) приріст податкових надходжень до бюджету внаслідок підвищення темпів економічного зростання.

Недоліки імміграції

· додаткова конкуренція на ринку праці призводить до зростання безробіття;

· масову імміграцію завжди супроводжують зростання соціальної напруженості в суспільстві, конфлікти на расовому, національному та регіональному ґрунті, зростання злочинності та інших негативних явищ;

· працівники-іноземці, як правило, зазнають у країні – імпортері робочої сили різних форм дискримінації, починаючи з умов прийняття на роботу, оплати праці і закінчуючи сферою медичного обслуговування, страхування

1) адміністративно-правові методи:

а) законодавство про юридичний, політичний і професійний статусів мігрантів;

б) національні служби імміграції, які проводять:

· контроль за в'їздом іммігрантів до країни;

· видають дозвіл на в'їзд на роботу;

· видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;

в) міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

2) економічні методи:

використання наших громадян за кордоном на низько

кваліфікованих, важких роботах з шкідливими умовами праці,

наявність випадків їх дискримінації та експлуатації з боку

місцевих роботодавців;

8) тривала відірваність трудових емігрантів від родини,

існування можливостей потрапити у воєнні конфлікти і навіть

Загинути;

9) підвищення злочинності та соціальної напруги у суспільстві

через міжнаціональні конфлікти, чисельні порушення правил

оформлення документів на перебування та проживання

іноземцями, використання України, в якості транзитної

територій, для подальшої еміграції у розвинуті західні країни.

Міграційні загрози національній безпеці держави

· зменшення чисельності населення в результаті міграцій і природного руху (за певних умов це може призвести до неможливості підтримання необхідного рівня господарської освоєння території);

· значні міграційні втрати населення, перш за все молодого та середнього віку, зокрема еміграція висококваліфікованих спеціалістів;

· нелегальна міграція наших співгромадян за кордон, чимало з яких опиняються у безправному становищі і позбавлені можливості користування захистом держави;

· приток та транзит нелегальних мігрантів з країн, що розвиваються, включаючи кримінальні елементи.

Нові умови формування міграційної політики:

· прийняття заходів по залученню населення і робочої сили в країнах-реципієнтах;

· збільшення тривалості перебування за кордоном у довгострокових мігрантів, посилення тенденцій переходу тимчасової трудової міграції у постійну форму;

· світова фінансова криза;

· підготовка до проведення чемпіонату Європи з футболу (Євро-2012).

Пріоритети щодо залучення іммігрантів

· українці за національністю;

· особи, які мають зв’язки з Україною;

· представники народів, раніше депортованих з сучасної території України;

· особи, які отримали освіту в українських вузах;

· чоловіки (дружини) громадян України;

· діячі науки і культури, особи, які мають спеціальність і кваліфікацію, потреба в яких існує в Україні;

· особи, які мають вищу освіту;

· біженці;

· представники європейських етносів;

· особи, що належать до східних християнських конфесій

· інші іноземці, які фактично мешкають в Україні понад 5 років і не були притягнуті до кримінальної відповідальності;