Парадокс Лєонтьєва та його пояснення. Чому може не спрацьовувати на емпіричному рівні принцип порівняльної переваги?

В. Леонтьев у своїй роботі проаналізував висновок теорії Хекшера — Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори застосовуються менш інтенсивно. Точніше, він одночасно перевіряв два припущення: 1) теорія Хекшера — Оліна справедлива; 2) в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, відповідно до теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.

Для підтвердження цих припущень В. Леонтьев підрахував, скільки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту вартістю в 1 млн. дол. США та товари такої ж вартості, які прямо конкурують з імпортними товарами.

Результат, отриманий Леонтьєвим, виявився парадоксальним: у 1947 р. США продавали іншим країнам працемісткі (а не капіталомісткі) товари в обмін на відносно капіталомісткі (а не працемісткі). Ключовий параметр (К_х/L_х) / (K_м/L_м) становив лише 0,77, тоді як згідно з теорією Хекшера — Оліна він повинен бути набагато більшим від одиниці.

Парадокс Леонтьева (Leontief Paradox): теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку.

Неодноразові спроби пояснити такий парадокс дали змогу розвинути та збагатити теорію Хекшера-Оліна завдяки врахуванню додаткових обставин, які впливають на міжнародну спеціалізацію, зокрема таких:

- неоднорідність факторів виробництва, перш за все робочої сили, яка суттєво відрізняється за рівнем кваліфікації. У зв'язку з цим в експорті промислово розвинутих країн може відображатися відносна надлишковість висококваліфікованої робочої сили і спеціалістів, у той час як країни, що розвиваються, експортують продукцію, яка потребує значних затрат некваліфікованої праці;

- значна роль природних ресурсів, що, як правило, використовуються у виробничому процесі тільки в поєднанні з великою кількістю капіталу (наприклад, у галузях добувної промисловості). Це певною мірою пояснює те, що експорт із багатьох країн, що розвиваються, і мають великі запаси природних ресурсів, капіталомісткий, хоча капітал у цих країнах і не є відносно надлишковим фактором;

- вплив на міжнародну спеціалізацію зовнішньоторговельної політики уряду. Ця політика може обмежувати імпорт і стимулювати розвиток внутрішнього виробництва та експорт продукції тих галузей, де інтенсивно використовуються відносно дефіцитні фактори виробництва.

 

Порівняльна перевага у новорікардіанській теорії. Вплив реальної продуктивності праці (або оберненого показника- зарплатомісткості продуктивності праці) на конкурентоспроможність виробничих секторів та торговельних товарів. Ситуація в Україні.

Розвиваючи теорію абсолютної переваги, Д. Рікардо довів, що міжнародна торгівля взаємовигідна для двох країн навіть у тому випадку, коли жодна з них не має абсолютну перевагу по жодному товару.

Зміст закону порівняльних переваг можна звести до наступного твердженню: підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може служити винятково різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.

Теорія порівняльних переваг (comparative advantage theory) – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, що вони можуть робити з відносно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідної для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чим в іншій.

Теорія порівняльних переваг використовує поняття альтернативної ціни, що теж саме, що й витрат (ціни) заміщення.

Вона являє собою просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їхнє виробництво.

Поняття витрат заміщення практично еквівалентно за змістом альтернативній ціні з тією тільки різницею, що в даному випадку порівнюються величини, зворотні витратам праці, - кількість одиниць товарів, зроблених за одиницю часу.

Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду факторів. Такими

факторами є кадри, праця й оплати праці. Кадри найбільш коштовна і важлива

частина продуктивних сил суспільства. У цілому ефективність виробництва залежить

від кваліфікації робітників, їхнього розміщення і використання, що впливає на обсяг і

темпи приросту виробленої продукції, використання матеріально-технічних засобів.

Ефективне використання кадрів прямим чином залежить від зміни показника

продуктивності праці. Зростання цього показника є найважливішою умовою розвитку

продуктивних сил країни і головним джерелом зростання національного доходу.

Динаміку продуктивності праці визначає діюча на підприємстві система оплати праці,

яка є стимулюючим чинником підвищення кваліфікації праці і технічного рівня

виконаної роботи. Зростання продуктивності праці має велике господарське значення, оскількипідвищення ефективності використання трудових ресурсів сприяє збільшенню обсягу

випуску і реалізації продукції, зниженню собівартості продукції та її ціни, підвищенню

конкурентоспроможності продукції на ринку, збільшенню прибутків і відрахувань у

бюджет та фонди, зміцненню фінансового стану підприємства, забезпечує

формуванню іміджу підприємства.

Ринок і держава повинні створювати умови для отримання нових знань, освоєння нових професій. Це вимагає вкладення коштів як роботодавцями і державою, так і самими працівниками, які залишилися поза сферою професійної зайнятості.

Сьогодні ми повинні обговорювати не окремі питання перекваліфікації або підвищення кваліфікації, на часі створення національної системи кваліфікацій і компетенцій в Україні.

Ефективне функціонування національної системи кваліфікацій створюватиме передумови для переходу від одного до іншого кваліфікаційного рівня або надбання суміжних професій, що мотивуватиме громадян до професійного росту та продуктивної праці.

Забезпечення економічної і соціальної стабільності в
країні взаємопов'язане з підвищенням

конкурентоспроможності національної економіки та мобільності всіх соціальних верств і груп громадян на ринку праці.

На жаль, вплив ринку праці на удосконалення та підвищення ефективності системи професійної освіти і навчання в Україні дотепер залишається незначним, більшість вакантних робочих місць на ринку потребують заміщення кваліфікованими робітниками. Протягом останніх років потенціал кваліфікованих робітників в Україні значно знизився. До того ж, престиж робітничих професій стрімко падає, що може призвести до напливу іноземної робочої сили.