ТЕМА 4. Виробничі засоби підприємства

1. Сутність і характеристика виробничих засобів підприємства.

2. Оцінка, класифікація та структура основних виробничих фондів.

3. Процес відтворення основних виробничих фондів.

4. Ефективність використання та відтворення основних виробничих фондів підприємства.

5. Оборотні кошти підприємства: сутність, склад та нормування.

6. Ефективність використання оборотних коштів підприємства.

1. Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності підприємства є забезпечення виробничих ланок поряд із матеріальними та трудовими ресурсами, необхідними засобами виробництва.

Засоби виробництва поділяються на:

засоби праці (основні засоби та інші необоротні активи);

предмети праці (оборотні кошти).

 

Рис. 4.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва і виробничих засобів

 

За характером участі в діяльності підприємства його активи, тобто вся сукупність майна, яка використовується для здійснення діяльності, поділяється на необоротні та оборотні активи. При чому для необоротних активів характерне збереження речової форми у ході виробничого процесу протягом тривалого часу.

До необоротних активів відносяться:

ü Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з мето використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

ü Нематеріальні активи - об'єкти господарювання, які використовуються тривалий час проте не мають натурально-речової форми та представлені різного роду правами (права на інтелектуальну власність, авторські та суміжні права, права користування природними ресурсами тощо).

ü Довгострокові вкладення представлені двома напрямками використання засобів:

· капітальні інвестиції в будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання засобів праці, представлених обладнанням, інструментами, пристроями тощо (незавершене будівництво);

· фінансові інвестиції на період більше року, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент, у тому числі фінансові інвестиції, які враховуються методом участі в капіталі (довгострокові фінансові інвестиції).

ü Відстрочені податкові активи відображають суму податку на прибуток підприємства, яка належить відшкодуванню у наступних періодах у результаті тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

 

2. Основні фонди – частина виробничих фондів підприємства, представлена засобами праці, які приймають участь у виробничому процесі більше 1 року (від дати введення в експлуатацію), зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

В промисловості ОФ складають приблизно 80%, в національному багатстві країни – приблизно 60%.

За своїм речовим складом, термінами служби, функціональною роллю в процесі виробництва основні засоби є неоднорідними.

За участю у виробничому процесі ОЗ поділяються на основні виробничі(промислово-виробничі) і основні невиробничі (непромислові) засоби.

Основні виробничі засоби – це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції – машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва – будівлі, споруди). Проте віднесення об’єктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання – активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).

Основні невиробничі засоби – це засоби, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для задоволення побутових та культурних потреб працівників підприємства (їдальні, дитячі садочки, спортивні споруди, будинки відпочинку тощо).

Залежно від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:

1. Будівлі – корпуси цехів, адміністративно-господарські побудови, склади, кладові тощо.

2. Споруди – інженерно-технічні об'єкти: нафтові і газові свердловини, насосні станції, тунелі, очисні споруди, мости, стволи шахт, водонапірні башти та ін.

3. Передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії (електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин: електромережі, паро-, водо-, газо-, нафтопроводи.

4. Машини і обладнання поділяються на:

• силові машини і обладнання (котли, дизелі);

• робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);

• вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

• обчислювальна техніка.

5. Транспортні засоби – враховуються засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі тощо.

6. Інструмент – механізовані та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, а також різного роду пристосування – лещата, патрони, кондуктори та ін.

7. Виробничий інвентар – інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.

8. Господарський інвентар – предмети канцелярського ігосподарського призначення – канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.

З метою обліку, аналізу та планування основні засоби згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» класифікують за такими групами:

1) Основні засоби:

• Земельні ділянки

• Капітальні витрати на поліпшення земель

• Будинки, споруди та передавальні пристрої

• Машини та обладнання

• Транспортні засоби

• Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

• Робоча і продуктивна худоба

• Багаторічні насадження

• Інші основні засоби

2) Інші необоротні матеріальні активи:

• Бібліотечні фонди

• Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)

• Тимчасові (нетитульні) споруди

• Природні ресурси

• Інвентарна тара

• Предмети прокату

• Інші необоротні матеріальні активи

3) Незавершені капітальні інвестиції:

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не здійснилось, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на просилові, будівельні, сільськогосподарські, транспорту, зв'язку тощо.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні або орендовані

У відповідності до пп. 14.1.138 Податкового кодексу України (далі ПКУ) основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

З метою оподаткування і амортизації у відповідності до ПКУ основні засоби та інші необоротні активи класифікують на такі групи із зазначенням мінімально допустимих строків їх амортизації (табл. 4.1, 4.2).

Слід відмітити сутність поняття «структура основних засобів», яке відображає відсоткове співвідношення окремих груп основних засобів. Розрізняють такі структури основних засобів:

виробнича (технологічна) структура основних засобів – співвідношення окремих видів (груп) основних засобів, виражене у відсотках до їх сукупної вартості; досить часто цю структуру розглядають як співвідношення активної та пасивної частини основних засобів;

галузева структура основних засобів – співвідношення питомої ваги основних засобів різних галузей до їх загальної вартості;

вікова структура основних засобів – співвідношення основних засобів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Таблиця 4.1

Класифікація основних засобів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом
група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 - тварини
рупа 8 - багаторічні насадження
група 9 - інші основні засоби
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара
група 15 - предмети прокату
група 16 - довгострокові біологічні активи

 

Таблиця 4.2

Класифікація інших необоротних активів

Групи	Строк дії права користування
група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа
група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років
група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки
група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	відповідно до правовстановлюючого документа

 

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вар­тісній (грошовій) формі. Оцінка матеріальних необоротних активів в натуральних показниках використовується для розрахунку виробничих потужностей, складання ба­лансів обладнання, для визначення рівня його використання тощо. Вихідним документом при цьому є паспорти робочих місць, устатку­вання і підприємств в цілому.

Для правильного визначення обсягу основних засобів, динаміки та структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу використовують вартісну (грошову) оцінку.

Оцінку основних засобів здійснюють залежно від:

ü моменту проведення оцінки;

ü стану основних засобів.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних засобів визначається як:

Первісна вартість - це фактична сума коштів, витрачених на придбання (або створення) та введення в дію необоротних активів.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових засобів чи справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:

ü ціна придбання Оз;

ü витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

ü реєстраційні збори, державне мито та інші платежі, пов'язані з придбанням прав на об'єкт Оз;

ü витрати на доставку основних засобів;

ü інші (ввізне мито, непрямі податки, страхування ризиків тощо).

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включають­ся до первісної вартості необоротних активів, придбаних або створених повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Відновлена (відновна) вартість – вартість відтворення в сучасних умовах точної копії ОЗ з використанням аналогічних матеріалів та збереженням всіх експлуатаційних параметрів.

У П(С)БО виділений ще один вид оцінки основних засобів – справедлива (реальна) вартість.

Справедливоювартістю необоротних активів є їх ринкова вартість, визначена експертами або фахівцями підприємства. Іншими словами, справедлива вартість – це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між зацікавленими і компетентними сторонами.

Після надходження необоротних активів підприємство може мати витрати, пов'язані з їх експлуатацією або поліпшенням їх стану.

Залежно від стану основних засобів вони оцінюються за:

Повною вартістю (первісна або відновна балансова вартість).

Залишковою вартістю – вартість ОЗ, що характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще залишилась, тобто ще не перенесена на вартість виготовленої продукції.

В_зал = В_перв - А_зносу

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта після закінчення терміну його експлуатації за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

 

Придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, то цей вид вартості наз. балансовою вартістю.

Балансова – вартість на початок розрахункового року, за якою ОЗ обліковуються на балансі підприємства. Містить витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів, за рахунок:

ü впровадження більш ефективного технологічного процесу;

ü ремонт, реконструкція тощо.

Амортизована вартість – вартість спрацювання ОЗ, або первісна (чи переоцінена) вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

В_ам=В_перв - В_лікв

Для обліку руху основних засобів підприємством розраховується середньорічна балансова вартість основних засобів:

,

де В_{бал.сер.} – середньорічна балансова вартість основних засобів, грош.од.;

В_{бал.п.р.} – балансова вартість основних засобів на початок року, грош.од.;

В_{вв і} – вартість введених в дію основних засобів в і -му місяці, грош.од.;

В_{вив і} – вартість виведених з експлуатації основних засобів в і -му місяці, грош.од.;

а_і – число цілих місяців з моменту введення до кінця року;

в_і – число цілих місяців з моменту виводу до кінця року.

 

3. В процесі використання ОЗ зношуються.

Знос – це втрата основними засобами своєї вартості. В економіці розрізняють фізичний (матеріальний) і моральний (економічний і техніко-економічний) знос.

Фізичний знос – це втрата основними засобами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.

Фізичний знос може мати місце:

ü внаслідок експлуатації основних засобів у результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків - фізичний знос І роду (виробничий);

ü у процесі їх бездіяльності і тривалого зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (атмосферні впливи, корозія) – фізичний знос ІІ роду (природній).

На фізичний знос впливають дві групи чинників:

1) якість самих основних засобів (визначається досконалістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дисципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектуючих та матеріалів);

2) умови експлуатації основних засобів (ступінь завантаження, якість і своєчасність технічного догляду та ремонтів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).

Фізичний знос основних засобів може бути усувним (тимчасовим), що ліквідується шляхом проведення ремонтів різної складності, і неусувним (постійно накопичуваним), що призводить до повного руйнування основних засобі в та їх ліквідації.

Економічним мірилом фізичного зношення може служити коефіцієнт фізичного зношення основних засобів:

К_ф.зн.= А_сум /В_п або К_ф.зн.= В_{кап.рем} /В_п

де В_{кап.рем} – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

А_сум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зносу), грн.;

0 < К_ф.зн. ≤ 1

К_ф.зн.=

де Т_ф, Т_н – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральний знос – передчасне знецінення вартості основних засобів до настання повного фізичного спрацювання під впливом НТП. Розрізняють два види морального зношення:

· 1-го роду – спричиняє НТП, що проявляється в підвищенні продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні засоби.

· 2-го роду – це втрата ОЗ частини їх вартості в результаті появи нових більш досконалих і продуктивних ОЗ, кращої організації виробництва. Його можна усунути шляхом модернізації.

Економічним мірилом морального зношення може служити коефіцієнт морального зношення основних засобів:

К_{мор.зн.І}= (В_перв- В_відн) /В_перв

Загальний коефіцієнт зношення основних засобів:

К_зн.заг.= 1-(1- К_{мор.зн.І})*(1- К_ф.зн.)

Процес відшкодування зношення основних засобів здійснюється шляхом амортизації.