Нормативно-правове забезпечення екологічного менеджменту

 

Правову основу екологічного менеджменту становить складний комплекс національних і міжнародних документів, які регулюють діяльність у галузі підприємництва та охорони довкілля з метою виконання таких трьох основних завдань:

1) охорона і збереження довкілля та підтримання на належному рівні його якості (води, повітря, земельних ресурсів);

2) охорона здоров’я працівників підприємств і місцевого населення;

3) регулювання процесу споживання/використання ресурсів.

Відповідно до перелічених напрямів сформувався складний комплекс національного і міжнародного нормативно-правового забезпечення екологічного менеджменту: законів, конвенцій, стандартів, рекомендацій, резолюцій і принципів виробничого саморегулювання (табл. 4).

Основою вітчизняного механізму нормативно-правового регулювання відносин у сфері екологічного менеджменту є міжнародні стандарти екологічного менеджменту (прийняті як державні, див. тему 3) та природоохоронне законодавство України, зокрема Закон "Про охорону навколишнього природного середовища", а також розроблювані відповідно до нього Земельний, Водний, Лісовий кодекси України, Закони України «Про надра», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону і використання рослинного і тваринного світу», «Про відходи» та інші спеціальні закони. Окремо можна виділити ратифіковані міжнародні угоди у сфері екологічного співробітництва та забезпечення сталого розвитку. Так, на міжнародному рівні виділяють три основні типи екологічних угод:

1. Угоди про транскордонне забруднення (наприклад, Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, 1979 р.; Конвенція про контроль за транскордонним переміщенням відходів і їх видаленням, 1989 р.);

2. Угоди про використання і збереження ресурсів, розподілених між кількома країнами одного регіону (наприклад, Конвенція про рибальство і збереження морських живих ресурсів у Балтійському морі і Бельтах, 1973 р.; Рамкова Конвенція про захист довкілля та сталий розвиток у Карпатському регіоні, 2003 р.);

3. Конвенції про використання світових ресурсів, таких як океани, атмосфера, космос (наприклад, Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 р.).

 

Таблиця 4. Нормативно-правове забезпечення екологічного менеджменту

Категорія	Тип	Функції	Приклади
Національний рівень
1. Основні закони і правила
Загальні	Закони, постанови, розпорядження, укази тощо	- визначають компетенцію; - наділяють повноваженнями; - обмежують сферу діяльності; - визначають напрями виробничої та природоохоронної діяльності.	- Конституція України; - Закон України «Про підприємництво»; - Закон України «Про стандартизацію» тощо
Спеціальні	Природоохоронне законодавство, закони і постанови безпосередньо в галузі екологічного менеджменту	- регулюють відносини у галузі використання, охорони і відтворення ресурсів і умов довкілля; - визначають мінімальні екологічні вимоги до діяльності підприємства; - забезпечують основу для практичної реалізації екологічного менеджменту тощо	- Постанова ВРУ "Про основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля»; використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки"; - Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»; - Закон України «Про охорону атмосферного повітря» - Закон «Про екологічну експертизу»; - Земельний кодекс України; - Лісовий кодекс України; - Водний кодекс України; - Закон «Про екологічний аудит» тощо
2. Правила і норми виробничої діяльності
Обов’язкові	Угоди, дозволи, статистичні звіти	- регулюють відносини із державними органами та економічними партнерами; - встановлюють допустимий рівень впливу підприємства на довкілля; - забезпечують статистичною інформацією про екологічний вплив підприємства, продукції і послуг.	- Дозвіл на спеціальне водокористування; - № 2-ТП (повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" тощо
Стандарти якості довкілля	- Нормативи ГДВ[2], ГДК[3], ГДС[4]
Добровільні	Стандарти у сфері екологічного менеджменту	- забезпечують методикою формування і розвитку систем екологічного менеджменту; - систематизують екологічну діяльність підприємства; - регулюють відносини з зацікавленими сторонами, зокрема громадськістю; - забезпечують інструментарієм для прийняття екологічно доцільних та економічно зважених рішень.	- ДСТУ ISO 14001:2006; - ДСТУ ISO 14015:2005; - ДСТУ ISO 14020:2003; - ДСТУ ISO 14031:2004; - ДСТУ ISO 14040:2004; - ДСТУ ISO 14050-2004 тощо
Стандарти у суміжних сферах (менеджменту якості)	- ДСТУ ISO 9001-2001 тощо
3. Внутрішньофірмові правила та норми
Обов'язкові	Для працівників підприємства	- визначають вимоги до кваліфікації, освіченості та морально-етичних якостей працівників; - розподіляють обов’язки, повноваження і відповідальність; - заохочують до екологічно свідомої діяльності.	- Екологічна політика; - Правила поведінки; - Посадові інструкції; - Внутрішні процедури (визначення екологічних аспектів, проведення внутрішнього аудиту і т.ін.); - Екологічна звітність (статистична); - Установчі документи тощо
Для відвідувачів підприємства	- регулюють поведінку відвідувачів підприємства	- Правила поведінки на території підприємства.
Добровільні	Для працівників підприємства	- інформують про результати діяльності в галузі екологічного менеджменту підприємства й екологічну ефективність підприємства; - підвищують рівень екологічної поінформованості й освіченості.	- Екологічна звітність; - Екологічна політика.
Для відвідувачів підприємства
Міжнародний рівень
Стандарти	У сфері екологічного менеджменту	- визначають єдині правила і вимоги щодо побудови систем менеджменту; - забезпечують міжнародну узгодженість і співпрацю.	- ISO 14001:2004; - EMAS:2001; - ISO 19011:2002 тощо
У суміжних сферах (менеджменту якості, охорони праці, соціальної відповідальності тощо)	- ISO 9001:2000; - ISO 10015:1999; - OHSAS 18001:1999; - SA 8001-2001 тощо
Угоди, конвенції, протоколи, стратегії тощо	- регулюють міжнародні аспекти природоохоронної та підприємницької діяльності; - формують міжнародні торгово-економічні відносини та ринок екологічних товарів і послуг; - сприяють підвищенню рівня екологічної свідомості та культури.	- Порядок денний на ХХІ століття (Агенда-21); - Хартія Міжнародної Торгової Палати про принципи екологічного менеджменту; - Кіотський протокол зі зміни клімату; - Оргуська Конвенція; - Рамкова Конвенція про захист довкілля та сталий (збалансований) розвиток у Карпатському регіоні; - Протокол про стратегічну екологічну оцінку тощо.

 

У багатьох країнах невід’ємним складником екологічного законодавства є специфічні економічні інструменти. Їх мета – знеохотити виробників до здійснення шкідливої або ресурсомісткої діяльності, переводячи її в економічно невигідну категорію. Найбільш поширеними є цінові інструменти, субсидії, кредитні системи і торгові дозволи, а також засоби примусу, такі як збори та штрафи. Сюди належать такі види діяльності, як ліцензування, екологічний аудит, страхування. В Україні цими інструментами оперують у межах державної екологічної політики та державної системи управління навколишнім середовищем.

 

 

Контрольні питання:

1. Яке місце займає екологічний менеджмент серед інших наук?

2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку екологічного менеджменту.

3. Проаналізуйте зміни в усвідомленні та сприйнятті суспільством екологічних викликів.

4. Опишіть еволюцію екологічного менеджменту в Україні.

5. У чому відмінність між управлінням навколишнім середовищем і екологічним менеджментом?

6. Перелічіть основні функції і завдання екологічного менеджменту.

4. Обґрунтуйте принципи екологічного менеджменту.

5. Поясніть механізм управлінського впливу екологічного менеджменту.

6. Охарактеризуйте нормативно-правове забезпечення екологічного менеджменту.

 

^[1] Джерело: Белмане И., Далхаммар К. Системы экологического менеджмента: Практическое пособие по внедрению СЭМ в соответствии с требованиями международного Стандарта ИСО 14001. Лунд, 2002. – 196 с.

^[2] ГДВ – гранично допустимий викид

^[3] ГДК – гранично допустима концентрація

^[4] ГДС – гранично допустимий скид