Завдання дисципліни „Економіка праці та СТВ”.

Поняття праці та її характер в умовах ринкової економіки.

Визначення предмету „Економіка праці та СТВ”.

Завдання дисципліни „Економіка праці та СТВ”.

 

1.Еволюція поглядів на категорію “праця”

 

Праця є основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, слугує однією з найважливіших форм самовираження.

Перші писемні згадки про працю висвітлювали мислителі античності, зокрема такі, як Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.), Платон (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.).

Так, Ксенофонт, вважаючи рабство нормальним станом, вихваляв сільськогосподарські роботи, які тренують силу селян, спрямовують їх на шлях взаємодопомоги, забезпечують їх усім необхідним.

Аристотель розробив “науку рабства”, згідно з якою рабів сприймали як знаряддя, що вміє говорити. Так, за дослідженням Аристотеля, “раб” – це живе знаряддя, а знаряддя – це “неживий раб”. Відстоюючи рабство, мислитель водночас виправдовував позаекономічні методи стимулювання праці. Крім того, як засіб стимуляції він радив використовувати контроль, традиції, звичаї, закони. До того ж Аристотель відстоював поділ праці, розуміючи його ефективність.

В епоху середньовіччя Фома Аквінський (1225 – 1279) оцінював працю з позиції християнської традиції, праця виступала необхідною умовою життя, зміцнення моралі.

Детально досліджував проблеми праці англійський вчений Г. Спенсер. Він докладно проаналізував різні види праці: складну працю, вільну працю, становлення і розвиток капіталу, діяльність робітничих союзів, організацію та оплату праці при капіталістичній кооперації, працю рабів, селян, робітників.

Питання економіки праці, зокрема проблеми природи й організації заробітної плати, почали предметно досліджуватися представниками класичної буржуазної політекономії. Проблеми, які формують предмет економіки праці, проаналізовані у праці Адама Сміта “Багатство нації” (1776 р.). Дослідник обґрунтував зв’язок між економічним розвитком та процесом поділу праці, показав об’єктивну необхідність існування та розвитку товарних ринків, що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання працівників, визначив роль заробітної плати, величина якої розраховується на ринковій основі внаслідок взаємодії сторін трудових відносин.

Проблеми економіки праці проаналізовані К. Марксом у “Капіталі” (1867р.). Так, К. Маркс дійшов висновку, що розвиток капіталістичної економіки обов’язково супроводжується посиленням експлуатації праці, що є вираженням класових суперечностей. За дослідженнями К. Маркса ніяка рівність сторін не може приховати факт існування експлуатації найманих працівників, зумовленої підпорядкованістю їх у процесі праці та відсутністю у них власності на засоби виробництва. Згідно з теорією марксизму вирішення всього комплексу проблем праці та економіки може бути досягнуте лише за умови глибинного перетворення основних характеристик трудового процесу, що передбачає знищення капіталістичного устрою.

Предметом наукового дослідження праця постала відносно пізно, лише в ХХ ст. Однак, на сьогодні не має жодної дисципліни, котра б не досліджувала працю так чи інакше. Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових економічних, соціальних, правових, психологічних дисциплін, зокрема “Економічної теорії”, “Основ менеджменту”, “Охорони праці”, “Управління персоналом”, “Економіки підприємств”, “Господарського права” та інших.

Важливе місце серед них посідає “Економіка праці та соціально-трудові відносини”. Це функціональна наука, яка досліджує суспільні виробничі відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці і відтворення робочої сили. Вона вивчає конкретні форми і методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва, його матеріального та морального стимулювання, відтворення робочої сили.

 

2. Праця та соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження

 

Праця – це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя. Змінюючи у процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Праця виступає однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини.

Працю слід розглядати як свідому цілеспрямовану діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага; як вияв людської особистості.

У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взаємодіючи один з одним. Соціальна взаємодія у сфері праці – це форма соціальних зв’язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії. Об’єктивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їх інтересів, близькість або віддаленість цілей, поглядів.

Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні та духовні блага.

Соціальні відносини – це відносини між соціальними групами (спільностями) та окремими індивідами з приводу їх суспільного становища, способу й укладу життя, з приводу умов формування й розвитку особистості, соціальних спільностей. Вони проявляються у становищі окремих груп працівників у трудовому процесі, комунікаційних зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією для впливу на поведінку та результати діяльності інших, а також для оцінки власного положення, що впливає на формування інтересів й поведінки цих груп.

Термін „соціально-трудові відносини” використовується порівняно недавно. Включення цього терміна в систему понять та категорій економіки праці обумовлено:

по-перше, розвитком наукових й прикладних уявлень про роль людей у розвитку економіки;

по-друге, тим фактором, що вирішення важливих завдань соціально-економічної реформи можливе на основі співробітництва всіх сил суспільства, у проведенні узгодженої політики у сфері соціально-трудових відносин та формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників соціально-трудових відносин;

по-третє, становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення її нормального функціонування можливе за умови її інтеграції в світове господарство, що передбачає узгодження соціально-трудових відносин в країні, вироблення механізму їх розвитку й ефективного регулювання та інтеграцію національної системи соціально-трудових відносин в систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством.

 

3. Завдання, об’єкт та предмет вивчення дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини”

 

У зв’язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

Головною метою вивчення дисципліни є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

Завданнями дисципліни є:

1) вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці;

2) оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування праці;

3) з’ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;

4) дослідження механізму соціального партнерства;

5) надання студентам ґрунтових знань з питань оплати праці й регулювання заробітної плати;

6) вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;

7) з’ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;

8) з’ясування місця і ролі Міжнародної організації праці у врегулюванні соціально-трудових відносин;

9) можливість використання здобутих знань у конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;

10) підвищення на цій основі адаптованості студентів до ринку праці, ефективного включення в систему нових соціально-трудових відносин.

Об’єктом вивчення дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини” є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини” є сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.