Сукупний попит, крива сукупного попиту.

Сукупний попит (AD) – це сукупна величина обсягу продукції, яку господарюючі суб єкти готові купити за даного рівня цін; потреба представлена на ринку з боку населення, фірм, держави. Сукупний попит складається з чотирьох компонентів:

I. Споживання (С) – попит на споживчі товари з боку населення. Він залежить від доходів населення, заборгованості населення та рівня цін.

II. Інвестиції (І) – попит на інвестиційні товари з боку підприємців. Він залежить від процентних ставок по кредитах, від очікуваних прибутків, оподаткування бізнесу та від рівня надлишкових виробничих потужностей.

III. Попит з боку держави ( G) – державні закупівлі товарів і послуг. Він залежить від рішень уряду щодо розміру державних витрат.

IV. Чистий експорт ( NE) – попит з боку іноземців на наші товари. Він залежить від розміру національного доходу інших країн та від обмінного курсу валют. Всі названі чотири компоненти формують сукупний попит країни, який можна показати графічно.

P - загальний р і вень ц і н (по вертикалі)

Q - реальний рівень цін (по горизонталі)

Конфігурація прямої AD, що має спадний характер, пояснується за допомогою трьох цінових ефектів, якими є:

Ефект процентної ставки Якщо підвищується ціни на товари, то зростає попит на гроші. Але кількість грошей в економіці залишається незмінною і тому гроші стають рідкіснішими. Тоді банк надаватиме гроші за вищої процентної ставки, а це означає, що люди будуть брати менше кредитів і здійснюватимуть менші закупівлі.

Ефект багатства Якщо ціни на товари зростають, то люди стають біднішими, тому що за наявну суму грошей вони можуть придбати менше товарів.

Ефект імпортних закупівель Якщо ціни на вітчизняні товари зростають, то у більш вигідній ситуації опиняються імпортні товари. Вони стають відносно дешевшими і тому попит населення переключається на імпортні товари, що означає скорочення попиту на вітчизняні товари.

Сукупний попит знаходиться під впливом двох груп чинників: цінових; нецінових.

 

65.Економічні закони і категорії.

Ек категорія -це наукове поняття, яке х-зує окремі сторони економічного явища. Сутність економічної категорії визначається такими критеріями:1)відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної с-ми ек відносин людей; 2)має об’єктивний характер, 3)має історичний характер, оскільки значна частина категорій політ економії на певному етапі розвитку суспільного в-ва відмирає.

У курсі політ економії використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, заробітна плата та багато інших.

В економіці діє низка економічних законів. Економічний закон виявляє суттєві і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу.

Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими групами: 1)усезагальні закони, 2)особливі економічні закони, 3)специфічні закони, які діють лише в умовах певного ек ладу.

У сукупності всі ці закони формують с-му законів економіки та закономірності її розвитку.

 

61. Функціонально-історичні типи економічних систем

Соц.-екон. с-ми відображають особливості певних країн в їх істор. розвитку. Найбільш суттєвими ознаками, які дають підстави для виділення певних функціонально-історичних типів економічних с-м є: відносини власності, особливості організації господарського життя, спрямованість економічних с-м (демократична, антинародна, гуманістична), від ступеня розвитку та соц. захищеності.

Виходячи з цих ознак, виділяють такі функціональні види економічних систем:

а) ринкова (або конкурентна) економічна система; б) монополістична економічна система; в) адміністративна економічна система; г) змішана (ринково-державна) економічна система, в тому числі перехідна; д) традиційна економічна система.

Чиста ринкова економічна система (конкурентна) характеризується такими ознаками: 1. приватна власність на ресурси; 2. самостійність учасників економічного процесу; 3. конкуренція суб єктів господарювання; 4. цінова координація економічної діяльності і управління, а саме: формування економічних пропорцій відбувається під впливом динаміки цін та конкуренціоутворення відбувається під впливом попиту і пропозиції; та ін.

Монополістична ринкова економічна система характеризується такими ознаками: 1. невеликою кількістю виробників даного товару; 2. його диференціацією (відмінностями торгової марки, якості, технічної характеристики); 3. дефіцитом необхідної інформації; 4. утрудненим доступом до ресурсів; 5. погодженням дій учасників ринкових відносин.

Адміністративна економічна система функціонує на таких засадах: 1. діяльність господарських суб єктів регулюється централізовано державою; 2. макроекономічні пропорції формуються на базі директивних планів; 3. ціни встановлюються адміністративним шляхом.

Змішана економічна система (ринково-державна) є проміжковою між чистою ринковою економічною системою і командною економічною системою. Уряд тут відіграє активну роль: а) сприяє стабілізації і зростанню економіки; б) забезпечує економіку деякими товарами і послугами, які виробляються в недостатньому обсязі, або й зовсім не постачаються ринковою системою; в) модифікує розподіл доходів і ресурсів, тощо.

Перехідні економічні системи являють собою різновид змішаної, в період трансформації економічної системи з одного в інший функціональний чи функціонально-історичний тип.

Традиційні економічні системи характерні для слаборозвинутих країн (наприклад: Афганістан, Нікарагуа, Іран, Заїр та ін.). Це - засновані на звичаях економічні системи. Тут техніка виробництва, обмін, розподіл доходів грунтується на давніх звичаях; спадковість і касти диктують економічні ролі індивідам, що зумовлює чітко виражений соціально-економічний застій; технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмежені так як вони суперечать традиціям і загрожують стабільності суспільного ладу.

62. Інвестиції, крива інвестиційного попиту.

Інвестиції є другим фактором суспільних видатків. Інвестиції відіграють подвійну роль в макроекономіці: -В короткостроковому періоді різкі зміни у інвестиціях можуть змінювати сукупні попит, обсяг ви-ва і зайнятість; -В довгостроковому періоді інвестиції означають збільшення капіталу. Приєднання до існуючого капіталу нових, різних будівель, устаткування приводить до збільшення капіталу в цілому. Це впливає позитивно на ви-во, відбувається ек. зростання і ек. розвиток.

Детермінантами інвестицій є: доходи або витрати; затрати на інвестування; сподівання та довіра бізнесу.

Інвестиції будуть давати доходи тоді, коли додаткове інвестування дозволить розширити реалізацію продукції. Інвестиції і виробничий процес взаємопов'язані. Інвестиції залежать від доходу або виручки, на які в свою чергу впливає ділова активність фірми.

Для підприємця важливо справлятися з тими затратами, які він має при інвестуванні. У зв'язку з цим він враховує величину процентної ставки. Підприємець досить часто інвестує свою д-сть, враховуючи величину процента, яку йому слід сплачувати. Процентна ставка - це величина, ціна позичених коштів.

На інвестиції впливає фактор сподівання та довіра бізнесу, бо інвестування - це ризик і інвестор може мати великі доходи, а може мати втрати. Отже, інвестування - це ризик і своєрідне парі, що виручка від інвестицій перевищить затрати на них.

Інвестиційні рішення підприємців залежать від прогнозів на майбутнє. Вони залежать від: 1) попиту на пропозицію, що виробляється на основі нових інвестицій; 2) від процентних ставок та податків, які впливають на затрати, що пов'язані з інвестуванням; 3) сподівання фірми, щодо стану в економіці країни (ек. спад або зростання).

Для того, щоб проаналізувати як різні сили впливають на інвестиції потрібно розглянути і зрозуміти взаємозвязок між % ставками та інвестиціями. це важливо, бо якраз через % ставки держава регегулює процес інвестування. взаємозвязок між % ставками та інвестиціями можна показати графічно через криву інвестиційного попиту.

Крива показує обернений звязок між величиною % ставки і величиною інвестицій. Якщо % ставка висока, то величина інвестицій буде малою і навпаки. Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища ставка процента, тим менша кіль-кість інвестиційних проектів буде прибут­ковою.

 

Поняття ЕС.

Економіку можна інтерпретувати як сферу людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання цими процесами. В такому виді її можна ототожнити з виробничими і техніко-економічними відносинами та сукупністю форм і методів регулювання їх взаємодії, (що є суть господарський економічний механізм) і розглядати як певну організовану сукупність. А сукупність певних елементів або підсистем і зв язків між ними, якій притаманні такі ознаки цілісності як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, саморегуляція, загальна (кінцева) мета являє собою саме систему. Таким чином національну економіку слід розглядати як багатопрофільну систему, яка має складну функціональну структуру.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.

Структура економічних систем передбачає виділення таких функціональних елементів як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва), ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання.

Складниками і рушіями кожного процесу виробництва виступають певні виробничі одиниці, що представлені наявністю конгломерату людей та речей, взаємопоєднаних координаційним центром, і які підлягають органу, що приймає рішення. Ці виробничі одиниці, відповідно комбінуючи фактори виробництва, сприяють процесу задоволення потреб. Суть існування і функціонування виробничих одиниць полягає в процесі виробництва благ і послуг як основи виробничої економічної системи.

Під виробничою економічною системою ми розуміємо сукупність ефективних методів перевтілення, трансформації, в ході виробничого процесу, праці, землі і матеріалів, капіталу і підприємницьких здібностей у споживчі та інвестиційні продукти і блага, товари і капітали. Це об єктивний процес трансформації факторів виробництва в економічні продукти.

 

66.Сопоживання,дохід,заощадження.

Споживання(С)-це індивідуальне і спільне виконання споживчих благ,направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей.У вартісній формі-це та сума грошей,яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.Заощадження(З)-це економічний процес,пов'язаний з інвестуванням;частина доходу,що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі і споживчі потреби,накопичується.Види заощаджень:1)додатні-дохід ділиться на дві частини:одна спожив.,друга заощаджується;2)нульові-весь дохід використовується інічого не заощаджується;3)відємні-весь дохід витрачається на спожив,потрібно брати попередні заощадж або позичати. Модель загального спо-ння х-зується як сукупне спо-ння.В моделі індивідуального спо-ння розглядають домашнє спо-ння(спо-ння сімї),спо-ння дом. господарств.Спо-ння всіх дом. господарств х-зується як сукупне спо-ння.Між доходом і заощадженням існує зв'язок З=ВД-С.Використовуваний дохід(ВД) є особистим доходом після сплати всіх податків і відрахувань.

 

67.Валюта та режими валюти курсів.

Валютним курсом наз співвідношення обміну двох грош одиниць або ціна грош одиниці однієї країни, виражена в грош одиниці іншої країни. Фіксування курсу нац грошової одиниці в іноземній наз валютним котируванням. Воно дає змогу визначити співвідношення двох грош одиниць, запропонованих для обміну.

На валютному ринку його учасники використ два курси: курс продавця і курс покупця. Курс продавця — це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покупця — це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. Курс продавця завжди вищий за курс покупця.

Різниця між курсом продавця і покупця наз маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями.

Валютний курс х-зує співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти, що відображається в платіжному балансі.

У міжнародній практиці використовуються два методи встановлення валютних курсів:1)режим фіксованих курсів валют; 2)режим плаваючих курсів.

Перший метод діяв до 70-х років у межах Бреттон-Вудської валютної с-ми і передбачав обмеження коливання національних валют відносно встановленого між ними співвідношення.Тепер використовується другий метод, за якого курси визначаються на валютному ринку під впливом попиту та пропозиції.

68. Суть структура фінансової с-ми.

Фін с-ма складається з фінансів п-в,домогосподарстві державних фінансів.Основою фін с-ми є фінанси п-в,які обслугов кругооборот коштів та забезпеч розширене відтвор в результаті чого формуються грош фонди від реаліз продукції. Фінанси держави складаються з: 1)держ бюджету; 2)фінансів держ п-в; 3)урядові фін. Основним фін докум держави є держ бюджет.де відображені всі поступленя фін ресурсів або доходів і відображу всі витрати.Перевищ витрат над доходами наз дефіцитом держ бюджету,а перевищ доходів над в-тами наз профіцитом держ бедж.Національна фін с-ма скл із механізмів та установ які забезпеч її функціонуваня.Вона ділиться на реальну фін с-му в якій відбув формув фондів грош кош в результатв госп д-сті п-в та сплати ними податків.Чиста фін с-ма –це суку інститутів,механізмів які забезпеч розподіл та перерозподіл фін ресурсів.Фінанси домогосподарств –це грош фонди,які зосередж у населення і призначені для відтвор робочої сили.

69.Економічні цикли.

Економічний цикл — це сукупність постійних фаз нац економіки — розширення та скорочення обсягів в-ва. Його ще наз циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом.

Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.Фази ек циклу: криза, депресія, пожвавлення, підйом. Економічні цикли поділяються: 1)на функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку); 2)цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку).

Розрізняють три види циклів: 1) Короткотермінові тривалістю 3-4 роки,

2) Середньотермінові тривалістю 7-11 років. 3) Довготермінові тривалістю 45-55 років. Економічний цикл аналізується за всіма параметрами господарського механізму, відбувається пошук можливостей пом'якшити циклічні коливання і наслідки кризи. Такий аналіз дає змогу обґрунтувати шляхи виходу з кризи.

27.Інвестиції та капіталоутворення.

Інвест-це всі види майнових та інтелект цінностей,які вкладаються в різні галузі економіки з метою отримання прибутку або досягнення соціального захисту.До інцест відносять:грошові кошти,ЦП(акції і облігації),пай,рухоме та нерухоме майно(будівлі,обладнання тощо),права користування землею та ін. майнові права.З позиції терміновості інвест поділ на: дового-,середньо- і кор.сторокові.До інцест не віднос:передача з рук в руки ЦП або грошей.В масштабах нац. ек процес інв.-ння залежить від споживання і заощадження.Частина доходу,які створ в країні спожив,а частина заощаджується,а решта інвестуються,тому в умовах зростання споживання та заощ.спороможність до інцест в нац. ек скорочується.Інвест найб сильно впливають на динаміку нац. доходу в країні через ефект мультиплікатора.Основних джерелом для інцест на п-ві є амортизац відрахування.На рівні п-ва інцест можна розгляд як чисті та валові.Чисті дорівнюють валові мінус амортизація.Якщо чисті інвестиції менші нуля,то відбувається скорочення виробничого потенціалу в-ва,чисті інцест вище нуля забезпечення виробничих можливостей п-ва.Основним джерелом інцест є частинанац доходу,яка направляється наінвест на рівні нац ек або на рівні п-ва амортизац відрахувань.Особливо важливих є збільш прямих інцест,тобто інцест повяз безпосередньо з створення певних типів виробництв.Інвестори при визнач об’єктів інвестув оцінює 2осн критерії:надійність вкладень,можливість отримання доходу.

 

25.Природа та функції грошей

Гроші –це особливий товар,який виконує роль загального еквівалента при обміні товару.Внааслідок обміну товарів почався стихійний обмін товару,коли товар обмінювався на товар.Поступово в процесі обміну товарів народ аг еквівалента почав вид окремі види товарів,які вваж найб зручними для обміну.Проте в тривалому історичному розвитку роль заг еквівал виділ металам:мідь,залізо,золото,срібло.Зрозв с-ва добування металу різко зросло івони втратили роль аг еквівалента.Поступово роль закріпилась за золотом і сріблом,які мали ряд переваг,а саме володіли відносною рідкістю,добре ділились і зберігались.В сучасному розумінні грошима може бути все,щовиконує функції властиві грошам:1)гроші як засіб платежу,коли гроші використ для купівлі тов. або послуг,а також сплати боргів;2)гроші як мікровартості,коли використ для виміру і порівнянь варт тов. та послуг;3)Гроші як засіб накопичення-це здатність бути активом,який зберіг після продажу тов. та послуг і забезп його володарю купівельну спроможність в майб.4)гроші як засіб платежупомірі розвитку тов.-грош відносин пост виник ситуація,коли утворюється часовий розрив у часі між в-вом тов. і отримання по них платежу. Внаслідок цього поширилось використ.банкнот,чеків,бексерів.5)світові гроші.По мірі світового розоділу праці гроші починають обслуговувати св. торгівлю.