Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія.

Економічні інтереси подібні за природою до економічних потреб, але вони не то­тожні останнім.

Інтереси — це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання, суспільна форма прояву розвитку економічних потреб.

Економічний інтерес — це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Це мотив та стимул соціальних цілеспрямованих дій еко­номічних суб'єктів з метою отримання певних результатів для задоволення різноманітних потреб.

Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню.

По-перше, економічні інтереси виражаються в поставлених цілях та діях, спря­мованих на задоволення потреб. Потреби та засоби їх задоволення відбивають при­чину та форму прояви економічних інтересів.

По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку за­доволення потреб.

Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людей. Безумовно, економіка не може функціонувати й розвиватися поза інтересами людей. Вони прямо впливають на цільові установки та мотивації еконо­мічної діяльності господарюючих суб'єктів.

Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колек­тив, клас, суспільство загалом. Об'єктом економічного інтересу є результат суспіль­ного виробництва (продукт, послуга тощо), який іде на задоволення цієї потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.

Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів.

Економічні інтереси класифікуються за різними критеріями. Найбільш важли­вою є класифікація інтересів за ознакою суб'єктивності. Відповідно до цього підхо­ду виділяють такі види інтересів: особисті (найманого працівника та роботодавця, учителя, депутата) сімейні, інтереси домогосподарств, фірм, окремих демографічних груп, колективні, національні визначають їх вагомість та роль у системі економічних інтересів, що склались на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.

За об'єктами інтересів виділяють майнові, матеріальні, фінансові, інтелектуаль­ні, духовні, соціальні.

Узагалі економічні інтереси як усвідомлені потреби відповідають та ві­дображають види і

Структуру потреб.

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної влас­ності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Визначальним у системі інтересів суспільства завжди є особистий інтерес, навіть якщо людина є членом певного колективу. Різноманітність суб'єктів господарювання та їхніх особистих інтересів визначають і складність їх реалізації та економічних відносин.

Основними засобами реалізації:

- особистих (приватних) інтересів — зростання індивідуальних доходів за раху­нок заробітної плати в умовах найму;

- колективних, групових — накопичення колективного багатства, максимізація прибутку, фонду заробітної плати;

- державних (суспільних) — державна підприємницька діяльність, зростання економічної ефективності суспільного виробництва та національного доходу.

Державний інтерес має такі складові:

а) суспільно-економічні інтереси — частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвснцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

б) інтереси державної бюрократії — інтереси саморозвитку державної системи, що є кооперативним придатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства — держа­ва не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, у демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес — це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, но­сіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Основним інтересом планової форми економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва та асоціації робітників. Він відбиває такі істотні риси соціалізованої економічної системи, як суспільна власність на засоби виробництва та співробітництво. Трансформація суспільної власності в державну, в умовах адміністративно-командної системи, обумовлює перетворення державного інтересу на основний інтерес. Саме реалізація державного інтересу, як основного, забезпечує відтворення цієї системи.

Сутність економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Наприклад, ін­тереси конкретних суб'єктів економічних відносин (покупця і продавця, найманого працівника і підприємця і т.д.) не завжди співпадають. З іншого боку, особистий ін­терес найманого працівника не можна реалізувати якщо не буде реалізовано інтерес підприємства на якому він працює.

Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їх узгодження, співвідношення та пріоритетності.

Основними шляхами поєднання економічних інтересів є:

- в умовах командно-адміністративної системи жорстке субординоване під­порядкування одних економічних інтересів іншими (державний інтерес - колективний інтерес - особистий інтерес) така, або приблизно така субор­динація (підпорядкування особистого інтересу державному) спотворювала мотиваційну поведінку економічних суб'єктів; пригнічувала стимулюючу роль потреб;

- в сучасній ринковій економіці координоване узгодження різнобічних інтере­сів усіх економічних суб'єктів на принципах: панування приватного особис­того інтересів, панування приватної власності та ринкової форми організації суспільного виробництва, ринкове стихійне регулювання інтересів і свідоме регулювання тощо.

Вчені вважають, що поєднання економічних інтересів певної історичної епохи є важливою передумовою підпорядкуванню їх досягненню кінцевої мети суспільного ви­робництва і підвищення ефективності функціонування всієї економічної системи.