Вугільна промисловість України

Вугільна промисловість включає видобуток кам'яного та бу­рого вугілля. Запаси кам'яного вугілля в Україні 43,0 млрд т. В галузі зайнято майже 360 тис. чол.

Основні запаси кам'яного вугілля на території України зосе­реджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на території Харківської та Полтавських областей - 8,7 млрд т.

У Донецькому басейні (Луганська, Донецька, Дніпропет­ровська області) зосереджено 98% запасів кам'яного вугілля Ук­раїни. Із загальної кількості вугілля 25% коксівне, 30% - антра­цити, а решта довгополуменеве. Глибина залягання 500-750 м, максимальна - 1200 м, товщина пластів 0,5-1 м.

Коксівне вугілля добувають головним чином в центральній частині Донецької області в районі Єнакієво, Горлівки, Макіївки, Донецька, Констянтинівки та інших міст, а також в Краснодонсь-кому та Алчевському районах Луганської області. В Антра-цитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають в основному енергетичне вугілля.

У районі Лисичанська залягає довгополуменеве вугілля.

На півночі Львівської та на південному заході Волинської об­ластей у повоєнні роки створено Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн. Глибина залягання вугілля - 300-700 м, товщина шарів 0,5-2,0 м. Запаси вугілля тут невеликі, в межах 2,2 млрд т і діє 15 шахт. Видобуток вугілля незначний - 3,5 млрд тонн на рік. Значну частину вугілля цього басейну використову­ють на Бурштинській та Добротвірській теплових електростан-

діях. Нині басейн відіграє дуже важливу роль - забезпечує вугіллям далеко розташовані від Донбасу західні регіони України.

Основний метод добування кам'яного вугілля в Україні -шахтний, тобто шахта з комплексом наземних і підземних спо­руд, вуглезбагачувальною фабрикою, енергосиловим господар­ством, транспортними комунікаціями, водогосподарськими спо­рудами, складським господарством, підприємствами та устано­вами невиробничої сфери.

В 1990 р. в Україні налічувалося 295 кам'яновугільних шахт. З них по 140 шахт у Донецькій та Луганській областях, та 15 шахт у Львівсько-Волинському басейні. Нині добуванням вугілля займається лише близько 170 шахт.

Найбільші поклади бурого вугілля є на території Дніпровсь­кого буро-вугільного басейну, його запаси 2,4 млрд т, глибина за­лягання 5-140 м, що тягнеться вздовж Дніпра через Житомирсь­ку, Черкаську, Кіровоградську, Дніпропетровську області. Буре вугілля видобувають у таких центрах: Олександрії Кірово­градської обл., Ватутіне Черкаської обл., Коростишеві Жито­мирської обл.

Починаючи з 1990 по 1995 pp., у зв'язку з відсутністю відповідних інвестицій, видобуток вугілля зменшився майже вдвічі - з 164,8 млн т до 83,8 млн т (табл 7.1), (рис. 7.1).

Причин кризи у вугільній промисловості багато. Це - застаріле обладнання, виробка потужних пластів, що залягають близько від поверхні, брак коштів у країні для реконструкції шахт тощо.

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан ви­робничих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше як 20 років.

Промислово-виробничі фонди вугледобувних підприємств спрацьовані в середньому на 65%.

У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких ком­байнів нового технічного рівня становить тільки 2%, а нових наван­тажувальних машин і стрічкових конвеєрів - менше ніж 0,5%. На шахтах, де розробляються вугільні пласти крутого падіння, близь­ко 70% видобутку досі забезпечується відбійними молотками.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей

вугільної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протя­гом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобут­ку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.

Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення ви­робничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні, адже виробничі потужності, що вибули після 1991 p., склали близько 80,0 млн т, а це привело до втрати реальної ви­робничої потужності шахтного фонду і зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня - 80,3 млн т.

Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у Донецькому регіоні.

Таблиця 7.1. Обсяги видобування вугілля в Україні,.

 

 

 

 

Рік	Вугілля, всього	У тому числі	Із загального видобутку вугілля видобуток відкритим способом
кам'яне	буре
	22,8	22,7	0,1	-
	83,8	83,3	0,5	-
	78,0	76,4	1,6	0,1
	126,0	116,3	9,7	7,1
	172,1	160,1	12,0	10,2
	194,3	183,2	11,1	9,8
	207,1	196,2	10,9	8,4
	215,7	203,0	12,7	9,2
	197,1	188,2	8,9	6,1
	189,0	180,5	8,5	5,6
	164,8	155,5	9,3	6,5
	83,8	81,5	2,3	2,0
	81,0	79,9	1,1	1,0
	83,9	82,9	1,0	1,0
	82,5	81,6	0,9	0,9
	80,3	79,6	0,7	0,7

Рис. 7.1., Динаміка виробництва вугілля в Україні

Основними споживачами донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно вико­ристовується головним чином для потреб енергетики та кок­сохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.

Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та До­нецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя.

Підприємства вугільної промисловості відносяться до еко­логічно небезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхне­вих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість ґрунтів.

Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної кількості високомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачу­вальних фабрик.

Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Ви­киди забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять до 25% від викидів цих речовин по Україні.

Значним джерелом забруднення повітряного басейну, по­верхневих та підземних вод, а також зниження родючості ґрунтів є розміщення відходів вуглевидобутку, особливо вуглезбагачен-ня, в спеціальних природних відвалах та накопичувачах. Щорічно у відвали скидається 60 - 70 млн м³. Втрата родючості земель під відвалами становить більше як 7 тис. гектарів.

У перспективі передбачається значне закриття шахт. Разом з тим слід розуміти, що у регіонах добування вугілля основними підприємствами, де є можливість працювати, є шахти, і, як пра­вило, з вугільною промисловістю пов'язують діяльність понад 40% населення цих регіонів. Тому приймати рішення про за­криття шахт слід лише після того, як буде побудоване нове підприємство із не меншою кількістю працівників, як було зай­нято на тих, що закриваються.

У зв'язку з різким подорожчанням ціни на газ значно зросте

актуальність використання на паливо вугілля і повинно поча­тись відродження цієї галузі.