Сучасний стан економічного розвитку України

ВСТУП

У дискусіях про світову кризу, її причини, особливості, ознаки, наслідки цілком резонно домінує економічна тематика. З тими чи іншими варіаціями цим пояснювались періоди спаду
у концепції довгих хвиль М.Д. Кондратьєва, в аналізі процессу економічного розвитку Й. Шумпетера, у теорії технологічних укладів С.Ю. Глазьєва, у схемах еволюції макроекономіки
В.І. Маєвського. Але ці гіпотези не пояснюють два важливі феномени, властиві будь-якій кризі.

По-перше, це обумовлення зміною технологій обвалу всієї економічної системи. Нагадаємо, що у період Великої депресії ВВП США знизився майже на 40%. Світова фінансова та
економічна криза зумовила виникнення цілого кола проблем як в Україні, так і в інших країнах світу. З цієї причини вивченню фінансово-економічної кризи та напрямів розв’язання
проблем, які вона зумовила, присвячено безліч публікацій як науковців, так і фінансистів-практиків. Проте враховуючи, що наслідки світової фінансової та економічної
кризи до цього часу не мінімізовані, зазначена тема потребує дальших наукових пошуків. Сьогодні світова фінансова криза впливає на еко- номіку України через ось що.

• 1. Циклічне уповільнення світової економіки, що загалом може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку та призвести до зни- ження надходжень
  державного бюджету, девальвації гривні, зменшення заробітної плати тощо.
• 2. Стрибки цін на товари на світових ринках, викликані нестабільністю фінансових і валютних ринків. У разі їх значного падіння виникне проблема ско- рочення торгівельного
  балансу, що значно послабить позицію України на міжнародних ринках.
• 3. Обвал котирувань на світових фондових ринках спричинив різке і вагоме падіння акцій вітчизняних компаній.
• 4. Паніка на фінансових ринках і банкрутство великих інвестиційних банків загрожують труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняних банків та корпорацій.

Сучасний стан економічного розвитку України

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

• значна заборгованість держави, окремих галу- зей і підприємств зарубіжним країнам;
• відставання сектору економіки, який вироб- ляє товари, від сектору економіки, який їх спо- живає;
• паливно-енергетична залежність від Росії;
• надмірний контроль економіки з боку україн- ського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;
• криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кла- нами найприбутковіших секторів економіки України;
• «відірваність» України від світової економіки [1].

Протягом 2007–2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово- економічної кризи– у тому числі й Україна, про що свідчать її основні
макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення) [3].
Проте особливу увагу вар- то звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв’язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв’язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис- тематичною незбалансованістю
доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо.

Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі
реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за
межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широ- ких верств населення.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не врахо- вувала показників
зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного за безпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).
У 2010 році, порівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п’ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання – тільки удвічі.

Прогнозування впливу фінансово-економічної кризи на Україну та пошук шляхів її подолання є одним з основних завдань діяльності вчених-економістів сучасності.
Тому цій темі присвячено низку праць. Тепер же потрібно зосередитися на пошуку шляхів виходу з цієї ситуації.

По-друге, супроводження кризи крахом більшості банків, а не падінням їх доходів внаслідок зниження потреби в інвестиціях при зменшенні можливості технологічного прогресу.

Першоджерелом усіх криз є важливий феномен, властивий будь-якій розвиненій ринковій економіці, – так звані рефлективні процеси. Найбільш відомі з них – процес підйому і
спаду біржових цін. Інші, менш значні, але теж важливі для економіки, пояснюють зростання цін на нерухомість, поведінку вкладників банків, внутрішню нестійкість банківської
системи у цілому.

Мова йде про феномен, найбільш повно розглянутий у теорії рефлективності Дж. Сороса. Рефлективність розглядається як процес формування цін уявленнями учасників біржі
про наступні тенденції їх зростання чи спаду. При цьому рівень доходності паперів або розмір активів практично не впливають на ціни. Наприклад, сьогодні вартість акцій широко
відомої компанії «Майкрософт» перевищує її реальну вартість у сотні разів, а раніше – у тисячі.

Отже, кризи виникають у зв’язку з принципіальною нестійкістю цін, що сформувалися подібним чином. Маса вартості будь-яких цінних паперів, які зростають у ціні
завдяки рефлективним процесам, перевершує критичну, і досить випадкового поштовху, щоб запустити ланцюгову реакцію падіння цін.

Викликає зацікавленість і концепція С.Ю. Глазьєва, що характеризує світову економічну кризу як процес зміни технологічних укладів. У світовому техніко-економічному
розвитку можливо виділити життєві цикли п’яти технологічних укладів, які послідовно змінюють один одного включаючи домінуючий в структурі сучасної економіки –
інформаційний. До виробництв, що формують його ядро, входять: електронні компоненти, електронно-обчислювальна техніка, радіо-, телекомунікаційне і лазерне устаткування.

Формування відтворювального контуру нового технологічного укладу – тривалий процес, що має два якісно різних етапи. На першому – виникають його ключовий чинник і ядро,
що обмежує виникнення виробництв нового устрою потребами власного розширеного відтворення. З вичерпанням економічних можливостей цього процесу наступає другий етап, що
по- чинається із заміщення домінуючого технологічного укладу у вигляді нової довгої хвилі еко- номічної кон’юнктури.

У цей період новий технологічний уклад виходить з ембріональної фази розвитку, що проявляється, як фінансова і структурна криза економік провідних країн світу,
супроводжується подальшим падінням цін на енергоносії і інші сировинні матеріали. Для його подолання недостатньо заходів порятунку банківської системи, реанімації
фінансового ринку. Вони повинні доповнюватись програмами стимулювання розвитку нового технологічного укладу, активізація яко го тільки і може створити нову довгу
хвилю економічного зростання. Слід відзначити, що економічний характер кризи поки залишає в тіні її глобальний і цивілізаційний контексти.