Обчислення оподатковуваного прибутку. Податковий кредит

 

Доходи платника, які включаються і які не включаються до загального оподатковуваного доходу, є чітко визначеними в законі.

Так, до складу загального оподатковуваного доходу включаються:

– доходи у вигляді заробітної плати та інші виплати та винагороди;

– доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

– сума (вартість) подарунків;

– сума страхових внесків за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь (за винятком довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування);

– сума страхових виплат, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених у законі;

– частина доходів від операцій з майном;

– дохід від надання майна в оренду;

– дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді харчування, вартості використання житла та автомобільного транспорту, наданих платнику податку в безоплатне користування у випадках, встановлених у законі;

– суми фінансової допомоги та вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) тощо;

– дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені;

– дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

– інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами;

– дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

– сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

– кошти або майно, отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно з законом.

Не включаються до складу загального оподатковуваного доходу:

– сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, які отримуються платником податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного страхування;

– сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;

– сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші в державну лотерею;

– суми виплат чи відшкодувань, що здійснюються неприбутковими організаціями та благодійними фондами України у встановлених законом випадках;

– сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону;

– кошти або вартість майна, які надходять платнику податку внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу;

– аліменти, що виплачуються платнику податку;

– сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти в рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку – найманої особи, – якщо розмір такої компенсації не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4;

– кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання;

– кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств;

– вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України, які надаються платнику професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

– сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн;

– інші доходи.

Податковий кредит

На відміну від попереднього порядку нарахування прибуткового податку з громадян, новий порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право платника на податковий кредит.

Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом – у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.

Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту з зазначенням конкретних сум.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

– частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (після прийняття відповідного закону про іпотеку);

– суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2 %, але не є більшим 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

– суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

– суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення в розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (після прийняття відповідного закону про медичне страхування);

– суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування (після прийняття закону про недержавне пенсійне страхування) як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) під час страхування платника податку – суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.;

б) під час страхування члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення – 50 % суми, визначеної в підпункті «а».

Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їхніми працедавцями, то гранична сума, встановлена підпунктом «а» або «б», зменшується для відповідної застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.

Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором, то платник податку не має права включати до складу свого податкового кредиту суму за страхування такого члена сім'ї;

– суми витрат платника податку зі штучного запліднення й оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його загальна сума не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного Року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю – він не має права на отримання податкового кредиту.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.