Форми і системи заробітної плати.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.

Точнішою характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги. Цю залежність можна виразити так:

Ір.зп. = Ін.зп./Іц

де Ір.зп, І н.зп- відповідно індекси реальної і номінальної заробітної плати;

Іц - індекс цін. Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується.» Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома способами:

- суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

- стримуванням зростання цін на споживчі товари та послуги, запровадженням ефективного механізму індексації заробітної плати з метою підтримання її купівельної спроможності, а також грошових доходів і збережень громадян.

W– винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за труд договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

Склд із основної заробітної плати (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці(норми часу, виробітку, обслуговування, посад обов’язки).Вона встановлюється у вигляді тариф ставок(окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата– винагорода за працю понад установлені норми, за труд успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбач чинним зак–вом, премії пов з викон–и виробн завданьі функцій. Інші заохоч та компенсаційні виплати (премії за спец системами,винаг за підс роботи за рік)

Структура зароб плати– співвідн окр складових зароб плати в заг її обсязі.(85–90% у стабіл, Укр.– 60–65%)

Сфера дії внутрішнього ринку праці підприємства полягає в установленні взаємозв'язку між фактичними результатами праці і рівнем оплати праці пра-цівника. Різні варіанти такого взаємо­зв'язку і являють собою системи ЗП.

Вони встановлюються підпр-вами самостійно у колек­тивному договорі з дотриманням вимог і га-рантій, передбаче­них законодавством, генераль-ною та галузевими (регіональни­ми) угодами.

Залежно від того, який основний показник застосову-ється для визначення результатів праці, всі системи підрозділяють на дві групи, що називаються формами ЗП. Найчастіше застосовують дві основні форми ЗП — відрядну й почасову.

Форми і системи заробітної плати — це механізм встановлення розміру заробітку залежно від кількості та якості праці і її резуль­татів. Обираючи певну форму заробітної плати і конкретну систему формування заробітку, роботодавець управляє інтенсивністю та якіс­тю праці конкретних працівників.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: почасову і відрядну.

При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпра­цьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тариф­ною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заро­бітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, вихо­дячи із встановленої відрядної розцінки.

Системи заробітної плати характеризують взаємозв'язок еле­ментів заробітної плати: тарифної частини, доплат, надбавок, пре­мій.

1. Почасові: 1.1. Проста почасова (залежить від тарифної став­ки С, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьованого ним часу Ч): Зпп = С • Ч

1.2.Почасово-преміальна: Зппр = С • Ч + П.

1.3.Оплата праці за місячними посадовими окладами

2. Відрядні: 2.1. Проставідрядна(відрядний заробіток З_в розраховується множенням кількості виробленої продукції К на її розцінки Ц): з_в = К• ц. 2.2.Відрядно-преміальна (оплата праці З_вп включає відрядний заробіток З_в і премії за досягнення результатів, що заохочуються, — П):3_ВП = 3_В + П = К • Ц + П.

2.3.Відрядно-прогресивна (робота, виконана в межах встановле­ної норми Н_о, оплачується за звичайними розцінками Ц_о, а робота, виконана понад норму — Н_п — за прогресивно зростаючими розцін­ками Ц_п): Н_о • Цо + Н_п • Ц_п;

2.4. Непряма відрядна (заробіток працівника З_нв залежить від результатів праці працівників, що ним обслуговуються (коефіцієн­та виконання норми виробітку К_вн)):

2.5. Акордна (розмір заробітку встановлюється за виконання всього комплексу робіт із визначенням терміну виконання). Акордно-преміальна відсоткова, за якої її розмір З встановлюється як частка (відсоток) п певних показників Р (результатів роботи, що заохочуються,—виторгу, товарообігу, доходу, прибутку тощо): З = п • Р.

Відрядні системи заробітної плати доцільно застосовувати в та­ких умовах: можливість точного кількісного обліку результатів праці;відсутність впливу на результати чинників, які не залежать від трудових зусиль працівника;

• реальна можливість працівника своїми зусиллями збільшува­ти результати роботи;

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам вироб­ництва.

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробниц­тва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устат­кування, стан нормування праці.

Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робіт­ників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосову­ється для оплати праці професіоналів, фахівців і технічних служ­бовців.