ЯК виробляти: ефективність

Другий основний економічний вибір та проблема – як виробляти товар. При прийнятті такого рішення критерієм вибору є ефективність. У звичайному розумінні ефективність означає, що виробництво здійснюється з мінімальними затратами. Більш точне розуміння даної категорії заклечається в тому, що економічна ефективність означає такий стан справ, при якому неможливо здійснити ні однієї змінної, що більш повно задовольняє бажання однієї людини, не наносячи при цьому втрат задоволенню бажань людини іншої. Визначувана таким способом ефективність інколи називається ефективністю Парето, по імені італійського економіста Вільфредо Парето.

Відповідно ефективність і виробництві – це така ситуація, в якій при даних- виробничих ресурсах і існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливість виробити деяку кількість товару іншого. Наприклад, вирощуючи яблука, необхідно вносити добрива в точних кількостях, не більше, ніж потрібно кожному з дерев. Перевищення ж дози неефективно в загальноприйнятому значенні цього слова; адже після певної точки збільшення кількості добрив вже не приводить до збільшення кількості яблук. Краще було б використати надлишкові добрива у виробництві іншого продукту, наприклад персиків. При цьому буде одержано персиків без зменшення врожаю яблук.

1.2.3.Хто і яку роботу повинен виконувати: суспільний розподіл праці

Третій основний вибір економічної системи та проблема – хто і яку роботу повинен виконувати – пов'язаний з організацією суспільної праці, з її кооперацією. Кооперація більш ефективна, ніж коли б окрема людина займалась багатьма видами робіт. Ефективність кооперації обумовлюється трьома причинами: спільною працею, навчанням і процесі діяльності і порівняльною перевагою.

Наприклад, спільна праця двох людей, які переносяться цеглу, використовуючи ноші, дасть набагато кращий результат, ніж кожен з них самостійно переносив би цеглу вручну.

Спеціалізація на виконанні окремих видів робіт сприяє розвитку навиків та вміння, і робітники перетворюються в спеціалістів, в результаті чого створюється високопродуктивна бригада.

Третя причина необхідності кооперації – порівняльна перевага, зв’язана з різними рівнями здібностей окремих робітників. Порівняльна перевага – це здатність виконувати роботу або випускати товар по відносно меншій альтернативній вартості.

Уявимо, що два службовці найнялися на роботу по відправці листів. Один з них, Джін, може надрукувати лист за 5 хвилин, надписати і заклеїти конверт за 1 хвилину, тобто працюючи самостійно, він може закінчити роботу з десятьма листами за годину. Другий – Білл, друкує лист за 10 хвилин, а надписує і закреслює за 5 хвилин,тобто він може підготувати до відправки лише 4 листи за годину.

Без кооперації ці два працівники мали б межу продуктивності 14 листів за годину, але продуктивність праці можна підвищити, перейшовши д о кооперації. На перший погляд здається,що Джиму слід друкувати всі листи, а Біллу – заклеювати конверти. Але при швидкості 1 лист за 5 хвилин вони будуть випускати лише 12 листів за годину.

Для підвищення продуктивності робота між цими працівниками повинна бути поділена у відповідальності з принципом порівняльної переваги. Хоч Білл друкує повільніше, він все одно має порівняльну перевагу в роботі, тому що альтернативна вартість у нього нижче. Кожні 10 хвилин, які він витрачає на друкування листа, еквівалентні надписування двох конвертів (по 5 хвилин кожній). Для Джіма кожні 5 хвилин, затрачувані ним на друкування листа, можуть бути використані на надписування 5 конвертів (по хвилині на кожний). Таким чином, для Білла альтернативна вартість друкування одного листа є упущена можливість надписування двох конвертів, в той час як для ДЖіма альтернативна вартість друкування одного листа є втрачена можливість надписання п’яти конвертів.

Так як Білл жертвує меншою кількістю надписаних і заклеєних конвертів на один лист, то принцип порівняльної переваги говорить, що Білл весь час повинен друкувати. В той же час Джім може витратити 45 хвилин на друкування дев’яти листів і останні 15 хвилин кожної години – на надписування конвертів для всіх 15 надрукованих обома листів. Спеціалізуючись відповідно до принципу порівняльної переваги, два працівники можуть збільшити сумарний випуск до 15 листів за годину, найвищої точки їх сукупної продуктивності.

Принцип порівняльної переваги має широке застосування для взаємовигідної кооперації. Він застосовується в зв’язку з розподілом праці між окремим людьми, фірмами, державними агентствами і між країнами. Порівняльна перевага залишається сьогодні одним з головних мотивів для взаємовигідної співпраці як на одному робочому місці, так і у всьому світі.

Принцип порівняльної переваги легко застосовувати у будь-якому масштабі, якщо пам’ятати,що він ґрунтується на понятті альтернативної вартості. Нехай, наприклад, є два види роботи, А і В, і дві виробничі одиниці(індивіди, фірми, країни), позначені X і Y, кожна з яких здатна виконувати обидва види роботи, але не однаково добре. Спочатку потрібно розглянути, яка для Х альтернативна вартість виробництва одиниці роботи А, виражена в кількості одиниць робот В, які можуть бути зроблені за той самий час і при таких самих ресурсах. Розглядаємо аналогічне співвідношення для Y. Виробнича одиниця з більш низькою альтернативною вартістю виконання роботи і має порівняльну перевагу в цій роботі. Для перевірки знайдемо, які альтернативні вартості у кожній виробничій одиниці, яка виконує роботу В, виразивши ці вартості у кількості одиниць роботи А, які могли бути вироблені за той самий час з тих самих ресурсів замість одиниці В. Той, хто має найменшу альтернативну вартість виробництва одиниці В, має в цьому виробництві порівняльну перевагу.

1.2.4. Для кого виробляти товари: