Екологія як наука про довкілля

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор
___________Т.І.Сорока

“_____”____________ 20 р.

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни Екологія

 

для студентів спеціальностей:

5.05050207 «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості», 5.05020201 «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва», 5.05050302 «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях»,

5.05070104 «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд», 5.05130105 «Виробництво твердих хімічних речовин», 5.05130106 «Виробництво обладнань з високоенергетичними і швидкодіючими сполуками», 5.03050401 «Економіка підприємства», 5.03050901 «Бухгалтерський облік», 5.03051001 «Товарознавство та комерційна діяльність»

 

Викладач __________Кокшайкина Г.І.

 

Програму розглянуто і схвалено предметною
(цикловою) комісією загальнохімічних дисциплін

Протокол № ___________ від _____________

Голова предметної (циклової) комісії

_________________ Г.І.Кокшайкина

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Радою ЮНЕСКО на 166 сесії у 2003р. проголошено десятиліття освіти для сталого розвитку, впродовж якого необхідно докорінно змінити роль освіти, у тому числі екологічної, у повсякденному житті людей.

Освіта впродовж всього життя сприятиме усвідомленій реалізації основних завдань сталого розвитку, його пріоритетів. Студенти мають знати особливості впливу галузей господарства на навколишнє середовище, орієнтуватись у причинах виникнення і шляхах подолання екологічних проблем України, бути обізнаними у екологічному законодавстві, стратегічних напрямках розвитку світового співтовариства на сучасному етапі. Програма "Екологія" завершує екологічну освіту, основою якої є визначення місця України у сучасному світі за ступенем екологізації природокористування. Запропонований курс відповідає синтезу трьох основних тенденцій: тенденції формування сучасних екологічних уявлень, тенденції формування нового ставлення до природи, тенденції формування нових стратегій взаємодії з природою.

Загальна мета курсу: формування екологічної культури студентів, навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

Провідні ідеї програми: розвиток сучасної екології у напрямках її гуманізації, соціологізації, економізації, включення студентів у соціально значиму і відповідальну практичну діяльність.

Основними завданнями курсу "Екологія" є:

– формування світоглядних знань про основні тенденції взаємодії суспільства і природи на сучасному етапі, взаємозалежність економіки й екології;

– розкриття наукових основ природокористування, формування знань про традиції природокористування корінних громад населення, основні положення міжнародної стратегії сталого розвитку;

– виховання розуміння сучасних екологічних проблем, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності;

– виховання почуття відповідальності за стан довкілля, усвідомлення місця людини в природі, свідомості щодо необхідності дотримання природоохоронного законодавства;

– розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому, регіональному рівні, вміння прогнозувати особисту діяльність та діяльність інших людей;

– розвиток системи інтелектуальних та практичних умінь і навичок, емоційних переживань стосовно вивчення, оцінювання та збереження природи рідного краю та власного здоров’я.

Структура і зміст програми "Екологія" базуються на принципах неперервності і наступності екологічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації, диференціації навчального матеріалу залежно від практичної спрямованості.

У програмі знайшли відображення наскрізні для екологічної освіти змістові лінії, зазначені у Концепції екологічної освіти України.

Даний курс охоплює взаємопов’язані розділи. Кожен розділ акцентує увагу на теоретико-прикладних особливостях програми з розглядом основних тенденцій і закономірностей соціально-еколого-економічного розвитку на глобальному і регіональному рівнях.

Практична частина програми є важливою й обов’язковою її складовою, оскільки обґрунтування певних залежностей, доведення наявних тенденцій розвитку, зрештою аргументація конкретної позиції неможливе без наведення певних статистичних відомостей. Тому практичні роботи передбачають розв’язання нескладних екологічних й економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення спостереження, міні-дослідження, соціологічного опитування, дискусій, конференцій, семінарів, презентацій, експертиз, "круглих столів", референдумів, ділових ігор, моніторингових досліджень, написання творчих робіт, розробки індивідуальних і колективних проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною: мотиваційна, контролююча тощо.

Оцінюючи навчальні досягнення студентів з екології, необхідно керуватись критеріями, затвердженими МОН України, враховуючи при цьому:

– правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність вживання екологічної термінології;

– ступінь самостійності відповіді;

– логічність і доказовість у викладенні матеріалу;

– ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).

Згідно наказу ІНСТИТУТУ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ від 21.06.10 № 1.4/18-2558 навчальні програми інтегрованих дисциплін укладають предметні (циклові) комісії, враховуючи зміст предмета загальноосвітньої підготовки та дисципліни освітньо-професійної програми, а також специфіку спеціальності.

Кількість годин

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення студентів

Тема 1. Екологія як наука про довкілля Предмет, об’єкт, завдання і методи науки про довкілля. Структура сучасної екології та її місце в системі наук. Реакція організму на вплив факторів середовища. Аутекологія – наука про екологічні фактори. Основні абіотичні фактори. Вплив абіотичних факторів на здоров’я людини. Основні біотичні фактори. Вплив біотичних факторів на здоров’я людини. Основні антропогенні фактори. Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини. Демекологія – популяційна або демографічна екологія. Визначення популяції та її основних параметрів. Статистичні та динамічні показники популяції. Структури популяції. Синекологія – наука про екосистеми. Біоценоз та екосистема. Структури біоценозів: просторова, видова, трофічна. Сукцесії, клімакс та еволюція екосистем.

Студент: розуміє екологію як комплексну складну багатогранну науку про взаємовідносини живої і неживої природи про тактику і стратегію збереження та збалансованого розвитку життя на землі; знає складну структуру екології яка об’єднує два основні напрямки: теоретичний (класичний) і прикладний знає „найвпливовіші ” антропогенні чинники

	Тема 2. Природа і людина: системний підхід Властивості складних систем. Біосфера, основні положення вчення В.І.Вернадського про біосферу. Еволюція уявлень про роль і місце природи у житті суспільства. Ноосфера. Еволюція уявлень про місце людини у природі. Історичні етапи взаємодії суспільства і природи та їх екологічні особливості. Масштаби і наслідки антропогенного впливу на природне середовище на сучасному етапі.	Студент: розуміє сутність складних систем; роль живої природи в організації біосфери; місце природи у житті суспільства; рушійну силу людського розуму у формуванні ноосфери; місце людини у природі; досліджує особливості основних етапів взаємодії суспільства і природи; аналізує наслідки змін і перетворень природних процесів і компонентів природи антропогенною діяльністю.
	Тема 3. Промислове природокористування. Ресурси промислового виробництва і особливості їх використання. Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля Видобувна та обробна промисловості та їх негативний вплив на довкілля. Промислові підприємства теплової енергетики та чорної металургії, що найбільше забруднюють довкілля. Відходи промислового виробництва та проблема їх утилізації. Міжнародна торгівля відходами.	Студент: розуміє особливості промислового природокористування; специфіку впливу на довкілля видобувної та обробної промисловості; гостроту проблеми утилізації та переробки відходів; знає промислові виробництва, що становлять найбільшу безпеку для довкілля; аналізує структуру промисловості України.
	Тема 4. Мінерально-сировинні ресурси, особливості використання, екологічні проблеми. Літосфера, її роль в геосистемі Землі. Категорія „природні ресурси”. Мінеральні ресурси світу, України: тенденції їх використання. Ресурсоємність виробництва, основні критерії оцінки. Екологічні проблеми використання ресурсів надр. Формування геохімічних аномалій і їх негативний вплив на довкілля і живі організми. Підходи до виваженого ресурсокористування.	Студент: розуміє роль мінеральних ресурсів у житті суспільства; знає тенденції їх використання; співвідносить ресурсоємність різних видів продукції; наводить приклади екологічних проблем надрокористування; усвідомлює негативний вплив геохімічних аномалій на живу природу і організм людини; називає шляхи і напрямки виваженого ресурсокористування.
	Тема 5. Водокористування та його екологічні наслідки Гідросфера, її роль у геосистемі Землі. Категорія „водні ресурси”. Ресурси світового океану. Особливості водокористування у світі та Україні. Водоємність виробництва. Екостан водних ресурсів. Проблеми дефіциту та причини нестачі прісних вод. Проблеми збереження екосистеми Світового океану та відродження малих річок. Основи водного законодавства. Заходи по запобіганню забруднення води.	Студент: усвідомлює планетарну роль гідросфери; розуміє категорію „водні ресурси”; аналізує особливості використання водних ресурсів світу і України; пояснює проблеми дефіциту і причини не хватки прісних вод; знає основи водного законодавства України; називає заходи по запобіганню забрудненню води.
	Тема 6. Проблема забруднення природного середовища та стійкості геосистем до антропогенних навантажень. Категорія „забруднення”. Основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища. Види забруднень та їх вплив на компоненти природи, живі організми. Стійкість природних компонентів, геосистем до антропогенних забруднень. Форми стійкості геосистем. Стійкість природних і антропогенізованих геосистем. Практична робота: „Порівняння обсягів і структури забруднення міст України”;	Студент: знає джерела, види забруднень навколишнього середовища, їх негативний вплив на живі організми та здоров’я людей; розуміє взаємопоєднаність таких категорій як „забруднення середовища” і „стійкість геосистем”; пояснює залежність стійкості геосистем від біорізноманіття, біомаси і біопродуктивності;
	Тема 7. Проблема деградації природних компонентів. Поняття „деградація природи”. Основні причини деградації природних компонентів. Типологія компонентів природи за ступенем стійкості до антропогенних чинників. Поняття стійкого „консервативного” і нестійкого „прогресивного” компонента природи. Наслідки деградації природних компонентів. Категорія деградована геосистема.	Студент: характеризує взаємопов’язаність понять „забруднення” і „деградація”; порівнює причини і наслідки деградації компонентів природного середовища; розуміє небезпечну тенденцію деградації геосистем; аналізу є вплив інтенсивності забруднення на ступінь деградованості геосистем.
	Тема 8. Проблема зміни ланок колообігу речовин та енергії. Колообіг речовин і енергії як основний системотворчий фактор. Поняття біогеохімічного циклу та його ролі у функціонуванні та розвитку геосистем. Колообіги речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю.	Студент: розуміє наслідки зміненості ланок колообігу речовин і енергії; аналізує антропогенні зміни на схемах колообігу речовин і енергії; співставляє маси природних та техногенних поступлень хімічних речовин у колообіги.
	Тема 9. Проблема збалансованого природокористування. Категорія „збалансований розвиток”, її еволюція. Найважливіші баланси у сфері природокористування. Досягнення пропорцій між природо-ресурсним потенціалом і особливостями його використання. Збалансованість між біологічної продуктивністю і споживанням біологічної продукції. Поняття „невиснажливого природокористування”. Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності.	Студент: розуміє категорію „збалансований розвиток”; характеризує етапи еволюції цієї категорії; уявляє необхідність дотримання збалансованого розвитку, як гаранта невиснажливого природокористування; аналізує оптимальну модель збалансованого розвитку природокористування України, своєї місцевості; знає категорії біологічна продуктивність, споживання біопродукції.
	Тема 10. Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть. Категорія „біорізноманіття”. Генетичне видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття. Природозаповідання як одна із ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі. Міжнародні та національні програми збереження біорізноманіття.	Студент: розуміє багатоаспектність категорії „біорізноманіття”; пояснює причини і наслідки деградації біорізноманіття; знає основні категорії природозаповідання; має уявлення про екомережу, як цілісну природоохоронну систему; розглядає основні структурні елементи екомережі; аналізує роль міжнародних та національних програм у збереженні біорізноманіття.
	Тема 11. Проблема оптимальної ландшафтно-екологічної організації території. Категорія „оптимізація”. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ієрархія цілей організації. Найвищий пріоритет природоохоронної та антропоекологічної функцій. Оптимізація „природного каркасу” території. Оптимальне співвідношення природних та господарських угідь. Обґрунтування територіальної структури природних угідь. Нормування антропогенних навантажень.     Практична робота: „Аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району і порівняння їх з оптимальними показниками”;	Студент: знає сутність категорії „оптимізація”; пояснює етапність оптимізації геосистем; вміє визначати ландшафтно-екологічні пріоритети розвитку регіону з допомогою ранжування видів функцій геосистем; аналізує територіальну структуру місцевих геосистем на предмет її оптимальності;
	Тема 12. Екологічна безпека. Загальне поняття екобезпеки. Критерії екобезпеки. Безпека територіальних виробничих комплексів. Безпека урбанізованих систем. Безпека геосистем. Екологічна безпека людини. Екологічна експертиза. Гарантії екологічної безпеки.	Студент: знає сутність поняття „екобезпека”; критерії екологічної безпеки; оцінює безпеку територіальних комплексів за аналізом основних критеріїв екобезпеки; розуміє безпеку геосистеми, як її стійкий стан; розглядає екобезпеку людини через призму функції здоров’я;
	Тема 13. Екологічно допустимий ризик. Категорія „екологічно допустимий ризик”. Стандарти якості навколишнього середовища. Методи визначення екологічного ризику. Співставлення ризиків. Управління ризиком. Оцінка впливу на навколишнє середовище.	Студент: розуміє сутність категорій „екологічний ризик”, „гранично допустимі концентрації”, „гранично допустиме екологічне навантаження”; знає методи визначення і види аналізу екологічного ризику; аналізує стрес-індекси для різних груп забруднювачів.
	Тема 14. Правове забезпечення екорозвитку. Екологічне законодавство. Особливості його формування і розвитку. Міжнародні природоохоронні Конвенції та участь України у їх реалізації. Структура екологічного законодавства України. Конституційні основи та загальні засади екологічного законодавства і права України. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на період 2000-2015 років”. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.	Студент: знає принципи природоохоронного законодавства; відтворює основні положення міжнародних природоохоронних конвенцій; вивчає основні законодавчі екологічні акти України; розуміє про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства; уявляє доцільність перспективи формування національної екомережі.
	Тема 15. Світова екологічна політика. Всесвітня стратегія сталого розвитку. „Порядок денний на ХХІ століття”. Концепція переходу України до сталого розвитку. Індикатори і показники екорозвитку. Основні напрями і механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів. Роль освіти у забезпеченні збалансованого розвитку. Участь України у забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні.	Студент: знає категорії ”екологічна політика”, „екологічна стратегія”, „екологічна тактика”; розуміє тенденції еволюції екологічної політики; уявляє основні напрямки забезпечення збалансованого розвитку України.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

Екологія як наука про довкілля

1Предмет, об’єкт, завдання і методи науки про довкілля. Структура сучасної екології та її місце в системі наук

2 Аутекологія – наука про екологічні фактори. Основні абіотичні фактори. Вплив абіотичних факторів на здоров’я людини

3 Основні біотичні фактори. Вплив біотичних факторів на здоров’я людини

4 Основні антропогенні фактори. Вплив антропогенних факторів на здоров’я людини

5 Демекологія – популяційна або демографічна екологія. Визначення популяції та її основних параметрів

5 Статистичні та динамічні показники популяції. Структури популяції

6 Синекологія – наука про екосистеми. Біоценоз та екосистема

7 Структури біоценозів: просторова, видова, трофічна

8 Сукцесії, клімакс та еволюція екосистем