Метод змінного перепаду тиску.

Одним з найбільш поширених методів вимірювання витрати рідини, газу та пари є метод змінного перепаду тиску, оснований на вимірюванні різниці тисків, яка створюється будь-яким звужуючим пристроєм, встановленим в трубопроводі на шляху руху речовини. Під час протікання речовини утворю-ється різниця тисків до і після звужуючого пристрою.

На рис.1 показано: ■ профіль руху потоку через звужуючий пристрій (діафрагму отвором діаметром d), ■ завихрення і ■ розподіл тиску по довжині трубопроводу. Потік речовини з поперечним перерізом S₁, який еквівалентний діаметру трубопроводу D, та тиском Р до діафрагми, звужується перед діафрагмою, проходить діафрагму і по інерції ще зменшується в перерізі до перерізу S₂ на певній віддалі за діафрагмою, а вже потім зростає в перерізі і поступово заповнює весь переріз трубопроводу. Перед діафрагмою і за нею утворюються зони з вихровим зустрічним рухом відносно основного потоку. Завихрення за діафрагмою значно більші, ніж перед нею. Тиск потоку Р₁ перед діафрагмою дещо зростає за рахунок підпору перед діафрагмою, а за діафрагмою – тиск Р₂, із занеоборотної втрати тиску на тертя в діафрагмі, завжди є меншим тиску Р.

Основу дросельних вимірювальних перетворювачів (витратомірів змінного

перепаду тиску) складає безпосередньо звужуючий пристрій (діафрагма рис.1,б), який має спеціальні виводи в кутах (до і після діафрагми) для під’єднання імпульсних трубок, що забезпечують відведення тисків Р₁ та Р₂ на входи дифманометра, який є вторинним приладом витратоміра.

а) б)

Рис.1. а) схема вимірювання витрати з диференційно-трасформаторною передачою інформації та б) профіль руху потоку речовини через діафрагму.

 

Стаціонарні тиски Р до звуження та після нього на деякій відстані від

діафрагми дещо відрізняються від тисків Р₁ та Р₂ у місцях відведення, але я відмінність легко компенсується поправочним коефіцієнтом. Так як густина речовини до і після звужування не змінюється (r₁ = r₂ = r), то у відповідності із (1) та (2) отримуємо систему рівнянь:

{ Р₁ - Р₂ = r ( - ) /2 (3)

{ V₁ ּ S₁ = V₂ ּ S₂.

Система рівнянь (3) справедлива, якщо V₂ не перевищує швидкості розповсюдження звуку в речовині. Розв’язуючи систему відносно швидкості V₂ отримуємо: V₂ = () , (4)

і, відповідно, можемо визначити об’ємну витрату Q₀,

Q₀ =() (м³/с). (5)

визначивши її як добуток швидкості V₂ на переріз S₂ потоку.

В перетворювачах змінного перепаду тиску замість перерізу потоку S₂ використовують площину S₀ звужувального пристрою, тому формула об’ємної витрати Q₀ приймає вид:

Q₀ = aS₀ , (6)

де a - постійний коефіцієнт витрати для даної речовини, що залежить від: ■ діаметру трубопроводу, який визначає потік речовини поперечним перерізом S₁; ■ типу звужуючого пристрою (особливо від відношення S₀ до S₁, яке називається модулем звужуючого пристрою); ■ нерівномірності розподілу швидкостей потоку по поперечному перерізу труби; ■ фізичних властивостей потоку (так званого числа Рейнольдса Re_p, яке є основною характеристикою протікання (течії) рідини), ■ а також того, що вимірювання тиску відбуваються не в центрі потоку, а у стінок трубопроводу. Коефіцієнт витрати a для звужуючих пристроїв різних типів визначають дослідним шліхом.

На практиці використовують наступні основні формули розрахунків масової Q_м [кг/год.] та об'ємної Q₀ [м³/год.] витрати:

Q_м = 0,01252 a ּ d ² (7)

та Q₀ = 0,01252 a ּ d ² , (8)

де 0,01252 – стала для переводу перепаду тиску (Р₁ - Р₂)в кгс/см² в значення, що виражене в Па; a - загальний коефіцієнт витрати, який є добутком декількох коефіцієнтів, які залежать від типу звужуючого пристрою та степені розширення речовини, при її протікання крізь звуження; ρ - густина [кг/ м³]; d - діаметр отвору діафрагми, мм.

Витратоміри змінного перепаду тискує найпоширенішими при вимірюванні

витрати рідини, пари і газу. Типи звужуючих пристроїв, які використовуються

для зменшення поперечного перерізу труби, показані на рис.2. В якості зву-жуючих пристроїв, крім діафрагм, використовуються нормальні сопла (рис. 2 в, м, н), подовжені та короткі сопла Вентурі (рис.2. n, c, m) і нестандартні

пристрої з гідравлічним опором (крани, клапани, заслінки, теплообмінники та ін.).

Нормальні сопла та сопла Вентурі дозволяють суттєво зменшити необоротну

втрату тиску (рис.1).

Рис. 2. Типи звужуючих пристроїв: у верхньому рядку показані типи діафрагм та нормальних сопел, а в нижньому – сопла Вентурі.

 

Комплект витратоміра змінного тиску, як правило, включає в себе звужувальний пристрій, з’єднувальну (імпульсну) лінію, диференційний манометр з тим або іншим передавальним перетворювачем і вторинний прилад.

Як приклад на рис. 1,а приведена схема системи для вимірювання витрати з мембранним дифманометром та диференційно-трасформаторною схемою передачі інформації, на якій показані: 1 – трубка Вентурі; 2, 3 – запірні вен-тилі; 4 – зрівняльний вентиль; 5 – дифманометр мембранний; 6, 7 – осердя ДТП1 (вверху зліва) та ДТП2 (вверху зправа); 8 – підсилювач; 9 – реверсивний двигун; 10 – ексцентрик; 11 – привід покажчика та перо самописа; 12 – реєструвальний пристрій та 13 – привід діаграмної стрічки.

При вимірюванні витрати рідини такою системою дифманометр слід уста-новити нижче від звужувального пристрою, щоб усунути вплив можливих газових бульбашок на результат вимірювання. А при вимірюванні витрати газу (рис.1,а) – навпаки, дифманометр слід установити вище рівня установки звужувального пристрою, щоб уникнути похибок від випадкового попадання конденсату в дифманометр. При цьому реєструвальний пристрій 12 повинен бути додатково обладнаний схемою добування кереня квадратного.

 

3.2. Витратоміри постійного перепаду тиску або ротаметри застосовуються для вимірювання витрати чистих та малозабруднених рідин і газів, що протікають у трубопроводах без значних коливань витрати, особливо широко в спиртовому, виноробному, пиво-безалкогольному та інших виробництвах.

У ПВП перетворювачах витрати постійного перепаду тиску (ротаметрах,

їх ще називають приладами обтікання) в середині конічної трубки, що розширюється до гори, знаходиться поплавок, який має особливу форму: знизу – конус, угорі – невеликий обідок зі скісними пазами, і який знаходиться під дією динамічного тиск потоку вимірюваного середовища. Конічна трубка такого первинного вимірювального перетворювача розташовується в місці вимірювання витрати завжди вертикально. Скісні пази на поплавку приводять до його обертання під час проходження речовини трубкою, щоб він не торкався її стінок і знаходився в центрі потоку. Слово ротаметр походить від латинського «roto» – обертаюсь, а весь прилад називають ротаметр.

У місці розташування поплавка поперечний переріз трубки зменшується на

значення площі поперечного перерізу поплавка (в найбільшому по діаметрі

його місці). На відміну від перетворювача змінного перепаду тиску, в якому звужуючий пристрій (діафрагма), що перекриває потік речовини, жорстко зафіксована в одному місці (при цьому перепад тиску ΔP = Р₁ - Р₂ є функцією від витрати речовини), в ротаметрах звужуючий пристрій (поплавок) вільно переміщується по потоку речовини вверх або вниз.

Якщо витрата зростає, то збільшується швидкість V₁ під поплавком та із-за збільшення напору рідини знизу зростає тиск Р₁ (рис. 3). Відповідно з законом Бернуллі для стаціонарного руху речовини, в разі дроселювання поперечного перерізу трубки поплавком, швидкість рідини чи газу в цьому місці зростає, а тиск зменшується. Тому тиск Р₂ над поплавком стає ще меншим, по відношенню до тиску Р₁ під ним. Збільшується різниця тисків ΔP і поплавок починає підніматись вгору, але при цьому одночасно розширюється кільцеподібний зазор між ним та стінками трубки, в наслідок чого зменшується дросельний ефект від присутності поплавка, тобто, зменшується швидкість рідини в зазорі, що приводить до зростання тиску Р₂ та відновлення перепаду тиску ΔP до початкового значення, яке залежить від сили тяжіння поплавка. Піднімання поплавка припиняється. При зменшенні витрати має місце обернений ефект. Таким чином, кожному значенню витрати відповідає певна висота підйому поплавка.

У відповідності із визначенням - основу ротаметру (рис. 3) складає трубка

1, як правило, скляна, з внутрішньою конічною поверхнею та зовнішньою шкалою 3, в середині якої розміщують поплавок 2. Переміщення поплавка відбувається до тих пір, поки перепад тиску не зрівняється з масою поплавка, що приходиться на одиницю площини його поперечного перерізу.

Зверху вниз діє сила G тяжіння поплавка:

G = V_n (ρ_n - ρ) g, (9 )

де g – прискорення вільного падіння; V_n та ρ_n - об’єм і густина поплавка;

ρ - густина рідини, що проходить крізь ротаметр.

Знизу вверх на поплавець діють сила тертя середовища об поплавок, якою можна нехтувати, та сила F, яку утворює середовище, що протікає через ротаметр, і яка визначається різницею статичних тисків (Р₁ - Р₂), які виникли внаслідок прискорення потоку в кільцевому зазорі між стінкою і поплавком:
F = (Р₁ - Р₂) f_n; (1 0)

де f_n - площина перерізу поплавка у місці його найбільшого діаметру.

 

а) б)

Рис.3. Рис. 4. Ротаметри: з ДТП а) та Sitrans FVA Trogflux

Поплавок буде нерухомим у потоці рідини або газу, якщо виконуватиметься умова рівноваги сил, що діють знизу і зверху:

G = (Р₁ - Р₂) f_n. (11)

З іншого боку можемо записати: Р₁ - Р₂ = G / f_n = / f_n. ( 12 )

А це означає, що при постійній густині речовини, права частина формули є незмінною і не залежить від витрати речовини. Відповідно незмінним є перепад

тиску Р₁ - Р₂. Звідси і інша назва ротаметрів як приладів постійного перепаду тиску. Швидкість V обтікання речовиною поплавка у кільцеподібному зазорі між ним і стінками трубки дорівнює:

V = . (13)

Звідси: Р₁ - Р₂ = ΔP = . (14)

Прирівнюючи залежності (12) та (14), можемо визначити швидкість речовини в кільцеподібному зазорі: V = . (15)

Ця швидкість визначає об’ємну витрату Q₀ вимірюваної речовини, що

проходить через кільцеподібний зазор поперечного перерізу F_к:

Q₀ = V ּ F_к = φ ּ F_к . (16)

Із наведеного рівняння випливає, що, за коефіцієнта витрати φ = соnst, існує лінійна залежність між величинами Q₀ і F_к, а Q₀ в свою чергу пропорційна висоті зависання поплавка. Проте за конічної форми трубки лінійна залежність між значенням Q₀ і переміщенням поплавка порушується через нелінійну залежність F_к по висоті трубки. Крім того, в реальних умовах дещо змінюється величина φ. Тому використання рівномірної шкали для ротаметрів зумовлює

частку загальної похибки вимірювань.

Корпус ротаметра являє собою скляну конічну трубку, на зовнішній поверхні якої нанесена шкала. Покажчиком є верхня горизонтальна площина поплавка. Матеріал поплавка — сталь, алюміній, бронза, ебоніт, пластмаси — не повинен піддаватися корозії в контрольованому середовищі і повинен мати добру здатність виділятися в потоці контрольованого середовища. Відхилення густини, тиску та температури вимірюваної за витратами речовини проводить до додаткових похибок вимірювання. В деяких типах ротаметрів (рис.4,а) конічним роблять поплавок 3, який переміщується в середині діафрагми постійного поперечного перерізу 2. Але принципової різниці між такими ротаметрами не має. На цьому ж рисунку (4,а) приведена схема ротаметра з диференціально-трансформаторним перетворювачем, який дозволяє передавати сигнал вимірювальної інформаціїна відстань. Вимірювальна частина витратоміра складається з циліндричного металевого корпусу 1 з діафрагмою 2. В середині діафрагми переміщується конусний поплавок 3, насаджений на шток 4. Під дією потоку рідини поплавок може переміщуватися в отворі діафрагми. На верхньому кінці штоку закріплено осердя 5 диференційно-трансформаторного перетворювача. Осердя переміщується в середині трубки 6, зовні якої знаходиться котушки перетворювача.

Скляні ротаметри розраховані на вимірювання витрати рідин в межах 0,04÷

16 м³/год, або газів від 0,063 до 40 м³/год у вертикальних трубо­проводах діаметром 4÷100 мм за тиску середовища до 0,6 МПа (6 кгс/см²).Для вимірювання витрати середовищ, які перебувають під тиском до 6,4 МПа, використовуються ротаметри з металевими конічними корпусами. Звичайно такі прилади оснащуються передавальними вимірювальними пе­ретворювачами з електричним або пневматичним уніфікованим сигналом, який надходить по лініях дистанційної передачі на вторинний показувальний прилад. Із рівняння (16) випливає також, що положення поплавка залежить не тільки від витрати, а і від густини контрольованого середовища.

З цього боку ротаметри розділяються на дві групи: для рідин, які градуюють на воді, і для газів, які градуюються на повітрі.