Регулювання виробничо-господарської діяльності як механізм усунення відхилень і недоліків

Циклічний характер розвитку економіки зумовлює доцільність здійснення регулювання як виробничо-господарської діяльності окремих підприємств так і економіки в цілому з метою стабілізації та збільшення темпів економічного зростання. Система важелів економічного регулювання виробничо-господарської діяльності підприємства охоплює підсистеми регулювання на макро- та мікрорівнях, а також комплекс методів ор­ганізаційно-економічного регулювання, який може бути застосова­ний як на рівні підприємства, так і на рівні державного управління (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Система економічного регулювання виробничо-господарської діяльності підприємства

Суб'єктом управління на макрорівні регулювання виробничо-господарської діяльності підприємства є органи державної влади. Державне регулювання передбачає створення сприятливих умов розвитку економіки та виробництва, міру втручання держави в процеси вибору напрямків та інструментів підприємницької діяль­ності через систему нормативно-правових документів і оподаткуван­ня для досягнення найвищого соціально-економічного ефекту.

Державне регулювання фінансового-господарської діяльності підприємства В Україні передусім здійснюється через розроблення системи законів, що визначають основи підприємницької діяльності. Це Конституція України, закони України "Про підприємництво", "Про ліцензування", Закони щодо роз­витку конкретних галузей та сфер економіки ("Про транспорт", "Про зв'язок", "Про туризм" та ін.), Указ Президента України "Про рефор­мування системи державної підтримки підприємництва", постанова Кабінету Міністрів України "Концепція державної політики розвит­ку малого підприємництва" тощо.

Державне регулювання виконує такі функції:

· забезпечення законодавчої підтримки і правового захисту;

· стимулювання розвитку науково-технічного прогресу та визна­чення його пріоритетних напрямів;

· стабілізація економіки, перерозподіл ресурсів, соціальний за­хист як виробників продукції, так і населення загалом;

· моніторинг та регулювання процесів охорони навколишнього середовища;

· визначення глобальної стратегії розвитку країни та методів її здійснення.

Значення державного регулювання підприємницької діяльності для країн з перехідною економікою досі достатньою мірою не оціне­но. Недоліки у цій сфері діяльності уряду призводять до негатив­них наслідків і розвитку "тіньової" економіки.

До важелів економічного регулювання на мікрорівні належать ме­тоди фінансового менеджменту, який є системою принци­пів, форм та засобів організації управління фінансовими ресурсами підприємства. Суб'єктом управління тут є структури адміністрації виробника.

Специфікою організаційно-економічних методів регулювання є можливість їх застосування як на рівні підприємства, так і на макро­рівні. У складі цих важелів можна виокремити приватизацію, корпоратизацію та реструктуризацію:

· приватизація. Відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб;

· корпоратизація. Перетворення державних підприємств в державні акціонерні товариства без приватизації;

· реструктуризація. Здійснення організаційних, економічних, правових, виробничих і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правової форми.