Навчально-методична робота

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ

 

Навчальна практика є першим і важливим етапом входження студентів до навчального процесу у вищому навчальному закладі з метою формування в них активного ставлення до здобуття високого рівня наукових і професійних знань, умінь і навичок для майбутньої практичної діяльності в інженерній галузі.

Програма практики передбачає ознайомлення студентів з майбутньою професією, перспективами розвитку спеціальності, з характером, змістом та умовами організації роботи автомобільного підприємства, виробничого процесу, сприяє формуванню професійних навичок з обраної спеціальності.

Мета навчальної практики — поглибити та систематизувати знання студентів шляхом вирішення виробничо-ситуаційних проблем, показати на конкретних практичних прикладах роль фахівців інженерної спеціальності.

 

 

ВСТУП

Одним із важливих напрямків професійної підготовки майбутніх спеціалістів інженерної галузі є проведення практик, зокрема навчальної практики.Особливе місце займає навчальна практика на другому курсі, оскільки саме з неї розпочинається засвоєння фахівцями практичних навичок та вмінь, безпосереднє знайомство з майбутньою професійною діяльністю.

Навчальна практика проводиться серед студентів другого курсу навчання спеціальності „Автомобільний транспорт” з відривом від навчання протягом двох тижнів. Базою проведення практики є кафедра “Експлуатації та ремонту автомобільної техніки” національного університету “Львівська політехніка”. Основна частина практики проходить в спеціалізованих навчальних лабораторіях кафедри, де студенти мають змогу ознайомитися з конструкцією автомобілів, отримати практичні навики їх обслуговування і ремонту.

Практика реалізує завдання щодо закріплення і апробації студентами другого курсу навчального матеріалу зі спеціальності, що було отримано ними протягом перших трьох семестрів навчання.

Розділ 1. КАФЕДРА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА РЕМОНТУ
АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Кафедра започаткована у 1944 р. як кафедра «Автомобілі».

У результаті реорганізації в 1996 р. кафедра отримала сучасну назву “Експлуатація та ремонт автомобільної техніки”.

З листопада 2001 року кафедра є у складі Інституту інженерної механіки та транспорту.

Адреса кафедри:

Національний університет “Львівська політехніка”

VI-й навч. корпус, кімн. 110(1-ий поверх),

вул. С. Бандери, 32, м. Львів, 79013

Телефон кафедри: +38 (032) 258 21-71

Електронна пошта:: [email protected]

 

Структура кафедри

Завідувач кафедри: д.т.н., професор Кіндрацький Богдан Ілліч

VI-й навч. корпус, кімн. 110

Тел.: +38 (032) 258- 21-71

e-mail: bkindr@[email protected]

 

Заступник завідувача кафедри з навчальної роботи:

Глобчак Михайло Васильович, к.т.н., доцент

VI-й навч.корпус, кімн. 108, Тел.: +38 (032) 258-21-71 (кафедра)

e-mail: [email protected]

 

Заступник завідувача кафедри з наукової роботи:

Нэмий Степан Володимирович, к.т.н.,доцент

VI -й навч. корпус, кімн. 113, Тел.: +38 (032) 258-21-71 (кафедра)

e-mail: [email protected]

Викладацька: VI-й навч. корпус, кімн. 103, 104, 109,113

1.2. Історія кафедри

Профілююча кафедра автомобілів організована в 1944 р. Нею завідували: доцент В.Я.Калюс (1944-1951 рр.), к.техн.н., доценти В.В.Осепчугов (1951-1959 рр.), Б.Б.Генбом (1959-1966 рр.), О.Ф.Нефьодов (1966-1977 рр.); д.техн.н, професор, згодом — академік АІН України, Р.А.Акопян (1977-1992 pp.); д.техн.н., професор П.М.Гащук.(1992-2010рр.), з 2010р. - д.техн.н., професор Кіндрацький Б.І.

У 1954 р. кафедру автомобілів перейменовано в кафедру автомобілів і двигунів внутрішнього згоряння, а в 1956 p., після припинення підготовки інженерів за спеціальністю "Двигуни внутрішнього згоряння", їй повернуто попередню назву.

Починаючи з 70-х pp., викладачі широко впроваджують нові методи навчально-виховної роботи. Створюється спеціалізована лекційна аудиторія із застосуванням технічних засобів (діапозитиви, слайди, кінофільми) і спеціалізована лабораторія.

Кафедра готує інженерів за спеціальностями: 1502 — автомобіле- і транспортобудування; 1505 — автомобілі й автомобільне господарство.

У 1945 р. на кафедрі навчалася одна група студентів, а у 1988 p. — 12 груп.

З 1945 до 1989 pp. кафедра випустила 6019 інженерів.

У 1982 р. на базі Всесоюзного конструкторсько-експериментального інституту автобусобудування відкрито філіал кафедри автомобілів, а в 1986 р. при Львівському територіально-виробничому об'єднанні автотранспорту організовано другий філіал.

Сучасною вітчизняною і зарубіжною апаратурою обладнано сім лабораторій, а саме: ремонту автомобілів, автоматики, теорії автомобіля, технічної експлуатації автомобілів, двигунів, конструкції автомобілів, конструкції ПТМ, розрахунку і конструювання автомобілів. У філіалі кафедри створена шляхова лабораторія, оснащена найновішим сучасним вітчизняним і зарубіжним обладнанням для реєстрації різних параметрів у процесі випробувань автобусів. Створено клас персональних комп'ютерів

На кафедрі працювали провідні спеціалісти: лауреат Державної премії, д.техн.н., професор В.В.Осепчугов; к.техн.н., доценти Б.Б.Генбом, Ю.І.Дробот, О.Ф.Нефьодов. Зараз працюють: к.техн.н., доцент B.M Кобилянський, заслужений винахідник УРСР і заслужений раціоналізатор УРСР, д.техн.н., професор Р.А.Акопян.

Основні напрямки наукових досліджень кафедри:

розробка і впровадження у виробництво конструкцій пневматичної підвіски, регуляторів гальмівних сил, засобів пасивної безпеки і систем автоматики;

дослідження їх впливу на експлуатаційні властивості перспективних автобусів (Р.А. Акопян, Є.К. Вільковський, В.А. Дем'янюк, М. Нiкітін, А.Б. Разумов, А.М. Кізман, М.В. Циців, Л.В. Крайник, В.М. Хрунь, Є.Л. Крокос, Р.В. Пелехатий, Т.П. Шишкіна, Я.І. Підгородецький);

дослідження режимів властивостей автонавантажувачів (М.В. Сінкевич, Г.С. Ґудз, О.Й. Гутта, П.Г. Єременко, А.Г. Кусий, П.М. Гащук, О.Л. Мастикаш).

Обсяг госпдоговірних наукових досліджень кафедри становить 150 тис. грн. на рік.

Протягом 1944-1986 pp. видано вісім монографій, три навчальні посібники і опубліковано близько 900 статей. З 1953 до 1988 pp. на кафедрі захищені одна докторська (Р.А.Акопян) і 30 кандидатських дисертацій.

В 1996 році створено дві кафедри: кафедра ЕРАТ і кафедра автомобілебудування.

Теперішній штат кафедри:

У складі кафедри ЕРАТ: 3 професори, 8 доцентів, 5 старших викладачів, 4 асистентів. Навчально-допоміжний персонал —4 особи.

 

1.3. Навчальні лабораторії

На кафедрі ЕРАТ під час навчання студенти виконують лабораторні роботи в наступних лабораторіях: “Технічна експлуатація автомобіля”, “Конструкція автомобіля”, “Конструкція ПТМ”, “Технологія ремонту автомобіля”, “Автоматики та автоматизації в галузі”, “Лабораторія випробування ДВЗ”. Створений кабінет комп’ютерної техніки, де студенти проходять курс автоматизованого проектування.

Лабораторії знаходяться в підвальному приміщенні, на першому та другому поверхах. В перерахованих лабораторіях знаходяться таке обладнання: стенд для балансування коліс, електромеханічний підйомник, стенд для монтажу коліс, стенд для перевірки гальм, стенд для випробування ДВЗ, стенд для випробування елементів системи живлення карбюраторного двигуна, стенд для випробування паливної апаратури дизельного двигуна.

Хороша лабораторія із конструкції автомобіля в якій розміщені стенди і макети в розрізі агрегати, а саме: силові агрегати для різних марок машин і типів системи живлення, елементів трансмісії, підвісок легкових та вантажних автоматів. У лабораторії випробування ДВЗ студенти виконують лабораторні роботи та курсові проекти. Лабораторія ремонту автомобіля оснащена стендами для проведення ремонту деталей двигуна внутрішнього згорання. Лабораторія автоматики обладнання елементами автоматики, що використовуються в автомобілебудуванні.

Для всіх цих лабораторій силами викладацького складу кафедри створено навчально-методичну базу дисципліни.

 

1.4. Комп’ютерні класи

Кабінет комп’ютерної техніки на 12 робочих місць, де студенти проходять курс автоматизованого проектування.

 

Навчально-методична робота

Кафедра готує:

· бакалаврів за базовим напрямом 6.070106 — Автомобільний транспорт;

· спеціалістів за спеціальністю 7.090258 — Автомобілі та автомобільне господарство;

· магістрів за спеціальністю 8.090258 — Автомобілі та автомобільне господарство.

Магістерські програми:

в 2010-2011 н. р. підготовка магістрів за спеціальністю 8.0922258 «Автомобілі та автомобільне господарство» здійснюватиметься за двома спеціалізаціями:

· Експлуатація і сервісне обслуговування автомобілів;

· Мехатроніка і автомобільні системи.

З метою покращення якості підготовки фахівців і швидкої адаптації майбутніх випускників до сучасних умов ринку праці введені чотири нові дисципліни, що дає змогу здобути наступні знання і навики:

- Комп’ютерне діагностування автомобілів

- Технічні засоби комп’ютерного діагностування автомобілів

- Організація автосервісу

- Управління якістю в обслуговуванні і ремонті автомобілів

 

Розділ 2. ВИДИ ПІДЙОМНИКІВ ДЛЯ ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ

Автомобільні підйомники є одним з основних видів обладнання для СТО. На сьогоднішній день існує велика кількість моделей автомобільних підйомників, які використовуються для різних видів робіт. Автомобільні підйомники необхідні для проведення слюсарних, кузовних робіт, робіт по ходовій частині, розвалі-сходженні, тюнінгу, шинного сервісу. Щоб не заплутатися у всьому різноманітті підйомників для автосервісу і вибрати саме той автомобільний підйомник, який вам потрібен, слід розібратися, чим вони відрізняються один від одного.

За типом конструкції автомобільні підйомники розділяють на наступні категорії: одностійкові, двостійкові, чотирьохстійкові, ножиці, плунжерні.

2.1. Двостійкові автомобільні підйомники

За типом приводу двостійкові автомобільні підйомники (рис. 1) діляться на електромеханічні і електрогідравлічні. Вантажопідйомність варіюється від 2 до 8 тонн.

В залежності від виду розвантаження автомобільні підйомники можуть бути симетричними та асиметричними. За типом синхронізації розрізняють автомобільні підйомники з нижньою і верхньою синхронізацією, процес підйому кареток синхронізується за допомогою електроніки або ж тросів.

Двостійковий підйомник необхідний у кожному СТО, саме тому він є найбільш масовим видом обладнання.

Електромеханічні двостійкові підйомники (рис. 2), залежно від конструкції, можуть бути оснащені одним або двома електромоторами. У одномоторних двостійкових підйомниках крутний момент від електродвигуна передається на гвинт головної стійки, а від неї на другу стійку за допомогою ланцюгового, ремінного приводу або трансмісійного вала. Двомоторні двостійкові підйомники для СТО мають по одному двигуну на кожній стійці і синхронізуються механічно, за допомогою тросів або за допомогою електроніки. Одним з основних робочих вузлів електромеханічного двостійкового підйомника є пара гвинт-гайка, за якою потрібно пильно наглядати та змащувати мастилом. За вимогами безпеки, двостійковий підйомник оснащений двома гайками на кожній колоні - робочою та страхуючою. Страхуюча гайка встановлена ​​на певній відстані від робочої гайки і в звичайному стані не відчуває навантажень. Відстань між цими гайками двостійкового підйомника суворо регламентована виробником і її необхідно контролювати щоденно.

Переваги електромеханічного двостійкового підйомника це низька вартість у порівнянні з електрогідравлічним двостійковим підйомником, а також можливість опустити автомобіль у разі відключення електроенергії.

Недоліком електромеханічного двостійкового підйомника є висока вартість заміни гайок. Адже в разі обриву робочої гайки на двостійковому підйомнику, вагу автомобіля на себе бере страхуюча гайка, що запобігає падінню автомобіля. Експлуатувати двостійковий підйомник для СТО в такому стані не можна, необхідно провести одночасну заміну всіх гайок.

Електрогідравлічні двостійкові підйомники (рис. 3) вважаються надійнішими і довговічнішими ніж електромеханічні двостійкові підйомники. Електрогідравлічні двостійкові підйомники мають ряд переваг:

- Менше енергоспоживання (один двигун, процес опускання відбувається під вагою автомобіля);

- Менша кількість деталей схильних до зносу;

- Простота і низька вартість обслуговування;

- Безшумність і плавність роботи;

- Високий рівень безпеки.

Недоліком електрогідравлічного двостійкового підйомника є те що його ціна є дещо вищою в порівнянні з електромеханічним.

Підйомники двостійкові в залежності від вантажопідйомності можна умовно розділити на 3 групи:

* Двостійкові підйомники для легкових автомобілів і джипів з вантажопідйомністю від 2,7 до 3,5 тонн.

* Підйомники двостійкові вантажопідйомністю 3,5 - 4 тонни, для автомобілів з великою вагою, важких позашляховиків та мікроавтобусів.

* Для роботи з броньованими легковими автомобілями та довгими мікроавтобусами з вантажопідйомністю 5 тонн і більше.

За типом розташування колон і довжині лап двостійкові підйомники для СТО поділяються на симетричні і асиметричні. В асиметричних двостійкових підйомниках центр ваги автомобіля зміщений назад, стійки трохи розгорнуті, при цьому довжина передніх і задніх лап різна. Така конструкція дуже зручна тим, що дозволяє вільно відкривати двері автомобіля. У симетричного двостійкового підйомника колони стоять паралельно, а довжина передніх і задніх лап однакова.

Так само при виборі двостійкового підйомника варто звернути увагу ще на ряд характеристик, які відіграють важливу роль: загальна висота двостійкового підйомника, висота до перекладини, довжина лап в складеному і висунутому стані, ширина проїзду між стійками, кліренс, час підйому-опускання.

2.2. Чотирьохстійкові автомобільні підйомники

Чотирьохстійкові автомобільні підйомники (рис. 4, 5) - це найбільш популярний вид обладнання для СТО для проведення робіт з розвал-сходження.

Чотирьохстійкові автомобільні підйомники можуть бути різної вантажопідйомності і мати різну довжину платформи. Залежно від виду платформи, гладкої або з виїмками, цей тип автомобільних підйомників використовується для інспекції, слюсарних робіт або розвал-сходження.

2.3. Ножичні автомобільні підйомники

В останні роки набирають популярність ножичні автомобільні підйомники (рис. 6).

Істотною перевагою цих автомобільних підйомників є можливість їх встановлення на рівні з підлогою. При установці на землю на поверхні розташовуються лише платформи з наїздами. Підйомники-ножиці для автосервісу обладнані гідравлічним приводом, що забезпечує безшумність та довговічність роботи. Основним недоліком цього виду автомобільних підйомників є їх висока вартість.

2.4. Автомобільні підйомники для шинного сервісу

Існують також автомобільні підйомники для шинного сервісу (рис. 7).

Завдяки цьому типу автомобільних підйомників, процес заміни коліс стає легшим і швидшим. Такі автомобільні підйомники можуть бути оснащені як пневматичним, так і електрогідравлічним приводом.

ВИСНОВОК

 

Під час навчальної практики, яку я проходив в спеціалізованих навчальних лабораторіях кафедри ЕРАТ, я ознайомився з устаткуванням для ремонту і обслуговування автомобільної техніки, його призначенням та принципом роботи, отримав певні навики робити з ним. Також я мав змогу практично закріпити знання з курсу “Конструкції автомобілів”.

В цілому, навчальна практика дала мені уявлення про мою майбутню професію, про можливий перелік робіт, який виконується на авторемонтному підприємстві та допомогла закріпити вже отримані теоретичні знання.

ДОДАТКИ

Рис. 1. Двостійковий підйомник

 

Рис. 2. Електромеханічний двостійковий підйомник

 

Рис. 3. Електрогідравлічний двостійковий підйомник

Рис. 4, 5. Чотирьохстійковий підйомник

Рис. 6. Ножичний підйомник

 

Рис. 7. Підйомник для шинного сервісу