Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Періоди ц фінансуванні підприємства.

П/п – це відособлений технічно-економічний і соціальний комплекс визначений для виробництва корисних для суспільства благ.

Економіка будь-якої держави постає перед нами як діяльність великої кількості господарчих суб’єктів, які створюють безліч товарів та послуг. Одні з них виробляють товари необхідні для життя людини – предмети споживання, інші виробляють інвестиційні товари, які використовуються в процесі виробництва. Є п/п, праця яких необхідна для того щоб доставити сировину чи готову продукцію до місця споживання. Є цілі групи різноманітних п/п, які надають виробничі послуги, та п/п, що надають побутові послуги людині.Якщо відокремитись від різноманіття продукції, яка виробляється тим чи іншим конкретним п/п, то ми зможемо виділити параметри, якими характеризується виробнича система:

– Вхід – робляться витрати грошового капіталу на придбання факторів виробництва: матеріальних ЗВ – це устаткування, приміщення, сировина, матеріали та інше; людські засоби – це робоча сила, службовці та працівники.

– Процесор – фактори виробництва об’єднуються в єдиний виробничий процес, в ході якого відбувається споживання факторів виробництва, тобто здійснюються витрати виробництва.

– Вихід – одержання готової продукції, її реалізація, одержання виторгу, доходу, прибутку.

Виходячи з цього можна сказати, що: п/п з мікроекономічної точки зору – це механізм для перетворення затрат праці, капіталу і природних ресурсів в готову продукцію, тобто споживач ресурсів, які використовуються для виробництва продукції.Під виробництвом розуміють процес використання факторів виробництва для виготовлення товарів та надання послуг.

Для досягнення поставленої мети існують різні форми кількісного співвідношення факторів виробництва, які носять назву технологій. Під технологією виробництва розуміють спосіб сполучення факторів виробництва при виготовленні товарів та наданні послуг.

В процесі виробництва різні фактори виробництва діють не ізольовано, а взаємодіють один з одним. В залежності від сполучення цих факторів знаходиться обсяг продукції, що випускається підприємством. Технологічну взаємодію між затратами виробництва та розмірами продукції, яку можна одержати з їхньою допомогою визначає виробнича функція.

Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів: Q = f (C, L, M)

де Q – обсяг виробництва; C – затрати капіталу; L – затрати праці; M – матеріали.

Вивчаючи підприємство як споживача ресурсів, необхідно вивчати різні періоди його діяльності, тобто враховувати фактор часу:

Миттєвий період – дуже короткий період часу, для здійснення будь-яких змін у обсязі виробництва. П/п не має ні якої змоги збільшити або зменшити випуск продукції, але воно може збільшити поставки на ринок за рахунок збереження ГП або зменшити поставки, шляхом зберігання продукції.

Короткостроковий період – період часу достатній для розширення або скорочення обсягу виробництва на уже існуючих виробничих потужностях, але недостатній для введення нових виробничих потужностей. Обсяг виробництва може бути змінений, шляхом використання більшої або меншої кількості праці, сировини, матеріалів, енергії, палива тощо. Крім того можуть бути введені нічні або другі зміни робочого часу з метою збільшення обсягу виробництва. Тобто виробник може змінити обсяг виробництва, більш чи менш інтенсивно використовуючи фіксовані виробничі потужності.

Довгостроковий період – період часу, достатньо тривалий, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничих потужностей. За цей період часу виробник має змогу змінювати не тільки кількість праці, сировини, енергії тощо, а також впроваджувати будівництво нових цехів, їх реконструкцію, закупляти нове устаткування, змінювати технологію виробництва тощо.