Ефект доходу та ефект заміщення

Ефект заміщення – полягає у зміні споживання внаслідок зміни відносних цін. Він має місце, коли більш висока ціна призводить до заміни товару, ціна на який виросла, іншими товарами. Ефект заміщення показує долю зростання попиту на здешевлений товар, яка зумовлена заміщенням цим більш дешевим товаром інших (що стали більш дорогими).

Ефект доходу – полягає у зміні споживання внаслідок зміни реального доходу. Він має місце коли змінюється кількість споживання будь-якого товару, оскільки зміна ціни цього товару призводить до зміни реального доходу споживача.

Якщо ви купуєте якийсь товар за більш низькою ціною, ніж раніше, то це, при незмінному грошовому доході, рівнозначно зростанню вашого реального доходу або купівельної спроможності, особливо якщо до цього ви купували цей товар у великій кількості. А маючи більш високий реальний доход, ви будете купувати більше інших товарів. І оскільки ваш реальний доход збільшився, ви за звичайних умов будете купувати більше того товару, ціна на який зменшилась, якщо він не належить до товарів низької споживчої цінності.З’ясуємо в якому ступені зміна попиту на нормальний товар зумовлена зміною ціни, а в якому – зміною реального доходу. Припустимо ціна блага В знизилася, а ціна блага А не змінилася. В цьому випадку відбувається два процеси: збільшується реальний доход споживача та здійснюється відповідна заміна одного товару (А) іншим (В). В результаті зниження ціни на товар В точка рівноваги споживача перемістилася з Х₁ в точку Х₂ (мал.. 2.13)

 

Мал.. 2.13 Ефект доходу та ефект заміщення нормального блага.

Щоб виявити ефект доходу, необхідно провести бюджетну лінію N₁G₁, паралельно бюджетній лінії NG, так, щоб вона торкалася початкової кривої байдужості U₁. Позначимо точку дотику бюджетної лінії N₁G₁ з кривою байдужості U₁ через Х₃. Ефект заміщення проявляється в переміщенні точки рівноваги із Х₁ в Х₃ по кривій байдужості U₁. Ефект доходу проявляється в зміщенні бюджетної лінії з положення NF в положення NG. Нова рівновага споживача встановиться в точці Х₂, в якій бюджетна лінія NG стала дотичною до нової кривої байдужості U₂ (мал..2.13).

Для нормального блага загальний ефект від зниження ціни дорівнює сумі ефекту заміщення та ефекту доходу: (В₃ – В₁) = (В₂ – В₁) + (В₃ – В₂)

Аналогічно можна з’ясувати в якому ступені зміна попиту на товар В зумовлена зміною ціни, а в якому – зміною реального доходу і для товарів низької споживчої цінності. (мал.. 2.14)

 

.

Мал.. 2.14. Ефект доходу та ефект заміщення блага низької споживчої цінності.

Як для нормального блага, так і для товару низької споживчої цінності, заг. ефект від зниження ціни товару В є додатнім, а крива попиту є спадною лінією. Ефект доходу має різну спрямованість: для нормального блага він додатній, для блага з низької споживчої цінності – від’ємний. Для товару низької споживчої цінності загальний ефект від зниження ціни товару дорівнює різниці між ефектом заміщення та ефектом доходу (мал.. 2.14): (В₃ – В₁) = (В₃ – В₁) – (В₃ – В₂). Коли ефект заміщення і ефект доходу мають різну направленість, але рівні по абсолютній величині, це говорить про те, що попит на таке благо низької споживчої цінності абсолютно нееластичний.

Якщо абсолютна величина ефекту доходу при зниженні ціни на товар більша за величину ефекту заміщення, загальний ефект зниження ціни на товар буде від’ємним, а крива попиту зростаюча. Ефект доходу теоретично має бути досить великим, щоб змусити криву попиту на товар похило підніматися вгору. Такий товар носить назву товару Гіффена.

Правда, товари Гіффена дуже рідкісні, але можливість їх появи існує. І якщо вони з’являються, це сигнал зниження рівня життя окремих ланок суспільства.

Споживчий надлишок

Теорія граничної корисності показує, що при купівлі відомої кількості товарів, не завжди відбувається рівноцінний обмін. Більш того, дуже часто споживач виграє. Цей виграш називається “надлишком споживача”. Справа в тому, що кожна одиниця товару, придбаного споживачем, коштує йому стільки, скільки і остання одиниця. Але згідно з законом спадної граничної корисності, перші одиниці важать для споживача більше, ніж останні. Тому на перших кількостях він отримує додаткову вигоду у вигляді надлишку корисності з кожної із перших одиниць товару. Надлишок споживача вимірюється величиною додаткової корисності, одержаної споживачем поверх суми сплаченої за товар. І, коли торгівля не дає споживачеві такої вигоди, він перестає купувати. Надлишок споживача – це різниця між ціною, за яку споживач готовий купити товар, і ціною, яку він дійсно платить за цей товар на ринку. Сукупний споживчий надлишок – це різниця між максимальною кількість грошей, що могла бути заплачена за певний обсяг товару, та дійсними витратами споживачів. Він буде дорівнювати площі фігури, обмеженій віссю цін (Y), лінією ринкової ціни та кривою ринкового попиту (заштрихована фігура на мал.. 2.16)

Мал.. 2.16. Сукупний споживчий надлишок.

Поєднання споживчого надлишку із сумою прибутку, який одержують виробники, дає змогу оцінити витрати та вигоди розвитку ринкових структур та державних програм, що чинять вплив на поведінку споживачів та виробників на цих ринках.Концепцію виграшу споживачів можна застосувати для оцінки податкового тягаря, який лягає на плечі споживачів внаслідок, скажімо, підвищення ПДВ. Схвалення державою такого рішення призведе до зростання цін, втрати частини виграшу споживача та збільшення надходжень до державного бюджету. Однак приріст надходжень до бюджету буде меншим ніш втрата виграшу споживачами.

Мал..2.17. Податковий тягар.

У разі підвищення податку ціни зростуть з Р₁ до Р₂, що призведе до зменшення обсягу продаж та втрати виграшу споживачів (мал.. 2.17). Вона буде відповідати площі фігури Р₁Р₂АС. При цьому доходи бюджету зростуть на величину, що відповідає площі фігури Р₁Р₂АВ. Таким чином втрачений споживачами виграш, але не отриманий державою у вигляді додаткових надходжень у бюджет, дорівнює площі фігури АВС. Він і становитиме додатковий податковий тягар.