Призначення, ТТХ та можливості літаків ДРЛВ і У

Літаки дальнього радіолокаційного виявлення і управління (Е-3A,B,C,D,F Е-2С, А-50, “Nimrod”AEW-3) виконують роль оперативного центру авіаційної підтримки, повітряного центра виявлення і управління. Вони входять до складу системи ДРЛВіУ авіацією на ТВД і вирішують задачі виявлення, супроводу та опізнавання повітряного противника у всьому діапазоні висот їхнього польоту і кораблів при дії над морем, своєчасного попередження про повітряний напад і постійну видачу інформації про обстановку в повітряному просторі і на морі в зоні спостереження, наведення винищувачів на засоби повітряного нападу противника, управління ударними та розвідувальними літаками.

Літаки ДРЛВіУ можуть також давати цілевказання зенітним засобам системи ППО, здійснювати ретрансляцію команд або даних при забезпеченні зв’язку наземних (корабельних) центрів управління силами та засобами ППО (головним чином літакам, що діють на малих висотах), управляти повітряним рухом при виході з ладу основного устаткування, вести пошук потерпілих аварію літаків і забезпечувати рятувальні операції.

На озброєнні ВПС США та об’єднаних ВПС блоку НАТО знаходяться літаки ДРЛВіУ типу Е-3 системи AWACS – (Airborne Warning Control System - система повітряного попередження й управління).

Літак створений у середині 70-х років на базі авіалайнера Boeng-707, призначався для дальнього радіолокаційного виявлення та супроводу повітряних цілей в інтересах ППО. Він дозволяє виявляти та визначати координати бомбардувальників, що вторгаються, на віддаленні до 600 км, а винищувачів з ЕПР, рівної 7 м², – до 400 км, і керувати у повітряних боях тактичною авіацією з наведенням на повітряні цілі противника декількох десятків літаків одночасно.

Літак Е-3А являє собою гнучку перешкодостійку мобільну оглядову радіолокаційну станцію і командний, зв’язковий і координуючий центр. На додаток до своїх можливостей дальнього огляду повітряного простору на великих та малих висотах літак системи Е-3 забезпечує всепогодне виявлення, ідентифікацію та ведення цілей на фоні будь-якої місцевості. З цих літаків можна управляти всіма авіаційними силами, що здійснюють перехоплення, блокування й ізоляцію противника, розвідку й нанесення ударів, авіаційну підтримку повітряного транспорту та наземних військ.

На цьому літаку введена комплексна система прихованого обміну тактичною інформацією літаків ВПС і ВМС. Вона забезпечує швидкі безпечні канали зв’язку для 98 000 користувачів. Модифікації літака Е-3:

E-3A “Sentry” - перша серійна модифікація з РЛС APY-1 на базі Boeing-707;

E-3B “Sentry” - модифікація 1984 року з новим електронним обладнанням;

E-3С “Sentry” - модифікація Е-3В с РЛС APY-2. На цій модифікації можлива підвіска КАР “повітря - повітря” AIM-9 “Sidewinder” з метою самооборони;

E-3D “Sentry” - модифікація для ВПС Великобританії з AEW.Mk.I - позначення E-3D “Sentry” з 1990 року;

E-3F “Sentry” - варіант E-3D “Sentry” для ВПС Франції.

 

Тактико-технічні характеристики літака Е-3

Рік прийняття на озброєння 1979 р.

Крейсерська швидкість 860 км/год

Дальність дії 1612 км

Тривалість польоту 11 год

Практична стеля 8840 м

Екіпаж 17-20 чол.

У бойовому складі ВПС США в об’єднаних ВПС НАТО знаходиться відповідно 34 літака Е-3В (рис. 2.) та 18 Е-3А.

Основу їхнього устаткування складає бортова багаторежимна РЛС AN/APY-2 (10-см діапазон хвиль, маса близько 3,5т). Огляд простору здійснюється за допомогою антени (розмір 7,3х1,5 м, маса 1,5 т), що обертається в горизонтальній площині з постійною швидкістю 6 обертів/хв. Вона розміщена в радіопрозорому обтічнику (9,1х1,8 м) над фюзеляжем літака (рис.3).

Станція має вісім режимів роботи:

- імпульсно-доплерівський без сканування променя у вертикальній площині;

- імпульсно-доплерівський зі скануванням променя по куту місця для оцінки висоти польоту повітряних цілей;

- понадгоризонтний пошук імпульсами (із відсіченням сигналів нижче від лінії обрію) без доплерівської селекції;

- огляд цілей, що рухаються, та нерухомих надводних цілей суперкороткими імпульсами;

- пасивне пеленгування джерел перешкод 10-см діапазону хвиль;

- сполучення усіх (в будь-якій комбінації) вищевказаних режимів;

- резервний (для термінової підміни в радіолокаційному спостереженні іншого літака Е-3);

- перевірки і технічне обслуговування станції.

З моменту введення літаків Е-ЗА в 1977 році до складу авіації ППО та тактичного авіаційного командування ВПС США вони пройшли декілька фаз модернізації. Одним із важливих етапів еволюції системи “AWACS” було оснащення в 1979 році літаків Е-3 і винищувачів апаратурою об’єднаної тактичної системи розподілу даних “Jteds”, що дозволила передавати не тільки мовну, але і візуально відображувану символьну інформацію про обстановку на борт одночасно декількох десятків літаків, які знаходяться в радіусі до 600 км, що спростило управління авіацією. Раніше при перехопленні цілі, що маневрує, звичайно був необхідний трихвилинний радіообмін з використанням до 300 слів статутної термінології, які позначають номери цілей, радіолокаційні контакти з ними, дані супроводу, цілевказання, власного місця розташування й курсу винищувачів. Тепер же за допомогою системи “Jteds” усе це з більшою точністю й у збільшеному обсязі може передаватися та виводитися на дисплей льотчика майже в реальному масштабі часу.

У результаті реалізації США й НАТО третьої фази модернізації було удосконалено РЛС і її інтеграція з бортовою станцією радіотехнічної розвідки. Ця фаза включає два проекти: RSIP і Block 30/35. Проект RSIP (Radar System Improvement Program) спрямований на забезпечення дальнього виявлення сучасних повітряних цілей, ЕПР яких у порівнянні з 70-ми роками значно зменшилися.

Збільшення дальності виявлення малорозмірних цілей досягнута головним чином шляхом підвищення на порядок чутливості прийомної підсистеми РЛС за рахунок використання для “AWACS” виду сигналу із стиском імпульсу при прийомі з коефіцієнтом 4:1. Проект RSIP підвищив ефективність літака по далекому радіолокаційному виявленню і перешкодозахищеності.

Якщо проект RSIP довів до максимуму радіолокаційні можливості літака Е-3, то Block 30/35 перетворив його в систему комплексної повітряної розвідки та управління, що діє як в активному (радіолокаційному), так і в пасивному (РТР) режимі.

За проектом Block 30/35 літак Е-3 оснащений станцією РТР РAB/AYR-1, приймальною станцією космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR і терміналом системи Jteds класу 2Н, а також має розширену пам’ять центральної ЕОМ.

Головною задачею станції РТР є виявлення повітряних цілей по їхніх бортових джерелах випромінювання, до яких входять літакові РЛС керування зброєю, огляду земної поверхні, забезпечення польоту на малих висотах, бортові приймально-передавачі навігаційної системи TAKAN та ін.

Ємність каталогу опорних параметрів станції розрахована на 5000 радіолокаційних режимів, що охоплює до 500 типів РЛС і їхніх носіїв. Станція перекриває два діапазони частот: 2... 6 і 6... 18 ГГц (причому за 2 с). Вона має дальність дії близько 600 км з імовірністю перехоплення радіосигналів імпульсного й безупинного випромінювання, близькою до 1.

Літак Е-3 здатний вести розвідку не тільки повітряних випромінюючих цілей, але також наземних засобів ППО, надводних кораблів (з розпізнаванням їхніх типів) на морських ТВД і підводних човнів, що ведуть радіолокаційний огляд з перископної глибини.

У період після 2010 року американські фахівці планують замість літака Е-3 розгорнути на новій авіаційній платформі універсальну систему розвідки повітряних, морських і наземних цілей та управління - “MMSP” (Multi Mission Surveillance Platform) з конформними антенними решітками (рис.4.). Вона повинна об’єднати функції трьох нині існуючих літаків: Е-3 “AWACS”, Е-8 “JSTARS” і повітряний командний пункт ЕС-130Е.

На озброєнні ВМС США знаходяться палубні літаки ДРЛВіУ E-2С “Hawkeye,” призначений для забезпечення ППО флоту при експлуатації з палуби авіаносця.

Літак, оснащений РЛС AN/APS-139, здатної виявляти цілі типу крилаті ракети на відстані більше 270 км на тлі земної та водяної поверхні зі здійсненням автоматичного спостереження за 2000 цілями.

Е-2С здатний управляти трьома ескадрильями перехоплювачів, а РЛС може виявляти та супроводжувати до 300 цілей одночасно. Дальність виявлення цілі в залежності від її розмірів і зовнішніх умов складає від 270 до 740 км. Літак Е-2С виконаний за звичайною схемою двомоторного високоплана з двигунами на крилі. Екіпаж складається з п’яти чоловік. Над фюзеляжем на спеціальному підйомнику змонтований дископодібний обтічник антени РЛС діаметром 7,5 м.

Літак А-50 (позначення НАТО – “Mainstay”) – літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління (Росія) (рис.6.) призначений для виявлення та впізнання повітряних об’єктів, визначення їхніх координат і параметрів руху, видачі інформації на командні пункти, наведення винищувачів-перехоплювачів і виводу літаків фронтової авіації у район наземних цілей при їхніх бойових діях на малих висотах. А-50 створений на базі військово-транспортного літака Іл-76 МД.

 

На фюзеляжі за допомогою аеродинамічних стояків укріплений грибоподібний обтічник бортовий РЛС (діаметр 9 м). На літаку встановлені чотири турбореактивні двигуни Д-30КП.

Комплекс ДРЛВіУ має унікальні можливості, однак поступається американському, установленому на літаку Е-3 системи “AWACS”, у дальності виявлення цілей і кількості автоматизованих каналів наведення.

Однак А-50 з радіотехнічним комплексом “Шмель” перевершує аналог, установлений на Е-3 за рівнем виділення цілей на фоні Землі (це дозволяє ефективно виявляти цілі з малою ЕПР: крилаті ракети, малопомітні літаки). У пам’ять бортової ЕОМ РТК “Шмель” закладені дані про супутники, за допомогою яких можна ретранслювати інформацію практично на необмежену дальність (Е-3 такої можливості не має).

А-50 з РТК “Шмель” має у своєму складі трьохкоординатну РЛС, апаратуру визначення державної приналежності, систему обробки інформації і її відображення на робочих місцях, систему цифрового зв’язку з наземними та корабельними пунктами, взаємодіючими літаками. Інформація про цілі, отримана А-50, використовується для наведення винищувачів і штурмовиків та по цифрових лініях зв’язку передається на командні пункти автоматизованих систем управління видів збройних сил. При роботі на великій відстані від командних пунктів для передачі даних використовуються ШСЗ-ретранслятори. Крім того, А-50 служить літаючим пунктом наведення – радіолокаційним постом і командним пунктом. А-50 має можливість передавати інформацію спливаючим у зазначений час субмаринам.

На літаку встановлений пілотажно-навігаційний комплекс, призначений для вирішення задач літаководіння на всіх етапах польоту, в простих і складних метеоумовах, на будь-яких географічних широтах, за будь-який час року і доби, а також для видачі необхідної пілотажно-навігаційної інформації у спеціальні комплекси. Для захисту літака в передній і задній півсферах від керованої й некерованої зброї винищувачів противника використовуються засоби радіоелектронної боротьби (системи викиду дипольних відбивачів і ІЧ пасток). Передбачено захист літаків від винищувачів противника за рахунок наведення своїх перехоплювачів.

А-50 знаходиться в серійному виробництві. На озброєнні ВПС Росії на дійсний час знаходиться 25 машин.

Тактико-технічні характеристики А-50

Рік прийняття на озброєння 1984

Екіпаж (зміна), чол. 15 (7)

Швидкість, км/год:

максимальна 850

крейсерська 750...800

Практична стеля, м 12 000

Дальність, км:

перегоночна 7 500

 

Літак ДРЛВіУ Ан-71 (Україна) (рис.7.) призначений для спостереження за повітряним простором, пошуку, виявлення та супроводу повітряних цілей (у тому числі маловисотних на тлі земної поверхні), керування бойовими діями тактичної авіації і силами та засобами ППО, а також для ведення радіотехнічної розвідки.

Основу бортового радіоелектронного устаткування літака складає радіотехнічний комплекс “Квант”, призначений для огляду повітряного простору на дальність 350...370 км у діапазоні висот від 0 до 30 000 м (літак типу “винищувач” з ЕПР 2 м² виявляється на дальності 200 км, координати цілі на цій дальності визначаються з точністю 2,5 км). РЛС комплексу “Квант” працює в діапазоні дециметрових хвиль, повний оберт антени здійснюється за 10 секунд. Комплекс дозволяє одночасно супроводжувати до 170 цілей. Інформація про них обробляється бортовою ЕОМ і може бути передана по закритих каналах зв’язку на наземні пункти керування чи на інші літаки.

Літак Ан-71 виготовлений у двох екземплярах, у теперішній час роботи з цієї тематики припинені.

 

Літак ДРЛВ S-100B “Аrgus” Saab.340 (Швеція), (рис.8).

РЛС “Еricsson” FSR-890 “Еrea” має двосторонні фазовані антенні решітки із широкою апертурою та електронним скануванням за азимутом і кутом місця. У результаті використання ФАР характеристики РЛС FSR-890 впритул наблизилися до характеристик РЛС AN/ARY-2 значно більш дорогого літака Е-3. РЛС може виявляти цілі типу “винищувач” на віддаленні до 350 км, крилату ракету на малій висоті – на дальності порядку 150 км.