Інженерне обладнання опорного пункту.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу пози­цій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відді­ленням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне облад­нання опорного пункту, зобов'язаний указати:

місця для улаштування загороджень, які встановлю­ються особовим складом взводу;

ділянки розчищення місцевості для покращання спо­стереження і ведення вогню;

зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення; місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків;

які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати;

що зробити для забезпечення захисту особового скла­ду від зброї масового ураження, високоточної та запа­лювальної зброї;

де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання;

порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; заходи щодо маскування.

Командир взводу особисто проводить розбивку око­пів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаю­чи для цього командирів відділень; керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходу сполучення засто­совується вбудоване бульдозерне обладнання, землерий­ні машини та інженерні боєприпаси.

В опорному пункті механізованого, а також на вог­невих позиціях гранатометного і протитанкового взводів у першу чергу встановлюються дротяні та інші за­городження перед переднім краєм опорного пункту (вог­невими позиціями) взводу; розчищаються смуги обзору та обстрілу; відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея; обладнуються окопи на основних вог­невих позиціях танків, бойових машин піхоти (броне­транспортерів), протитанкових керованих.ракетних комплексів та інших вогневих засобів; споруджується командно-спостережний пункт взводу; відриваються і об­ладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екі­паж або обслугу; улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових ма­шин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керо­ваних ракетних комплексів та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бо­йових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил; улаштовуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу; об­ладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони; додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і госпо­дарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосову­ється для ведення вогню; улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу; обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об'єкти.

В опорному пункті танкового взводу в першу чергу розчищається, місцевість для поліпшення умов спо­стереження і ведення вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях, улаштовуються перекриті щілини на кожний екіпаж.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, обладнуються ніші (по-гребки) для боєприпасів, улаштовується бліндаж на взвод.

Надалі на основних вогневих позиціях обладну­ються декілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, підготовляються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосередньо­го зіткнення з противником інженерне обладнання опор­ного пункту починається негайно після уточнення на міс­цевості позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засо­бів. Воно здійснюється потай, в тій же черговості, в стис­лі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запа­лювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маску­вання і місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими Машинами піхоти (бронетранспортерами), тан­ками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу зо­бов'язаний скласти схему опорного пункту. Схема опорного пункту подається командиру роти.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення про­тивника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обст­рілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сек­тори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі по­зиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), тан­ків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміж­ки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу — тільки ділянки зосередженого вог­ню); ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньо­му, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню грана­тометного взводу, крім того, — рубежі загороджуваль­ного вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойо­вих машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (ба­тальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні, спорудження; позиції сусідніх підрозді­лів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

Висновки:

1. Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок, опорний пункт і систему вогню взводу.

2. Бойовий порядок взводу в обороні залежить від поставленого завдання, місця взводу в бойовому порядку роти, умов місцевості і складу взводу, дій противника і може бути в одну або дві лінії.

3. Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу - із вогневих позицій танків і приданих засобів. Взвод обороняє опорний пункт до 400м по фронту і до 300 м в глибину.

4. Система вогню взводу включає:

ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового вогню БМП (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

- підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

№ з/п	Час (хв.)	Навчальні питання та дії викладача	Дії тих, хто навчається
3.	20 хв.	Ведення оборонного бою.
		При викладенні матеріалу третього навчального питання основним є ознайомлення студентів з тактикою дій механізованого взводу при веденні оборонного бою та діях командира взводу при управлінні оборонним боєм. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань.	Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання.

Ведення оборонного бою

До початку наступу головних сил противника завдання взводу першого ешелону є знищення окремих його груп, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони. Вирішення цього завдання здійснюється черговими вогневими засобами (танками, БМП, БТР та іншими засобами) з запасних або тимчасових вогневих позицій, особовий склад яких знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню. Крім того черговий вогневий засіб перешкоджає пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Снайпер знищує офіцерів, снайперів, спостерігачів та інші цілі противника. Решта особового складу взводу удосконалює інженерне обладнання позицій, займається бойовою підготовкою, або проводить технічне обслуговування БМП (БТР) і танків.

До початку наступу противника на позиціях відділень і на КСП командира взводу постійно ведуть розвідку спостерігачі.

Вночі дві третини особового складу кожного відділення (члени екіпажу БМП, БТР танка в кількості, яка дозволяє вести вогонь із озброєння боєвої машини) повинні знаходитися на позиції (в БМП (БТР), танку) в готовності до ведення вогню.

Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) і траншеях поблизу вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою. Біля укрить виставляються спостерігачі, які встановленим сигналом оповіщають всіх відпочиваючих, викликаючи їх на позиції.

Перед атакою противника як правило, проводить вогневу підготовку, а також може застосувати ядерну або хімічну зброю. Тому дуже важливо своєчасно укрити особовий склад взводу в укриттях (бліндажах, щілинах, траншеях) і в бойовій техніці (танках, БМП (БТР), для зменшення втрат від уражаючих факторів ЗМУ і вогню артилерії противника.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї негайно одягає засоби індивідуального захисту (в танках, БМП включається система захисту від ЗМУ).

При нанесені противником ядерного удару особовий склад МВ, побачивши спалах швидко лягає на дно окопу (траншеї) або займає найближче укриття. Після проходження ударної хвилі взвод швидко займає свої місця на позиціях для відбиття атаки противника.

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і приданих тому вогневих засобів укриваються в щілинах, бліндажах, сховищах, БМП (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки.

Командир взводу і спостерігачі ведуть спостереження з метою своєчасного виявити момент переходу противника в атаку. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів, командир взводу негайно уточнює завдання решті особового складу з метою відновлення системи вогню.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира взвод негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і приданих йому вогневих засобів.

Атака танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню БМП, танків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися. Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується.

Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з БМП, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити.

По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Найбільш інтенсивний вогонь взвод веде по противнику під час долання їм мінно-вибухових загороджень по проходах, так як, в цей час його бойовий порядок ущільнюється і стає найбільш уразливим з підходом піхоти противника до опорного пункту на відстань 30-40 м взвод закидає його гранатами і знищує вогнем впритул.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами і в рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними протитанковими гранатами. Одночасно вогнем із стрілецької зброї знищується піхота, що іде слідом за танками. Для перешкоджання розповсюдження противника в глибину опорного пункту і в сторони флангів, в траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки та інші раніше приготовлені переносні загородження. Взвод при підтримці вогневих засобів старшого командира повинен за всяку ціну утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів, для стрільби у фланг і в тил противника, який вклинився, і вживає заходів щодо посилення оборони на напрямку, якому погрожують.

У випадку обходу противником опорного пункту, взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати позиції, які займає, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій, або діє за вказівкою командира роти.

Боротьбу з авіацією і вертольотами вогневої підтримки взвод веде зосередженим вогнем із кулеметів і автоматів в складі відділень або всього взводу за командою командира взводу.

Вогонь по літаках і вертольотах ведеться на дальності: із автоматів і ручних кулеметів до 500 м; із кулемета ПКМ(ПКМС) – до 1000м; із снайперської гвинтівки – до 800м.

По повітряним цілям, що летять зі швидкістю до 150 м/сек., стрільба ведеться супроводжуючим вогнем. Для боротьби з вертольотами вогневої підтримки можуть застосовуватися ПТКР, вогонь танків і БМП (БТР) і інших вогневих засобів.

При швидкості польоту повітряної цілі більше 150 м/сек., вогонь із стрілецької зброї ведеться загороджувальним способом.

У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод міцно утримує опорний пункт, який займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на напрямку наступу противника, якому найбільше погрожують. З метою підвищення ефективності ураження противника, що прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташувати для ведення флангового вогню, а також для дій у вогневій засаді.

Після відбиття атаки відновлюється система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження, поповняються ракети, боєприпаси, приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно, при необхідності за дозволом командира роти проводиться зміна вогневих позицій БМП (БТР), танків та інших вогневих засобів, вживаються заходи щодо надання медичної допомоги і виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.

Висновок: Уміле керівництвооборонним боєм є запорукою успішного виконання бойових завдань взводу в обороні.

Висновок до заняття: Сучасний механізований взвод володіє значними можливостями для створення в короткі строки стійкої оборони і успішного відбиття наступу переважаючих сил противника. Командири в обстановці, максимально наближеній до реальної бойової дійсності, повинні виховувати у підлеглих впевненість в можливості відбити удари противника наявними у них засобами і створити умови для переходу в наступ.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

- визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;

- зосереджується увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;

- оголошуються оцінки студентів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;

- даються відповіді на запитання студентів;

- доводиться під запис завдання студентам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;

- оголошується час і місце відпрацювання завдань (звітування за засвоєння матеріалів теми) тими студентами, які були відсутні на занятті;

- записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять.